вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 753/11184/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15833/2024Головуючий у суді першої інстанції - Комаревцева Д.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
18 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , згідно з яким просило стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 28 329 грн. 26 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3763 грн. 69 коп. та 3 % річних у розмірі 1052 грн. 44 коп., судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 3028 грн. 00 коп.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , у тому числі і у квартирі АДРЕСА_2 , здійснюється ТОВ «Євро-реконструкція».
При цьому, згідно з отриманою відповіддю Дарницького районної в м. Києві державної адміністрації відповідачі зареєстровані та є мешканцями квартири АДРЕСА_3 , та, відповідно, є споживачами послуг ТОВ «Євро-Реконструкція» з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Разом з тим, відповідачі своєчасно з січня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з серпня 2022 року - за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.05.2024 у розмірі 28326 грн. 26 коп., з яких: 26012 грн. 78 коп. - заборгованість з централізованого опалення/постачання теплової енергії; 2 316 грн. 48 коп. - заборгованість зі сплати послуг за гаряче водопостачання.
За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати послуг у повному обсязі, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги, а також нараховані на борг відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три відсотки річних.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.06.2024 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги з постачання опалення та гарячого водопостачання, що станом на 01.05.2024, з урахуванням штрафних санкцій, становить 33 145 грн. 39 коп., судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп., що становить по 1514 грн. 00 коп. з кожного (а.с. 36-40).
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог ТОВ "Євро-Реконструкція", а саме про стягнення з іншого співвласника заборгованості та застосувати до вимог позивача строки позовної давності в три роки.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вона не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи, не отримувала позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі, а також судові повістки, що, у свою чергу, вважає порушенням її прав та інтересів, оскільки вона не мала можливості висловити свою думку з приводу позовних вимог у відзиві, а також надати відповідні докази, які мають значення у справі.
Вказує, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено осіб - користувачів послуг, власників квартири, оскільки відповідно до копії договору дарування 1/2 частини квартири від 29.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 8389, ОСОБА_2 подарувала свою 1/2 частку квартири ОСОБА_3 , який не є відповідачем у даній справі.
Крім того, зазначає, що вона, як власник 1/2 частки квартири, сплачувала половину коштів по рахунку за опалення та постачання гарячої води, що підтверджується наданими позивачем розрахунками та копіями квитанцій та виписок з банку. Зауважує, що у неї з попереднім співвласником квартири та нинішнім була домовленість про сплату по 1/2 частині рахунку за житлово-комунальні послуги, вона свої обов'язки з утримання частини житла виконувала та вважала, що інші співвласники також дотримуються домовленості між ними.
За вказаних обставин, вважає, що заборгованість за послуги з постачання гарячої води та опалення по квартирі АДРЕСА_3 , яка нарахована позивачем, нарахована невірно, а тому відповідно підлягає перерахунку.
Також, вказує, що на час дії воєнного стану в Україні нарахування позивачем інфляційної складової боргу і трьох відсотків річних та стягнення судом з неї цих коштів на користь позивача є незаконним (а.с. 42-44).
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись, серед іншого, на те, що позиція відповідачки про стягнення заборгованості за надані послуги із власників квартири пропорційно до їх часток у праві власності на квартиру є хибною, оскільки суперечить безпосередньо нормам чинного законодавства, а саме положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та іншій судовій практиці, яка склалася під час розгляду такої категорії справ.
Зазначає, що відповідачкою не додано до матеріалів справи доказів на підтвердження її звернення до позивача з повідомленням про перерахунок вартості наданих послуги на підставі індивідуальних показників засобу обліку чи про зміну кількості зареєстрованих та фактично проживаючих осіб у квартирі.
Вказує, що заява відповідачки про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності може бути застосована судом лише до заявлених позовних вимог за отримані послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення в межах періоду з 01.01.2016 по 12.03.2017.
Отже, вважає, що з урахуванням заявленої відповідачкою заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період з 12.03.2017 по 01.05.2024 заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води складає 23814 грн. 19 коп. (за централізоване опалення 21497 грн. 71 коп. + постачання гарячої води 2316 грн. 48 коп.), інфляційна складова боргу складає 1464 грн. 61 коп. (за централізоване опалення 1464 грн. 61 коп. + постачання гарячої води 0 грн.) та 3 % річних складають 327 грн. 83 коп. (централізоване опалення 327 грн. 83 коп. + постачання гарячої води 0 грн.).
Крім того, зауважує, що згідно з доданим до позовної заяви розрахунком суми боргу за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячого водопостачання чітко вказано, що заборгованість обліковується станом на 01.02.2024, а нарахування 3 % річних та інфляційної складової боргу здійснюється по 23.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , у тому числі і у квартирі АДРЕСА_2 , здійснюється ТОВ «Євро-реконструкція».
При цьому, згідно з відповіддю Дарницького районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 з 13.06.1991 та по теперішній час, а ОСОБА_2 - з 15.12.1988 по 14.01.2021.
