Справа № 635/9845/24
Провадження № 1-в/635/631/2024
19 листопада 2024 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія № 100» ОСОБА_3 про звільнення у відповідності до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 за № 3886-IX засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого: 19.11.1999 Московським районним судом м. Харкова за ст.81ч.3, 46 КК України до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 04.12.2001 Московським районним судом м. Харкова за ст.140ч.2, 43КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 10.10.2011 Московським районним судом м. Харкова області за ст.185ч.2, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 23.12.2015 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст. 15ч.2-185ч.1, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 19.05.2021 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст.185ч.2, 185ч.1, 70,75 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік.
Засуджений: 06.10.2022 Ленінським районним судом м. Полтави за ст. 15ч.2-185ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71,72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.05.2021, до відбуття 5 років 1 місяць позбавлення волі. Керуючись ст.72ч.5 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 21.06.2022 по 08.11.2022.
Виконуючий обов'язки начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія № 100» ОСОБА_5 звернувся до Харківського районного суду Харківської області із поданням про звільнення засудженого ОСОБА_4 , 1983р.н., у відповідності до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 за № 3886-IX.
Представник ДУ «Темнівська виправна колонія № 100», засуджений ОСОБА_4 , прокурор подали заяви про слухання справи у їх відсутність, подання підтримали.
Дослідивши матеріали справи та матеріали особової справи засудженого, суд зазначає про таке.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Так 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 за № 3886-IX.
Згідно вказаного Закону № 3886- ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18.07.2024 за № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 06.10.2022 за ст. 15ч.2-185ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71,72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.05.2021, до відбуття 5 років 1 місяць позбавлення волі. Керуючись ст.72ч.5 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 21.06.2022 до 08.11.2022.
Відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 06.10.2022 ОСОБА_4 вчинив 11.05.2022 кримінальне правопорушення за 15ч.2-185ч.4 КК України, чим завдав збитки на суму 766 грн 66 коп, та 56 грн 61 коп., що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Крім того, 20.06.2022 вчинив кримінальне правопорушення за ст. 15ч.2,-185ч.4 КК України, чим завдав би збитки на суму 495 грн, що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Одночасно, за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.05.2021, який приєднується на підставі ст. 71, 72 КК України до діючого вироку, також вчинив кримінальні правопорушення:
-14.02.2021 за ст. 185ч.1 КК України, чим завдав збитки на суму 300 грн, що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення;
-16.02.2021 за ст. 185ч.2 КК України чим завдав би збитки на суму 383 грн 33 коп, що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення;
-17.02.2021 за ст.185ч.2 КК України, чим завдав збитки на суму 467 грн 00 коп., що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01.01.20222 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2481,00 гривні.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2022 рік становить 2481 гривні.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 1762 гривні.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2018 рік становить 1762 гривні.
Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_4 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 за № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
При цьому суд саме звільняє засудженого від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_4 , від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 06.10.2022.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23), щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону № 3886-IX, зробленим об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.
Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Згідно ч. 3 ст. 534 КПК України, виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після його проголошення в залі судового засідання.
Також суд звертає увагу, що згідно ч. 6 ст. 539 КПК України, за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.
Оскільки звільнення від відбування покарання в зв'язку з усуненням караності діяння, за яке особа засуджена вироком суду, ч. 6 ст. 539 КПК України не передбачено як підстава для зупинення виконання ухвали суду, суд вважає, що ухвала підлягає негайному виконанню.
У зв'язку з зазначеним, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 , на теперішній час відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, останній підлягає негайному звільненню з місць позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ст. 74 КК України, ст. ст. 376, 537, 539 КПК України, суд
Подання виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія № 100» ОСОБА_3 про звільнення у відповідності до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 за № 3886-IX засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 06.10.2022 у зв'язку з усуненням караності діяння.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» негайно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» для виконання в частині звільнення засудженого.
Ухвала суду в частині звільнення засудженого з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» підлягає негайному виконанню.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1