вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ,03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 366/3340/21 Апеляційне провадження № 33/824/5037/2024Головуючий у суді першої інстанції - Гончарук О.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
14 листопада 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іванківського районного суду Київської області від 20 січня 2022 року про притягнення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 21.01.2022 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.19,20).
Не погодившись з указаною постановою потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 притягнути до відповідальності за ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він є другим учасником ДТП, про розгляд справи його не повідомляли, справу розглянуто за його відсутності, копія постанови йому не направлялася, тож він дізнався про оскаржувану постанову лише 23.09.2024 ознайомившись з матеріалами справи, а копія постанови йому була видана 04.10.2024. Вважає висновок суду про невинуватість ОСОБА_2 необґрунтованим та безпідставним, оскільки матеріалами справи повністю підтверджується порушення ним вимог пунктів 12.1., 12.3. ПДР України, як правомірно було визначено працівниками поліції при складенні протоколу відносно ОСОБА_2 (а.с.30).
Постановою Київського апеляційного суду від 21.10.2024 ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 21.01.2022, як такий, що пропущено з поважних причин (а.с.35,36).
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
ОСОБА_2 та/або його захисник повторно не з'явилися у судове засідання, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 180275 від 30.11.2021, ОСОБА_2 26.11.2021 о 17 год. 40 хв., в с. Прибірськ, по вул. Шевченка, керуючи автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 , який в свою чергу попереду виконував маневр повороту ліворуч, чим порушив вимоги п.п. 12.1., 12.3. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.2).
Також у матеріалах справи міститься копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 180283 від 30.11.2021 складеного відносно ОСОБА_4 , згідно з яким, ОСОБА_1 26.11.2021 о 17 год. 40 хв., в с. Прибірськ, по вул. Шевченка, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 , проявив неуважність та перед зміною напрямку руху, а саме здійснення маневру повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 який в свою чергу здійснював обїзд даного транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 2.3. б, 10.1. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.3).
Внаслідок указаної ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та на обох водіїв складено протоколи про адміністративне правопорушення.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 28.12.2021, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмір п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив того, що винуватець ДТП встановлений постановою Іванківського районного суду Київської області від 28.12.2021, а винність ОСОБА_2 спростовується сукупністю досліджених судом доказів, зокрема протоколом та схемою ДТП, з яких безспірно встановлено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в установлених межах безпечної швидкості руху та урахував дорожню обстановку, без порушення ПДР, оскільки він їхав вперед не змінюючи траєкторії руху.
Указані висновки суду є необґрунтованими, зроблені без урахування всіх фактичних обставин справи в їх сукупності, а також такими, що суперечить завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статей 9-11 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;
г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;
є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Згідно пункту 12.1. ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 12.3. ПДР передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що встановлені фактичні обставини ДТП та наявні у справі докази, в їх сукупності, давали підстави працівникам поліції скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 .
Висновок суду першої інстанції щодо того, що винуватець ДТП встановлений постановою Іванківського районного суду Київської області від 28.12.2021, а відтак в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, не узгоджується з вимогами закону, адже встановлення факту порушення ПДР іншим учасником ДТП та притягнення його до адміністративної відповідальності, не свідчить про відсутність порушення ПДР ОСОБА_2 відносно якого також складено відповідний протокол. При цьому, слід зазначити, що ДТП може мати місце і при порушенні ПДР з боку обох учасників дорожнього руху.
Висновок суду про те, що винність ОСОБА_2 спростовується сукупністю досліджених судом доказів, зокрема протоколом та схемою ДТП, з яких безспірно встановлено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в установлених межах безпечної швидкості руху та урахував дорожню обстановку, без порушення ПДР, оскільки він їхав вперед не змінюючи траєкторії руху, є необґрунтованим.
Так, з письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він рухався на автомобілі «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 та проїжджаючі с. Прибірськ помітив, що на узбіччі припаркований автомобіль з увімкненими габаритними вогнями, який різко виїхав перед ним і почав здійснювати рух нібито заїжджаючи до подвір'я. Він намагався уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 , який ще повільно перетинав дорогу до подвір'я (а.с.7).
З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він керував автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 в с. Прибірськ та під'їжджаючи до господарства НОМЕР_3 скинув швидкість, подивився в дзеркало заднього виду де побачив, що позаду, десь за 100 метрів рухається автомобіль з увімкненим ближнім світлом фар. Так як автомобіль був на значній відстані він почав маневр повороту ліворуч, щоб заїхати в подвір'я господарства. Проїхавши декілька метрів відчув удар в задню частину автомобіля, після чого автомобіль розвернуло. Коли вийшов з автомобіля, то побачив, що зіткнення сталося з автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 .
У наявній у матеріалах справи схемі ДТП зафіксовано напрямок руху обох автомобілів, місце зіткнення, знаходження автомобілів на проїзній частині після зіткнення і локалізацію пошкоджень автомобілів, яка, у свою чергу, підтверджує пояснення ОСОБА_1 про здійснення ним маневру повороту ліворуч та зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_2 у задню частину його автомобіля, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не вибрав, в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а також під час виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на викладене, дотримуючись завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановивши вищеозначені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та як наслідок, про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Разом з цим, у відповідності до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
З огляду на вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення 26.11.2021, то на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції і прийняття постанови, сплили, визначені ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрити на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, визначеного статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Оніщук