01.07.2014 між ТОВ "Євро-Реконструкція" та ОСОБА_2 було укладено Договір № 440489215 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно п.п. 1 п. 1 Договору суб'єктами користування послугами є: власник (наймач, орендар) житлового приміщення (квартири) та члени його сім'ї.
У відповідності до п. 9 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20-го числа місця, що наступає за розрахунковим.
Згідно з розрахунками заборгованості, доданим до позовної заяви, станом на квітень 2024 року за житловим приміщенням (квартирою), що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , обліковується заборгованість на загальну суму 33145 грн. 39 коп., з яких: 26012 грн. 78 коп. - заборгованість з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з січня 2016 року по квітень 2024 року; 2316 грн. 48 коп. - заборгованість зі сплати послуг за гаряче водопостачання за період з серпня 2022 року по квітень 2024 року; 3763 грн. 69 коп. - інфляційна складова боргу за централізоване опалення/постачання теплової енергії за період з січня 2016 по лютий 2022 року; 1052 грн. 44 коп. - 3 % річних на суму боргу з централізованого опалення/постачання теплової енергії.
Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01.05.2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10.06.2018 року).
Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, незважаючи на наявність чи відсутність договору, власник зобов'язаний сплачувати за ті послуги, яка фактично споживає.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, відповідачі, будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_4 , та споживаючи послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою, з січня 2016 року своєчасно не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення та з серпня 2022 року - за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого у них утворилася заборгованість станом на квітень 2024 року у загальному розмірі 33145 грн. 39 коп.
Разом з тим, як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії договору дарування 1/2 частики квартири від 29.12.2020, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар належну дарувальнику на праві приватної власності 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 .
Тобто, 1/2 частка квартири належала відповідачці ОСОБА_2 до 29.12.2020.
Також, як вбачається з матеріалів справи, з 14.01.2021 ОСОБА_2 не зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 .
При цьому, слід зауважити, що оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази того, що ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін від 10.04.2023 року була вручена відповідачу у відповідності до вимог ч. 6 ст. 272 ЦПК України, відповідач був позбавлений об'єктивної можливості надати вищевказані докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції приймає надані відповідачкою докази в якості належних та допустимих доказів того, що з 29.12.2020 року ОСОБА_2 не була власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , та, як наслідок, не є належним відповідачем у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості, пред'явлених позивачем після вказаної дати.
Таким чином, виходячи з вищевстановлених обставин справи та вимог законодавства, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги після 29.12.2020, адже ОСОБА_2 , за відсутності відповідних відомостей про користування квартирою після її дарування іншій особі, не може нести відповідальність за несвоєчасну сплату наданих житлово-комунальних послуг.
При цьому, враховуючи зміст пред'явлених позовних вимог саме про солідарне стягнення заборгованості, а також те, що новий співвласник квартири не був залучений до участі у справі в якості співвідповідача, підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованості, нарахованої після 29.12.2020, також не має.
Натомість, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували як відсутність заборгованості у відповідачів у заявленому до стягнення розмірі до 29.12.2020, так і неналежного надання послуг позивачем, матеріали справи не містять.
У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за надані послуги, що утворилася з січня 2016 року, а з позовом до суду звернувся у червні 2024 року.
Разом з тим, 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.07.2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2021 р. на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року.
Отже, оскільки з 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про визнання таким, що пропущений позивачем строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з січня 2016 року по березень 2017 року.
У свою чергу, щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з березня 2017 року трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки заборгованості, приходить до висновку що з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення у солідарному порядку сума заборгованості за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з березня 2017 року по 29.12.2020 року у розмірі 5578 грн. 97 коп., а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 11 грн. 98 коп. та інфляційні втрати у розмірі 55 грн. 79 коп.
Посилання апелянта на те, що вона, як власник 1/2 частки квартири, сплачувала половину коштів по рахунку за опалення та постачання гарячої води, що підтверджується наданими позивачем розрахунками та копіями квитанцій та виписок з банку, а тому не має нести відповідальність, колегія суддів відхиляє, адже відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
При цьому, слід наголосити, що відповідача не позбавлено права пред'явити вимоги до інших співвласників, у випадку виконання за них обов'язку щодо сплати коштів за житлово-комунальні послуги.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції, як таке що ухвалене з порушенням норм процесуального права, та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
В порядку ст.141 ЦПК України, оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позовні вимоги ТОВ «Євро-реконструкція» до відповідачів, то з останніх підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі по 257 грн. 93 коп. з кожного, що є пропорційними до задоволених позовних вимог.
Проте, враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3768 грн. 21 коп., що також є пропорційним до задоволених вимог апеляційної скарги.
В порядку визначеному ч. 10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
А отже апеляційний суд вважає за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 різницю у вказаних сумах, що становить 3510 грн. 28 коп.
Також, слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381- 384, 444 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з березня 2017 року по 29 грудня 2020 року у розмірі 5578 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 97 коп., а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 11 (одинадцять) грн. 98 коп. та інфляційні втрати у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 79 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 93 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3510 (три тисячі п'ятсот десять) грн. 28 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", код ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова