Харківський районний суд Харківської області
18 листопада 2024 року
смт Покотилівка Харківської області
Справа № 635/10676/24
Провадження № 1-кп/635/1047/2024
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024221160000643 від 01 липня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України,
У провадженні Харківський районний суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024221160000643 від 01 липня 2024 року.
У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжккого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Прокурор зазначає, що з урахуванням наявності обґрунтованого обвинувачення та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, характеру та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та даних особи обвинуваченого, відносно останнього, має бути продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечув проти продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені обставини, застосовані норми права та мотиви суду
Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого, дослідивши клопотання та додани до нього докази, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення(ч. 3 ст. 331 КПК України).
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів(ч.1 ст.197 КПК України).
Згідно вимог статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами статті 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язки, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Так, ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24.09.2024 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 22.11.2024 включно.
Таким чином, суд вважає, що обґрунтованість підозри була врахована саме слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Питання обґрунтованості пред'явленого, обвинувачення з огляду на стадію цього кримінального провадження наразі не вирішується, оскільки докази, які на думку сторони обвинувачення його підтверджують, підлягають дослідженню в порядку глави 4 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання обґрунтованості чи необґрунтованості пред'явленого обвинувачення.
Суд надаватиме оцінку винятково питанню існування та зміни заявлених прокурором ризиків, які у своїй сукупності можуть слугувати підставою для продовження запобіжного заходу тримання під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.
Так, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України -умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та яке відповідно до вимог статті 12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Характер та фактичні обставини кримінального правопорушення свідчить про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_4 .
Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 є уродженцем с. Федорівка Великобурлуцького району Харківської області, неодружений, має на утриманні доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , має середню освіту, є військовослужбовцем військової служби та перебуває на посаді навідника-оператора 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 - у військовому званні «солдат».
Суд погоджується з обґрунтуванням п.1 ч.1 ст.177 КПК України а саме що, злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким та за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Згідно з вимогами пунктів 3 та 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В даному випадку, суд погоджується, що існує ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що судовий розгляд у провадженні ще не розпочатий, а ОСОБА_4 обізнаний про місце мешкання свідків, яким відомі обставини вчинення злочину, показання яких відкриті обвинуваченому, з зазначенням їх місця проживання, контактних номерів телефону, обвинувачений зможе здійснювати на них незаконний вплив з метою, щоб останні не надавали свідчень, які б підтверджували його причетність до вчинення злочину, або змінили раніше надані показання.
У даному випадку, суд вважає доведеним продовження існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, незаконний вплив на свідків.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення, як то самовільно залишити місце служби або вчиняти дії щодо ухилення від служби (дезертирство) чи продовжити вчинення інших злочинів.
За таких обставин, суд вважає доведеним ризик, пов'язаний з тим, що перебуваючи на свободі він може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Тому, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Ураховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого, на думку суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу, оскільки підстави, які були на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, продовжують існувати.
Об'єктивних даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з правом внесення застави у судовому засіданні не встановлено.
На підставі вищевикладеного, суд, перевіривши обґрунтованість та доцільність застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , пов'язаного з обмеженням його прав на свободу та особисту недоторканість, дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру заставави відповідає меті його застосування, є пропорційним заявленим прокурором ризикам та запобігає спробам вчинити дії, передбачені пунктам 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 197, 331, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 16 січня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити шістдесят днів, тобто до 16 січня 2025 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 в той саме строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст проголошений учасникам судового провадження 19 листопада 2024 року.
Суддя ОСОБА_6