14 листопада 2024 року справа №200/3551/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/3551/24 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач, просила суд: визнати протиправним та скасувати протокол/розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17 травня 2024 року №057050011470 в частині незарахування згідно з розрахунком Дніпровського апеляційного суду до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окрім стажу роботи на посаді судді - 21 рік 5 місяців 21 день, половини строку навчання в Донецькому державному університеті - 2 роки 5 місяців 10 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів та в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Акцент ЛТД" - 03 роки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши згідно з наданим Дніпровським апеляційним судом розрахунком до стажу, окрім стажу роботи на посаді судді - 21 рік 5 місяців 21 день, половину строку навчання в Донецькому державному університеті - 2 роки 5 місяців 10 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів та в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Акцент ЛТД" - 03 роки, а всього 26 років 10 місяців 21 день, з 07 травня 2024 року із врахуванням раніше виплачених сум.
22 липня 2024 року з огляду на те, що "судом з'ясовано, що оскаржений протокол/ розпорядження від 17 травня 2024 року № 057050011470 винесений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, як раніш зазначала в позовній заяві, позивач
звернулася до суду із уточненою позовною заявою", у якій, також просила: визнати протиправним та скасувати протокол/розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17 травня 2024 року № 057050011470 в частині незарахування згідно з розрахунком Дніпровського апеляційного суду до стажу роботи, що дає ОСОБА_1 право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окрім стажу роботи на посаді судді - 21 рік 5 місяців 21 день, половину строку навчання в Донецькому державному університеті - 2 роки 5 місяців 10 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів та в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Акцент ЛТД" - 03 роки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши згідно з наданим Дніпровським апеляційним судом розрахунком до стажу, окрім стажу роботи на посаді судді - 21 рік 5 місяців 21 день, половину строку навчання в Донецькому державному університеті - 2 роки 5 місяців10 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів та в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Акцент ЛТД" - 03 роки, а всього 26 років 10 місяців 21 день, з 07 травня 2024 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при визначенні розміру грошового утримання не врахувало половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/3551/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано протокол/розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17 травня 2024 року №057050011470 в частині незарахування згідно з розрахунком Дніпровського апеляційного суду до стажу роботи, що дає ОСОБА_1 право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окрім стажу роботи на посаді судді - 21 рік 5 місяців 21 день, половини строку навчання в Донецькому державному університеті - 2 роки 5 місяців 10 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів та в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Акцент ЛТД" - 03 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши згідно з наданим Дніпровським апеляційним судом розрахунком до стажу, окрім стажу роботи на посаді судді - 21 рік 5 місяців 21 день, половину строку навчання в Донецькому державному університеті - 2 роки 5 місяців 10 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів та в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Акцент ЛТД" - 03 роки, а всього 26 років 10 місяців 21 день, з 07 травня 2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату заборгованості із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що утворилась з 07 травня 2024 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідачі не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзиви на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційних скарг, і дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 закінчила Донецький державний університет за спеціальністю "правознавство", про що видано диплом спеціаліста серії НОМЕР_2 .
26 червня 1993 року укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , прізвище дружини після укладення шлюбу " ОСОБА_2 ", що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 26 червня 1993 року.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 11 листопада 2002 року №1001/2002 призначено стоком на п'ять років суддею Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області ОСОБА_1.
Постановою Верховної ради України від 22 травня 2008 року №300-VI обрана на посаду судді вказаного суду безстроково.
Згідно з постанови Верховної ради України "Про обрання суддів" від 18 вересня 2012 року ОСОБА_1 обрано суддею апеляційного суду Донецької області.
Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 10 лютого 2016 року, ОСОБА_1 , 10 лютого 2016 року змінила ім'я. Прізвище, власне ім'я, по батькові після реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 , про що складено Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області відповідний актовий запис №1.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року №2735/0/15-19 переведена на посаду судді Донецького апеляційного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року №1401/0/15-23 відряджена до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя.
Маючи достатній стаж на посаді судді позивачка реалізувала своє право на відставку.
Так, рішенням Вищої ради правосуддя від 30 квітня 2024 року №1317/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Донецького апеляційного суду (відряджена до Дніпровського апеляційного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Приймаючи рішення про звільнення позивачки у відставку Вища рада правосуддя виходила із того, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який надає їй право на звільнення у відставку, становить 26 років 10 місяців 29 днів.
Згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06 травня 2024 року №04.2/267/23-С, суддівська винагорода позивачки, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 201 792,00 грн.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який складено 06 травня 2024 року Дніпровським апеляційним судом, позивач:
студентка економіко - правового факультету Донецького державного університету (половина строку навчання) з 03 серпня 1989 року по 23 червня 1994 року (2 роки 5 місяців 10 днів);
юрисконсульт ТОВ "Акцент ЛТД" з 17 липня 1994 року по 30 грудня 1997 року, адвокат Донецької обласної колегії адвокатів з 05 грудня 1999 року по 21 листопада 2002 року (3 роки);
суддя Гірницького районного суду Донецької області з 25 листопада 2002 року по 01 жовтня 2012 року (9 років 10 місяців 7 днів);
суддя апеляційного суду Донецької області з 02 жовтня 2012 року по 21 жовтня 2019 року (07 років 20 днів);
суддя Донецького апеляційного суду з 22 жовтня 2019 року по 05 січня 2024 року (4 роки 2 місяці 15 днів);
суддя Дніпровського апеляційного суду (в порядку відрядження) з 08 січня 2024 року по 06 травня 2024 року (3 місяці 29 днів).
Вказано, що всього стаж роботи на посаді судді, з зарахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), відповідно до нормативно - правових актів, що встановлювали вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді відповідно до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" становить 26 років 10 місяців 21 день.
Вищезазначений стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) позивачки підтверджується і відомостями трудової книжки серії НОМЕР_3 .
08 травня 2024 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою та відповідним пакетом документів за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За принципом екстериторіальності, заява позивача від 08 травня 2024 року разом із доданими до неї документами була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За наслідками розгляду такої заяви та поданих документів рішенням № 057050011470 від 17 травня 2024 року позивачу з 07 травня 2024 року було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 52% заробітної плати судді виходячи із 21 року 8 днів стажу роботи суддею.
Тобто, позивачці не враховано до суддівського стажу половину часу навчання у Донецькому державному університеті за спеціальністю "правознавство" - 2 роки 5 місяців 10 днів, досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю - 3 роки.
Як наслідок, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачу був визначений у меншому розмірі (52%).
Вважаючи наведені дії відповідача 2 щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, усіх періодів які підлягають врахуванню до такого стажу, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до статті 116 Закону № 1402 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 Закону № 1402, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Судом встановлено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 26 років 10 місяців 29 днів.
Зазначене підтверджується : рішенням ВРП від 30 квітня 2024 року за №1317/0/15-24; розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05 травня 2024 року №04.1-03/125/2024.
Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при розгляді заяви позивача від 08 травня 2024 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за принципом екстериторіальності, в розрахунку розміру щомісячного грошового утримання вказано лише 21 рік 00 місяців 08 днів.
Позивач не погоджується із не врахуванням до суддівського стажу половину часу навчання у Донецькому державному університеті за спеціальністю "правознавство" - 2 роки 5 місяців 10 днів, та досвіду професійної діяльності за юридичною спеціальністю - 3 роки, тому і звернулась до суду з даним позовом.
Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином зазначена норма права пов'язує застосування законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи судді, із часом призначення чи обрання суддею.
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Щодо врахування до суддівського стажу позивача половини часу навчання у Донецькому державному університеті.
На день призначення позивачки на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювався частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10 липня 1995 року, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Тобто, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, також і половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2021 року у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним (пункт 89).
Вказана позиція суду також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 березня 2023 року у справі №280/2167/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач закінчила Донецький державний університет за спеціальністю "правознавство", про що видано диплом спеціаліста серії НОМЕР_2 . Період навчання становив з 03 серпня 1989 року по 23 червня 1994 року.
Таким чином, до стажу роботи, що дає ОСОБА_1 , право на звільнення у відставку та на одержання щомісячного грошового утримання, зараховується також і половина вказаного строку навчання у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців 10 днів.
Щодо врахування до стажу роботи на посаді судді іншого стажу, визначеного законом, який надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у чинній редакції) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Така позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (у редакції, чинній на момент призначення на посаду судді) право на зайняття посади судді має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 після здобуття вищої освіти у 1994 році з 17 липня 1994 року по 30 грудня 1997 працювала на посаді юрисконсульта у ТОВ "Акцент", з 05 грудня 1999 року по 21 листопада 2002 року працювала адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково 3 років роботи в галузі права.
Підсумовуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді - 21 рік 05 місяців 19 днів, так і визначений законом інший стаж, який враховується до стажу судді, а саме: половина строку навчання у Донецькому державному університеті - 2 роки 05 місяців 10 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів та в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Акцент ЛТД" - 03 роки, а загалом загальний стаж роботи на посаді судді становить 26 років 10 місяців 21 день.
Натомість, безпідставне незарахування відповідачем 2 спірних періодів роботи до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.
Слід акцентувати увагу і на тому, що Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток №4) (пункт 2 Розділу ІІ).
Такий розрахунок складається (оформляється) відповідним судом (додаток №4 до Порядку №3-1).
Отже, аналізуючи викладене вище, слід дійти до висновку, що у даному випадку до повноважень пенсійного органу не входить розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Такий розрахунок складається (оформляється) відповідним судом.
В даному випадку, як вбачається із наданого пенсійному органу розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який складено 06 травня 2024 року Дніпровським апеляційним судом за №04.1-03/125/2024, позивач має стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці- 26 років 10 місяців 21 день.
Підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача 2 не має.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-ргі/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також, в рішенні Конституційного Суду Україні від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Отже, виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Слід відмітити і те, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України") (далі - Порядок №22-1).
За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 "Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг" для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 "Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення" визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший.
У зв'язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
Як зазначалось, позивач звернулась 08 травня 2024 року із заявою та відповідним пакетом документів за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З пояснень відповідача 1 слідує, що заяву із наданими документами опрацьовано відповідно до вимог Порядку 22-1 спеціалістом з призначення пенсій Сагайдак В.І. (Дніпропетровська область U04001-ED010019) та головним спеціалістом з контролюючими функціями Костюченко Н.М. (Донецька область U05001-USER63- 05).
В підтвердження опрацювання заяви позивача, відповідно до вимог Порядку 22-1, за принципом екстериторіальності, про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 08 травня 2024 року спеціалістом з призначення пенсій Сагайдак В.І. (Дніпропетровська область U04001-ED010019) надано: PrintScreen з підсистеми ІКІС ПФУ - ППВП пенсійна справа ОСОБА_1, Додаток 2 - Коди Територіальних органів ПФУ.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не заперечує щодо опрацювання заяви позивача від 08 травня 2024 року за принципом екстериторіальності та прийняття спірного рішення.
Отже, враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що опрацьовував заяву позивача від 08 травня 2024 року та приймав спірне рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід зазначити, що оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і спірне рішення про призначенням довічного грошового утримання приймалось цим органом, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід покласти зобов'язання здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Щодо зобов'язання виплати грошове забезпечення слід зазначити наступне.
Пунктом 4.10 Порядку 22-1 встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Отже, виплати проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
З матеріалів справи слідує, що територіальним органом Пенсійного фонду України, за місцем фактичного проживання/перебування позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке, в свою чергу, не заперечує саме щодо виплати позивачу перерахованої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, зобов'язання виплатити заборгованість із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що утворилась з 07 травня 2024 року із врахуванням раніше виплачених сум, слід покласти саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки виплату перерахованої суми щомісячного грошового утримання судді у відставці повинен провести територіальний орган ПФУ, за місцем фактичного проживання/перебування позивача, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/3551/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/3551/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко