справа № 357/16644/23 головуючий у суді І інстанції Цуранов А.Ю.
провадження № 22-ц/824/14293/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
12 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської міської ради, поданою секретарем - Вовкотрубом Володимиром Григоровичем на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Білоцерківська міська рада про визнання спадщини відумерлою,-
У грудні 2023 року заявник ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Телющенка Павла Петровича, звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою в порядку окремого провадження про визнання спадщини відумерлою, в якій з урахуванням уточнень просить суд:
визнати відумерлою спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
передати майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яке складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.
В обґрунтування вимог заяви вказала, що 13 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № CNL-0ВВ/055/2007, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 77 000 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
13 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладено договір іпотеки №РCNL-0ВВ/055/2007, за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_2 .
В подальшому ПАТ «ОТП Банк» продав права кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 червня 2010 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» борг в сумі 1 605 296,33 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання спадщини відумерлою, оскільки ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до нотаріальної контори з претензією до спадкоємців померлого ОСОБА_3 , на підставі якої заведена спадкова справа.
Спадкоємці ОСОБА_3 із заявами про прийняття (відмови від прийняття) спадщини не звертались, відомості про спадкоємців за законом або заповітом, місце їх проживання або роботи не відомі.
В подальшому, 03 грудня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» укладено договір факторингу, за яким останньому передано право грошової вимоги за кредитним договором №CNL-0BB/055/2007 від 13 вересня 2007 року, а 03 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Також 03 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №PCNL-0BB/055/2007. Таким чином, до ОСОБА_5 перейшли всі права кредитодавця та первісного іпотекодержателя, в тому числі і до спадкоємців померлого ОСОБА_6 , який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , але не встиг її оформити.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. До складу спадщини після її смерті входить право вимоги, що виникло з кредитного договору №CNL-0BB/055/2007 від 13 вересня 2007 року. Факт спадкування заявницею ОСОБА_2 посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12 серпня 2023 року. З огляду на відсутність у ОСОБА_6 спадкоємців, наявні підстави для визнання його спадщини відумерлою.
14 лютого 2024 року на адресу суду від представника Білоцерківської міської ради - Мукоїд І.І., надійшли заперечення на заяву про визнання спадщини відумерлою, в обґрунтування яких зазначено про те, що заявник проживає в будинку щодо якого нею ж заявлено вимогу визнати відумерлою спадщину за Білоцерківською міською радою та на підставі договорів, які не дають їй права користування таким майном. Крім того вказано, що передача права іпотекодержателя на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки забезпечить ефективний та належний спосіб захисту порушеного права заявника, в той час як визнання спадщини відумерлою не забезпечить відновлення порушеного права, тому є неефективним. Зазначено про неможливість встановлення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , оскільки заявником не доведено факту, що у померлого відсутні спадкоємці, які усунені від права на спадкування, чи не прийняли спадщину, чи відмовились від прийняття спадщини. Вказано, що рішенням суду від 12 грудня 2017 року у справі №357/9400/17 вирішено аналогічну вимогу.
01 травня 2024 року на адресу суду від представника заявника надійшли пояснення, в обґрунтування яких зазначено про те, що відумерлість спадщини означає, що на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця, ніхто з спадкоємців не претендує з будь-яких причин. Заперечуючи проти задоволення заяви, міська рада посилається на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 12 грудня 2017 року у справі №357/9400/17, яким було відмовлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою, однак суд відмовив з тих підстав, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_3 , але не встиг її оформити.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано відумерлою спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Передано майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яке складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, секретар Білоцерківської міської ради Київської області - Вовкотруб Володимир Григорович 04 липня 2024 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтував тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що заявником не доведено факту відсутності у ОСОБА_3 спадкоємців за заповітом і за законом, спадкоємців, які усунені від права на спадкування, які не прийняли спадщину та, які відмовилися від її прийняття, як того вимагає ст. 1277 ЦК України. Наведене призвело до порушення законних прав спадкоємців.
Також, суд першої інстанції не встановлював правові підстави проживання заявника за вказаною адресою (договір оренди/ користування тощо) та залишив поза увагою той факт, що потенційно особа, яка є орендодавцем так і особи, які є орендарями вказаного майна, мають відповідні правомочності щодо володіння, користування та розпорядженням цим майном.
