Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/16897/2024
м. Київ Справа № 753/11347/24
18 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Цимбал І.К. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У червні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що ТОВ «Євро-Реконструкція», відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VІІ, є виконавцем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 01 липня 2014 року є суб'єктом господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 та споживають надані ТОВ «Євро-Реконструкція» послуги.
Вказує на те, що з жовтня 2018 року відповідач своєчасно не вносять плату за споживання житлово-комунальних послуг у наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 01 травня 2024 року становить 27 500,00 грн.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послугу з централізовоного опалення/постачання теплової енергії та за послугу постачання гарячої води у розмірі 27 500,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3 696,59 грн., 3 % річних в розмірі 1 006,88 грн., судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 27 500 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 3 696 грн. 59 коп., 3% річних в розмірі 1 006 грн. 88 коп., судовий збір в розмірі 3 028 грн., а всього стягнути 35 231 /тридцять п'ять тисяч двісті тридцять одна/ грн. 47 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 19 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що пропозиція укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси та проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, про що позивачем розміщено відповідне повідомлення 23.07.2014 року в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» (випуск № 103(4503), із опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 №111(4511) не є доказом укладення договору.
Вказує на те, що у 2017 році прийнято новий закон «Про житлово-комунальні послуги», після прийняття якого повинні бути підписані нові договори на надання комунальних послуг. Так, згідно статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Зазначає, що вона не підписувала жодних договорів у відповідності до нового закону про «Про житлово-комунальні послуги».
Вказує на те, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач пропустив строк позовною давності, проте звернутись до суду першої інстанції з відповідною заявою вона не мала можливості, оскільки не була повідомлена про розгляд справи.
12 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказує на те, що повідомлення із пропозиціями укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, проект договору про надання послуг з постачання теплової енергії містяться у відкритих джерелах (в мережі Інтернет, на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція»), є загальнодоступними. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі про пропуск позивачем строку позовної давності зазначає, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12.03.2020), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30.06.2023 року. Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-1X від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Зазначає, що у зв?язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-1X «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України від 23.07.2024 року № 469/2024, що затверджено Законом № 3891-1X від 23.07.2024, який продовжує дію воєнного стану до 10.11.2024 року. Отже, керуючись п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
З огляду на вище викладене просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що підприємство ТОВ «Євро-Реконструкція» створене для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах та послугах, є юридичною особою, має право від свого імені укладати цивільно- правові та інші угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені.
Основними видами господарської діяльності товариства є: виробництво та/або реалізація енергоресурсів; виробництво електричної енергії; передана електричної енергії магістральними та міждержавними електромережами; передача електроенергії місцевими (локальними) електромережами; постачання електричної енергії за регульованим тарифом; постачання електричної енергії за врегульованим тарифом; оптове постачання електричної енергії; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам; виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ«Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло.
Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідачів до позивача не надходило.
Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що відповідачка своєчасно з жовтня 2018 року не вносила плату за отримані послуги з центрального опалення/постачання теплової енергії.
Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, чинними на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила № 630).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Відповідно до ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 та споживають надані ТОВ «Євро-Реконструкція» послуги.
Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що відповідач своєчасно з жовтня 2018 року не вносив плату за отримані послуги з центрального опалення/постачання теплової енергії.
Розмір заборгованості за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі 27 500,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3 696,59 грн., 3 % річних в розмірі 1 006,88 грн.. Відповідач не надав доказів на спростування наявності у неї заборгованості та наданих позивачем розрахунків.
З огляду на вище зазначене суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що вона не підписувала жодних договорів у відповідності до нового закону про «Про житлово-комунальні послуги», колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач пропустив строк позовною давності, проте звернутись до суду першої інстанції з відповідною заявою вона не мала можливості, оскільки не була повідомлена про розгляд справи, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З матеріалі справи вбачається, що з позовом ТОВ «Євро-реконструкція» звернулась до суду у червні 2024 року, разом з тим у спріний період на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також враховуючи введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого Законом строку позовної давності.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року було ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: