Справа № 11-cc/824/6061/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/33136/24-к
24 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon» апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року, -
за участю:
представника - адвоката ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.08.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000001699 від 12.09.2023 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 18.07.2024 року транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , з забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме: на транспортний засіб Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , який згідно відомостей з інформаційної підсистеми МВС належить ОСОБА_6 та заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації права власності на транспортні засоби (регіональним та територіальним сервісним центрам МВС України), іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного транспортного засобу, крім як накладення арешту; ключ від автомобіля Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.08.2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.08.2024 року апелянт вказує, що про дату та час розгляду клопотання в суді першої інстанції власник майна повідомлена не була, про існування оскаржуваної ухвали представнику власника майна стало відомо лише 30.08.2024 року з Єдиного реєстру судових рішень, і тоді ж слідчим було надано копію повного тексу цієї ухвали.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги представник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України, з допущенням формалізму при розгляді клопотання, а відтак має бути скасованою.
Посилається і на те, що під час проведення обшуку в автомобілі, згідно протоколу про проведення обшуку від 18.07.2024 року, не було виявлено речей та предметів які становлять значення в рамках зазначеного кримінального провадження, тож не відомо про які сліди злочину йдеться в оскаржуваній ухвалі.
Наголошує представник, що ОСОБА_6 , її близькі родичі та члени сім'ї не є стороною по даному кримінальному або його учасниками, ніяких повідомлень про підозру у скоєнні злочину станом на 03.09.2024 року не отримували. Зазначене авто не може бути ніяким доказом у цьому кримінальному провадженні, адже використовувалось власницею для забезпечення цілей сім'ї у побутових питаннях з догляду за дітьми, а відтак відсутні обставини накладення арешту на це майно.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду. На адресу Київського апеляційного суду жодних клопотань не направляв.
Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумний строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 , який підтримав доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000001699 від 12.09.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 194; ч. 3 ст. 358; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на території України, переслідуючи антидержавницькі та корисливі мотиви, в умовах воєнного стану, вчинив діяння на шкоду інтересам України, з метою заподіяння шкоди національній безпеці України та здійснення підривної діяльності проти України у вигляді надання допомоги представнику спецслужб рф у проведенні такої діяльності, яка виразилася в збирання інформації та відомостей щодо об'єктів HelpUkraine.center (Центр гуманітарної допомоги Україні) та Pol-Cel Sp. z o.o. Agencja i magazyn celny (склади митниці), що розташовані за адресою: Rampa Brzeska 63, 22-100 Chelm, Польща, та подальшій передачі представнику спецслужб рф для узгодження їхніх підпалів, що ставить під загрозу суверенітет, обороноздатність, державну, економічну та інформаційну безпеку України.
Одночасно з цим, ОСОБА_9 , вивчивши територію, місця розташування на ній будівель, шляхів підходу, зони фіксації камер відеоспостереження, розрахувавши кількість бензину, яку необхідно взяти для успішного виконання підпалу вказаних об'єктів, отримавши підтвердження від представника спецслужб рф, здійснив готування до умисного знищення вказаного чужого майна у великих розмірах, шляхом підпалу.
Проте, з причин, які не залежали від волі ОСОБА_9 , останній не зміг реалізувати свій злочинний задум, оскільки ОСОБА_10 , який діяв на конфіденційній основі, повідомив у правоохоронні органи про його дії.
Крім того, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інші невстановлені на даний час особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених спільним наказом Міністерства фінансів, Служби Безпеки та Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.1993 № 98/118/740 «Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2001 № 171, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, однак, не пізніше 28.04.2024, з корисливих мотивів, здійснили підроблення посвідчень водіїв, зокрема виданих на ім?я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також виготовлення та пересилання незаконно виготовлених голографічних захисних елементів, видимість яких створено на вказаних посвідченнях, після чого здійснили їх збут.
У відповідності до показів свідків та інших матеріалів, зібраних ДСР НП України на виконання доручення слідчого у порядку ст. 40 КПК України, встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень може бути причетний ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є активним учасником вищеописаної організованої групи.
Разом з тим, зазначено, що в своїй злочинній діяльності ОСОБА_14 використовує транспортний засіб, який оформлений на підконтрольну йому особу, а саме ОСОБА_6 , здійснюючі перевезення завідомо підроблених документів з метою їх подальшого збуту через оператора поштового зв'язку ТОВ «Нова Пошта».
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, одержання доказів їх учинення, а також дослідження майна, яке було здобуте у результаті їх вчинення чи підготовки, виникла обґрунтована необхідність у проведенні обшуку транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_14 , що належить на праві власності ОСОБА_6 .
18.07.2024 року з метою об'єктивного та неупередженого розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 02.07.2024 було проведено обшук транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_14 , за результатами якого вилучено зазначений автомобіль та ключ до нього, дозвіл на вилучення яких не надавався.
19.07.2024 року постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_15 вищевказаний транспортний засіб визнано речовим доказом у розслідуваному кримінальному провадженні.
25.07.2024 року (клопотання датоване 19.07.2024 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернуся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000001699 від 12.09.2023 року, на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 18.07.2024 року транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , з забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме: на транспортний засіб Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , який згідно відомостей з інформаційної підсистеми МВС належить ОСОБА_6 , із забороною будь-яким суб'єктам державної реєстрації права власності на транспортні засоби (регіональним та територіальним сервісним центрам МВС України), іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного транспортного засобу, крім як накладення арешту; ключ від автомобіля Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.08.2024 року вказане клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказаний автомобіль, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що автомобіль, на який прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначений автомобіль відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000001699 від 12.09.2023 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 18.07.2024 року транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , з забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме: на транспортний засіб Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , який згідно відомостей з інформаційної підсистеми МВС належить ОСОБА_6 та заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації права власності на транспортні засоби (регіональним та територіальним сервісним центрам МВС України), іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного транспортного засобу, крім як накладення арешту, ключ від автомобіля Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4