Місцевий суд не врахував, що саме ОСОБА_2 , яка є іпотекодержателем майна та кредитором померлого ОСОБА_4 , проживає в будинку, щодо якого нею ж заявлено вимогу визнати відумерлою спадщину за міською радою та на підставі договорів, які не дають їй право користування таким майном.
Вважає, що належним способом захисту майнових прав заявниці є саме звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білоцерківської міської ради, поданою секретарем - Вовкотрубом Володимиром Григоровичем на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Білоцерківська міська рада про визнання спадщини відумерлою, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
09 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Телющенко Павло Петрович подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Звернув увагу, що з моменту смерті ОСОБА_3 до моменту подання заявником заяви про визнання спадщини відумерлою пройшло майже 10 років, потенційні спадкоємці не здійснили жодних дій, направлених на прийняття спадщини, а отже фактично відмовилися від її прийняття.
У судовому засіданні представник апелянта Білоцерківської міської ради Київської області - Мукоїд Інна Ігорівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
У судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_2 - адвокат Телющенко Павло Петрович заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір №CNL-0ВВ/055/2007, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 77 000 доларів США.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 13 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки №РCNL-0ВВ/055/2007, за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 05 листопада 2010 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», у зв'язку з укладенням між ними договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 05 листопада 2010 року, банк передав товариству права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, в т.ч. за кредитним договором №CNL-0ВВ/055/2007 від 13 вересня 2007 року та договором іпотеки №РCNL-0ВВ/055/2007 від 13 вересня 2007 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2012 року у справі №1003/145/2012 2/1003/548/2012 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 1 605 296,33 грн. заборгованості за кредитним договором №CNL-0ВВ/040/2007 від 26 липня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03 лютого 2015 року, актовий запис №457.
Після смерті ОСОБА_4 , Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою розпочато спадкову справу №202/2013.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 18 грудня 2017 року, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання спадщини відумерлою.
Рішення обґрунтоване тим, що спадкоємець ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , оскільки був постійно зареєстрований разом з нею за однією адресою до дня її смерті, а отже спадщина не є відумерлою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11 жовтня 2013 року, актовий запис №1604.
01 лютого 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців померлого ОСОБА_3 з претензією №8086.
Листом від 06 лютого 2018 року за вих. №262/02-14 Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора повідомила ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що на підставі претензії була заведена та розпочата спадкова справа №34/2018. Також повідомлено, що спадкоємці на майно, що залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявами про прийняття (відмову від прийняття) спадщини не звертались, відомості про спадкоємців за законом або заповітом, місце їх проживання або роботи не відомі.
За наявною в матеріалах спадкової справи інформацією, свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_6 не видавалось.
03 грудня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-кредо» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передає, а ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» приймає право грошової вимоги і стає кредитором за кредитним договором №CNL-0BB/055/2007 від 13 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк».
03 грудня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-кредо» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №РCNL-0ВВ/055/2007 від 13 вересня 2007 року.
03 грудня 2020 року ТОВ «Інвест-Кредо» та ОСОБА_5 уклали договір про відступлення права вимоги (цесія), згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» відступило, а ОСОБА_5 набула цедентові права за кредитним договором №CNL-0BB/055/2007 від 13 вересня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 .
03 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №РCNL-0ВВ/055/2007 від 13 вересня 2007 року.
Пунктом 1.1. договору відступлення права вимоги за договором іпотеки визначено, що ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» відступило ОСОБА_5 права вимоги за кредитним договором №CNL-0BB/055/2007 від 13 вересня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_4 , виконання зобов'язань за яким забезпечено іпотекою, згідно з умовами договору іпотеки №PCNL-0BB/055/2007, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В. 13 вересня 2007 року, реєстровий №3425. Право вимоги за договором іпотеки ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» набуло на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого Скульською Т.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 03 грудня 2020 року, реєстровий №3201, до ОСОБА_5 перейшло право вимоги.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 25 вересня 2024 року, актовий запис №2456.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 Другою Білоцерківською державною нотаріальною конторою розпочато спадкову справу №853/2021.
З матеріалів вказаної спадкової справи встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після померлої звернулась дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Іншим спадкоємцем першої черги є чоловік померлої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відмовився від прийняття спадщини своєї дружини.
12 серпня 2023 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на право вимоги до ОСОБА_4 щодо виконання нею зобов'язань, які виникли з кредитного договору №CNL-0BB/055/2007 від 13 вересня 2007 року, договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального кругу Київської області Шелудченко О.В. 13 вересня 2007 року, реєстровий №3425, що належать спадкодавцеві згідно договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. 03 грудня 2020 року, реєстровий №3201, номер запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав 39517216.
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №73562090 від 12 серпня 2023 року, вказане свідоцтво про право на спадщину зареєстроване в Спадковому реєстрі за №71082316.
В матеріалах справи наявний виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 26 листопада 2009 року, реєстровий №11132, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення у безспірному порядку на нерухоме майно ОСОБА_4 - житловий будинок АДРЕСА_3 , на підставі договору іпотеки від 13 вересня 2007 року, реєстровий №3425. Вказаний виконавчий напис містить відмітку державного виконавця про закінчення виконавчого провадження 22 жовтня 2013 року на підставі п. 3 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва).
У відповідь на запит Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 15 січня 2024 року про надання інформації до Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області, надано рапорт ст. ДОП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Дідтківським С.С. від 06 лютого 2023 року про те, що в ході перевірки щодо фактичного проживання осіб за адресою: АДРЕСА_4 , було встановлено, що за вказаною адресою проживає ОСОБА_2 . До рапорту додано пояснення опитаної ОСОБА_8 особи - ОСОБА_9 , що проживає по АДРЕСА_4 .
Задовольняючи вимоги заяви суд першої інстанції врахував знаходження майна померлого на території Білоцерківської міської ради та проміжок часу після відкриття спадщини після померлого ОСОБА_3 , що становить більше 10 років, а також наявність невиконаних зобов'язань, та дійшов висновку про необхідність визнання спадщини відумерлою з передачею її територіальній громаді за місцем знаходження такого майна.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з нижченаведених підстав.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Главою 9 розділу ІV ЦПК України врегульовано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до ст. 334 ЦПК України, заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У частині першій статті 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Особи, які мають право або зобов'язані подати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання із Спадкового реєстру інформації про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.
Стаття 1283 ЦК України передбачає, що охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.
Нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна.
Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.
Особи або органи, що вживають заходів з охорони спадкового майна, мають право укладати договори з третіми особами, спрямовані на забезпечення охорони спадкового майна.
Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині, а у разі визнання спадщини відумерлою - органом місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює право власності щодо спадщини, яку визнано відумерлою.
Враховуючи відсутність спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , які б у встановленому законом порядку прийняли спадщину, а також з огляду на право кредитора спадкодавця звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою є законними та обґрунтованими, у зв'язку із чим її заява підлягає задоволенню.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 листопада 2019 року у справі №199/353/17-ц, від 20 січня 2021 року у справі №644/3546/17, від 08 листопада 2021 року в справі №646/6443/18, від 15 грудня 2021 року у справі №442/3046/20 та спростовує доводи апелянта про неефективність обраного заявницею способу захисту свого майнового права.
Посилання міської ради на те, що після смерті ОСОБА_3 можуть бути спадкоємці як за законом, так і за заповітом, висновків суду не спростовують, оскільки судовим розглядом не встановлено, що такі спадкоємці у встановленому законом порядку прийняли спадщину.
Жоден із ймовірних спадкоємців з 19 вересня 2013 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не звернувся. Спадкову справу нотаріальною конторою розпочато майже через 5 років після його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 за заявою кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Тобто, з моменту відкриття спадщини 19 вересня 2013 року до часу звернення 22 грудня 2023 року ОСОБА_2 до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою минуло більше 10 років. Відомості про те, що є спадкоємці померлого, які вчинили будь-які дії щодо прийняття спадщини, чи є такими, що прийняли спадщину в силу закону, матеріали справи не містять, таких доказів апелянтом не надано і зі спадкової справи не встановлено. Більш того, Білоцерківська міська рада не уповноважена на представництво в суді інтересів потенційних спадкоємців ОСОБА_3 .
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянта.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради, подану секретарем - Вовкотрубом Володимиром Григоровичем - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова