Постанова
Іменем України
18 листопада 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/17385/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області
від 07 жовтня 2024 року
у цивільній справі №361/3824/24 Броварського міськрайонного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області
про відшкодування моральної шкоди
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , як фізична особа, звернулася до суду з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, в якому посилаючись на неповне надання відповідачем інформації на її запит, як голови Громадської організації, просила стягнути солідарно з Голови Зазимської сільської ради ОСОБА_2 та Зазимської сільської ради завдану моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , діючи як голова Громадської організації «Жінок ветеранів, інвалідів, учасників АТО «БЕРЕГИНЯ» (далі - Громадська організація) 06.01.2023 направила на адресу Зазимської сільської ради запит щодо надання Громадській організації копій рішень ради «Про затвердження розміру премій сільському голові за 2022 рік» та повідомила про не здійснення Зазимською сільською радою оприлюднення рішень ради та розпоряджень сільського голови на офіційному веб-сайті.
Листом від 31.01.2023 Зазимська сільська рада повідомила їй про продовження строку розгляду запиту, однак, належним чином не обґрунтувала таке продовження строку. При цьому, виставило рахунок ОСОБА_1 на відшкодування фактичних витрат або сканування з наданням 10 сторінок запитуваних копій документів.
Із наданою відповіддю позивач не погодилась, вважала її такою, що порушує її права на інформацію, оскільки запитувана інформація становить суспільний інтерес, та, як голова Громадської організації, звернулась до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
За наслідками розгляду її звернення, відносно голови Зазимської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212-3 КУпАП та постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2023 останнього було визнано винним у вчиненні вищевказаного правопорушення.
Вважала, що діями Зазимської сільської ради щодо ненадання відповіді на запит, їй було спричинено моральну шкоду через стан правової невизначеності, безпорадності і розчарування, постійного стресу, яку вона оцінює у 40 000 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив, у якому посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними, причинного зв'язку між шкодою та діями Зазимської сільської ради Броварського району Київської області не доведено, а тому просив відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що місцевим судом не враховано, що на підтвердження своїх аргументів щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, які суд назвав недоведеними, вона просила витребувати справу №361/6014/23, однак суд вказаного не зробив. Крім того, суд мав можливість перевірити вказані обставини шляхом перегляду даної інформації у ЄДРСР у режимі відкритого доступу.
Зазначала, що представник відповідача не заперечував вину голови Зазимської сільської ради ОСОБА_2 у наданні неповної відповіді на запит від голови Громадської організації. А відсутність наслідків у виді розладів здоров'я через душевні страждання не свідчить про те, що позивач не зазнала таких страждань та принижень від надання неповної відповіді на запит Громадської організації, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити та стягнути із Зазимської сільської ради моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.
Скаржник - ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на рішення суду від 23.08.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 167-168).
Відповідач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги позивача на рішення суду від 23.08.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 128, 137-138).
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки дана справа є малозначною та ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Оскільки позовне провадження - це вид провадження у судовому процесі, в якому розглядається спір двох сторін, позивач повинен довести, що його право порушено.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у справі, спричинена поведінкою іншої особи.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Реалізуючи, передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду виклав у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
З матеріалів справи вбачається, що Громадська організація «Жінок ветеранів, інвалідів, учасників АТО «БЕРЕГИНЯ» звернулася до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області із запитом на отримання публічної інформації за Вих. №2 від 06.01.2023, яким просила надати належним чином завірені копії рішень Зазимської сільської ради «Про затвердження розміру премії сільському голові» за 12 місяців 2022 року. Вказаний запит підписаний Головою правління ГО «БЕРЕГИНЯ» ОСОБА_1
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2023 визнано винним голову Зазимської сільської ради ОСОБА_2 у наданні неповної відповіді на запит ГО «Берегиня».
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, однак, вважає, що мотиви підлягають зміні.
Позивач, як фізична особа, звернувся до суду з позовом про відшкодуванням моральної шкоди, що обґрунтовувала порушеним правом на інформацію ГО «Берегиня».
Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 21 Закону «Про громадські об'єдання» для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами та одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;
Отже, це професійне право Голова правління громадської організації реалізує від імені та в інтересах Громадського об'єдання, а не у власних інтересах, як фізична особа.
Голова правління Громадської організації, що звернувся із запитом на отримання публічної інформації, не є суб'єктом права на інформацію у тому значенні, що він не має окремого права від права Громадської організації на запитувану інформацію.
У випадку ненадання запитаної інформації на запит підписаний Головою правління ГО «Берегиня» ОСОБА_1 спір з приводу відшкодування моральної шкоди фізичний особі ОСОБА_1 , неможливий, адже у даному випадку у фізичної особи ОСОБА_1 не виникає самостійного права на відшкодування шкоди за надання неповної відповіді на запит Громадської організації, яке б підлягало захисту у позовному провадженні.
Захисту підлягатимуть права Громадської організації на відповідну інформацію у публічно-правових відносинах матеріального характеру.
Отже, Голова правління Громадської організації може звернутись до органів місцевого самоврядування із запитом для отримання публічної інформації, однак це не перетворює його запит у самостійний запит особи на отримання запитуваної інформації, а неповне надання інформації на такий запит не породжує у Голова правління Громадської організації як фізичної особи самостійного права на позов про відшкодування моральної шкоди. Як вже зазначалось вище, неповне надання такої інформації Громадській організації може бути безпідставним, що може мати наслідком, зокрема, застосування судом примусу для витребування доказів у відповідному провадженні та окремо притягнення винної особи до відповідальності за таке порушення прав Громадського організації, однак окремого позовного провадження за позовом фізичної особи, яка також є головою правління Громадського про відшкодування моральної шкоди бути не може.
Відносини з приводу зобов'язання надання публічної інформації за запитом Громадської організації складаються не між фізичною особою та особою, у якої запитано інформацію, а між Громадською організацією та цією особою.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись до Зазимської сільської ради із запитом про надання публічної інформації та витребування документів, ОСОБА_1 підписала вказаний запит як Голова правління Громадської організації «БЕРЕГИНЯ». Оскільки на запит голови правління було надано неповну відповідь, то захисту підлягає право саме Громадської організації «БЕРЕГИНЯ», а право фізичної особи ОСОБА_1 у такому випадку не порушується, а відтак не підлягає захисту.
Оскільки суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що позивачем не доведено причинного зв'язку між діями відповідача та наслідками у виді завданої моральної шкоди позивачці, а колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності порушених прав ОСОБА_1 , як фізичної особи, є підстава для зміни рішення суду першої інстанції, шляхом викладення мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2024 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська