Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6371/24
Провадження № 2-др/711/75/24
14 листопада 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Копаєвій Є.В.,
за участі:
представника позивача - адвоката Нестеренка О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,-
В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
09.10.2024 суд ухвалив заочне рішення, яким задовольнив позовні вимоги повністю та ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 350 грн. та судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
14.10.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявлено вимогу про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 15 000 грн. В обґрунтування вимог в заяві зазначено, що умовами договору про надання правової допомоги, який укладений між позивачем та адвокатом Нестеренко О.Ф., було погоджено розмір гонорару адвоката в розмірі 15 000 грн. за представництво у суду та іншу правничу допомогу, пов'язану з даною судовою справою. Оскільки позов було задоволено в повному обсязі, то витрати позивача з оплати послуг адвоката слід покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Нестеренко О.Ф. - підтримав заявлені позивачем вимоги та просив суд ухвалити рішення про покладання на відповідача обов'язку з відшкодування позивачу витрат з оплати правової допомоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не надав будь-яких заперечень проти заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу. Враховуючи що відповідач повідомлявся про час і місце судового засідання належним чином, то його неявка не перешкоджає розгляду питання про ухвалення додаткового рішення у справі.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази на підтвердження вимог позивача про відшкодування судових витрат суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Оскільки за наслідками розгляду справи по суті позовні вимоги були задоволені судом в повному обсязі, то витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Натомість оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.
Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 15 000 грн.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правничої допомоги адвоката від 07.03.2024 з додатковою угодою до нього від 01.08.2024; розрахунок судових витрат (перелік виконаних адвокатом послуг) від 14.10.2024.
Стосовно належності підтвердження розміру витрат, в контексті питання їх фактичного понесення позивачем, суд звертає увагу, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.). Отже та обставина, що суду не надано доказів фактичної сплати відповідних витрат позивачем не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.
Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критеріїв співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також слід звернути увагу, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (п.185 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №754/8750/19).
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій, які обумовили витрати адвокатом його робочого часу:
- правовий аналіз документів та консультування по суті спірних правовідносин - 3 години;
- підготовка та подання до суду позовної заяви - 5 годин;
- участь адвоката у судових засіданнях - 1 година;
- складання і подання до суду заяви про подання суду доказів про судові витрати з доданими документами - 3 години.
В той же час слід звернути увагу, що необґрунтованою є вимога щодо оплати послуг адвоката за складання і подання до суду заяви про подання суду доказів про судові витрати з доданими документами, оскільки здійснення такої процесуальної дії вочевидь не є вкрай необхідною. При цьому суд бере до уваги, що розмір гонорару адвоката визначений у фіксованому розмірі, а відтак у сторони позивача не було об'єктивних перешкод для подання доказів розміру витрат на правову допомогу до закінчення розгляду справи по суті.
Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги стосуються відшкодування шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, які підтверджені судовим рішення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. При цьому ціна позову складає 5350 грн. і по суті визначається вартістю нової речі, яка аналогічна тій, що стала непридатною у використанні внаслідок протиправних винних дій відповідача. За своєю сутністю такі спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом Нестеренком О.Ф., який має понад сімнадцятирічний досвід адвокатської діяльності і, відповідно, володіє належним рівнем компетентності для надання якісної правової допомоги у спірних правовідносинах без надмірних труднощів.
Окремо суд бере до уваги, що в даному випадку позовна заява подавалась до суду безпосередньо позивачем і в ній не було зазначено про наявність у позивача представника (адвоката). Представник позивача - адвокат Нестеренко О.Ф. - долучився до участі у судовому провадженні лише 13.09.2024 (дата першого призначеного судового засідання з розгляду справи). За таких обставин доводи сторони позивача про необхідність включення до складу витрат на правову допомогу, оплату витрат 5 годин робочого часу адвоката, що пов'язані із складанням та безпосереднім поданням до суду саме представником позивача позовної заяви є недостатньо необґрунтованим.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 15 000 грн. є необґрунтованою, оскільки не співмірна з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями, допомогою у складанні позовної заяви з додатками, а також участю адвоката судовому засіданні). До того ж відповідна сума витрат (15 000 грн.) майже утричі перевищує розмір ціни позову (5 350 грн.).
За таких обставин, беручи до уваги розмір ціни позову, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 3 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи, а також суму платежу, присуджену судом до стягнення з відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст додаткового рішення складений 19 листопада 2024 року.
Головуючий: В.М. Скляренко