14 листопада 2024 року справа №380/16223/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 р. у справі № 380/16223/23 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти в розмірі 157642,36 грн..
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року позов залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку.
На виконання наведеної ухвали Львівського окружного адміністративного суду позивачем 28.07.2023р. було надано клопотання про поновлення пропущеного строку.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. адміністративну справу № 380/16223/23 передано до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали , зокрема, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку та наданням доказів в підтвердження неможливості звернення до суду з позовом у строк, встановлений статтею 122 КАС України.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 380/16223/23 - скасовано, а справу направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Перший апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що Луганський окружний адміністративний суд, отримавши матеріали справи №380/16223/23, не звернув уваги на наявність клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та не розглянув це клопотання по суті, не надав оцінку обставинам, на які посилається позивач, та безпідставно повторно залишив позов Військової частини НОМЕР_1 без руху з тих самих підстав, які зазначені Львівським окружним адміністративним судом в ухвалі від 18.07.2023р.. За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 без руху ухвалою від 30.10.2023р., як наслідок, передчасно повернув позов на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2024р. відкрито провадження у справі та вирішено, що питання стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою буде вирішено судом після оцінки обставин (фактів), якими обґрунтована заява позивача про поновлення строку звернення до суду в сукупності з доказами, наданими відповідачем та після з'ясування позиції останнього з даного питання.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2024р. позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що момент початку відліку терміну позовної давності почався з моменту видання наказу від 28.04.2022р. №532-ОС. В ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2023р. суд зазначив, що як вбачається з витягу з рекомендацій до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, органів Держприкордонслужби щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (дата витягу 02.09.2022), виплату грошової допомоги на загальну суму 988403,86 грн. було здійснено безпідставно. Таким чином, враховуючи те, що про порушення своїх прав позивач міг дізнатися з моменту отримання відповідного витягу від 02.09.2022р., строк звернення до суду з даними позовними вимогами сплив 01.11.2022р.. Суд не врахував, що позивачем було видано ряд наказів, зокрема від 06.04.2023р. №109-АГ «Про результати службового розслідування», яким наказано організувати проведення позовної роботи з вимогами про повернення безпідставно набутих коштів, у тому числі з відповідача. Отже, з даного моменту достовірно стало відомо про порушення прав позивача. Судом також не враховано, що наказ про звільнення від 28.04.2022р. №532-ОС погоджено самим же відповідачем перед звільненням в силу посади яку він займав. Позивач також вважає, що у спірних правовідносинах слід застосовувати правила ч.2 ст.122 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити з наступних підстав.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховним судом у постанові від 22 грудня 2023 року справа №160/19022/22 викладена правова позиція про те, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12 грудня 2018 року).
Правова оцінка зазначеному питанню надана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц, від 05.12.2018 у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 у справі № 14-481цс18. Зміст висновку суду касаційної інстанції полягає у наступному: "спір за позовом військової частини до військовослужбовця (у тому числі звільненого зі служби) підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби".
Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 157642,36 грн. у вигляді виплаченої згідно наказу від 28.04.2022р. №532-ОС «Про особовий склад» одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлений у цій справі спір про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів виник із відносин публічної служби (військової служби) останнього, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Колегія суддів вважає, що встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України є спеціальним строком звернення до суду у межах спірних правовідносин, а тому доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, колегія суддів вважає помилковими.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2022 №532-ОС «Про особовий склад» звільнено ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу: один із подружжя обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Також відповідачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби.
Згідно з розрахункового листа за травень 2022 року таку допомогу нараховано в сумі 160 043 грн, з урахуванням утриманого військового збору 1,5% виплачено у сумі 157 642,36 грн..
Як вбачається з витягу з рекомендацій до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, органів Держприкордонслужби щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (дата витягу 02.09.2022р.), виплату грошової допомоги на загальну суму 988403,86 грн., у т.ч. відповідачу по справі, було здійснено безпідставно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 направила на адресу позивача лист від 08.03.2023р. №18/1336-23-вих «Про проведення претензійної роботи», яким було до 12.03.2023р. зобов'язано донести до Східного регіонального управління про проведену претензійну роботу, зокрема про направлення листів про повернення безпідставно отриманих коштів та отриману інформацію про готовність добровільного відшкодування.
В матеріалах справи також міститься Висновок службового розслідування за фактом фінансових порушень в ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами внутрішнього аудиту на загальну суму 1 485660,14 грн.» від 03 квітня 2023р., яким було запропоновано до 30.04.2023р. організувати проведення позовної роботи з вимогами про повернення безпідставно набутих коштів, зокрема, відповідачем по справі.
Позивач листом від 21.04.2023р. №14/2893-23-вих звернувся до відповідача з проханням повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 157 642,36 грн..
Колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин, строк звернення до суду слід обчислювати з 02.09.2022р. моменту отримання витягу з рекомендацій до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, органів Держприкордонслужби щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду 03.07.2023р., тобто з пропуском встановленого строку.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається з відповідною заявою, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктами 6 та 7 частини п'ятої статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених на нього завдань.
В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строків звернення до суду позивач зазначає про те, що у нього, як суб'єкта владних повноважень, на пред'явлення визначених законом вимог в даній справі виникло з моменту отримання листа про проведення претензійної роботи від 08.03.2023 вх.№1378, а порушення вказаного строку звернення до суду пов'язано з обмеженнями, впровадженими карантином згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. При цьому, вказує, що згідно п.З Прикінцевих положень розділу VI КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Також позивач зазначає, що подати до суду позовну заяву до 30.04.2023 позивачем можливості не було через участь в активних бойових діях в межах Оперативно тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 », коли ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) перебував в АДРЕСА_1 , а передислокований до м. Черкаси 30.04.2023р..
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що зазначені позивачем причини для поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022 і від 6 лютого 2023 року. Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.
Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносилось.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Позивачем не зазначено та не підтверджено жодними доказами, як саме запроваджений воєнний стан унеможливив своєчасне звернення до суду.
Неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Позивач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.12.2022 у справі №380/19423/21 та від 18 січня 2023 року у справі №200/7384/19-а.
Щодо доводів позивача на введення на усій території карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), колегія суддів вважає, що сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що свої доводи з приводу неспроможності своєчасно звернутися до суду з цим позовом позивач не доводить жодними належними та допустимими доказами, посилаючись виключно на загальні факти та події, без пояснення того, яким чином ці факти і події об'єктивно перешкодило йому вчасно звернутися до суду.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що підстави, зазначені позивачем для поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Водночас, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020р.) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 320/11921/20 , від 19 вересня 2024 року справа № 640/18667/20, від 28 березня 2024 року справа № 460/6314/20, від 02 липня 2024 року справа № 480/9116/23.
У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року в справі № 640/2063/20 зазначено, що: "Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду".
Втім, матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій би пропонувалось вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів визнає передчасним.
З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.
Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 р. у справі №380/16223/23 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 р. та справу № 380/16223/23 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 14 листопада 2024 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко