12 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/5877/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) через уповноваженого представника звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить суд: визнати протиправною відмову відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати позивачу відстрочку від мобілізації за п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має на утриманні 3-х дітей віком до 18 років.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою без виклику учасників справи.
19 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні таких. На обгрунтування власних заперечень вказує, що у свідоцтві про народження ОСОБА_2 від 15.01.2011 року, яке додано до заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації, батьком зазначений не ОСОБА_1 . Відтак, відповідач вважає, що позивач не надав достатніх доказів наявності правових підстав для застосування до нього абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, вважає, що рішення, прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , є законним та обґрунтованим.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 07 березня 2014 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 (свідоцтво про шлюб від 07.03.2014 року серії НОМЕР_1 ).
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4 (батько - ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження від 30.07.2014 серії НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_5 (батько - ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження від 02.10.2019 серії НОМЕР_3 ).
Також дружина позивача має доньку від першого шлюбу - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно зі свідоцтвом про народження від 24.01.2011 серії НОМЕР_4 , батьком вказаний ОСОБА_6 .
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданої 02.09.2024 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім'ї входять: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 24.12.2020 по справі №323/2145/20 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на лікування дитини задоволено повністю. Позбавлено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) додаткові витрати на лікування доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 185,10 грн. (сто вісімдесят п'ять грн. 10 коп.).
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повідомленням від 16.08.2024 №2/1041 ІНФОРМАЦІЯ_10 надав відповідь на заяву в якій повідомив позивача, що протоколом від 16.08.2024 №33 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Щодо причин відмови зазначено, що відсутні документи: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо не надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся до суду.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції на час звернення)(далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.( ч. 7 ст. 23 Закону № 3543-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_9 , має право на участь у вихованні її дитини ОСОБА_2 , оскільки, як встановлено судом, вони проживають однією сім'єю (довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 02.09.2024 року).
При цьому, обов'язок щодо утримання дитини дружини у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/11228/23.
Судом встановлено, що у ОСОБА_2 є батько ОСОБА_6 та мати - ОСОБА_7 . При цьому, суд нагадує, що обов'язок щодо утримання дітей у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання
Суд звертає увагу, що надане позивачем рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 24.12.2020 року по справі №323/2145/20 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 не звільняє останнього від обов'язку щодо утримання дитини. Оскільки, відповідно до ч.2 статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, про що чітко встановлено ч. 2 ст. 166 СК України.
Варто зауважити, що статтями 207 та 232 Сімейного кодексу України унормовано поняття «усиновлення» та правові наслідки усиновлення. Зокрема, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Закон України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Статті 12 цього Закону передбачає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей, що зокрема, кореспондується з приписами ч.2 статті 166 СК України.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що підстави вважати, що на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років, відсутні.
За наведених обставин, суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із зверненням щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370, 378 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЮ.Ю.Дору