про повернення позовної заяви в частині
13 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/21065/24
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01 липня 2021 року доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб";
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити з 01 липня 2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 22 березня 2024 року у справі № 240/221/24, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Підставою для залишення позовної заяви без руху стали висновки суду за результатом аналізу змісту позовних вимог про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених вимог за період з 01 липня 2021 року по 27 квітня 2024 року за відсутності відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду у порядку статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
08 листопада 2024 року представницею позивача через відділ документального забезпечення суду подано заяву про поновлення процесуального строку, у якій вона просить поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх доводів покликається на те, що лише після звернення із заявою та отримання відповіді від відповідача позивач достовірно дізнався про припинення йому виплати /ненарахування спірної доплати до пенсії. Також посилається на положення частини третьої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (дія якого поширюється на позивача як отримувача пенсії за вислугу років) щодо перерахунку пенсій, не проведеного з вини пенсійного органу, з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Дослідивши матеріали позовної заяви та проаналізувавши доводи представниці позивача у заяві про поновлення процесуального строку суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Надаючи правову оцінку доводам представниці позивача суд звертає увагу на викладений Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 правовий підхід щодо строку звернення до адміністративного суду у такій категорії спірних правовідносин.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у вказаній постанові вважала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У цій справі предметом спору є розмір нарахування доплати до пенсії з 01 липня 2021 року, однак з заявою про її перерахунок позивач звернувся до відповідача лише 12 липня 2024 року.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 отримання позивачем листа відповідача від 02 серпня 2024 року у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Тому суд зазначає, що застосовуючи строки у зазначеній сфері слід розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Щодо доводів представниці позивача про незастосування строку, визначеного у статті 122 КАС України щодо спору про виплату недоотриманої з вини пенсійного органу пенсії, яка, як стверджує представниця позивача, має проводитися без обмеження будь-яким строком, суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а.
У цій постанові Велика Палата врахувала, що норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії містяться у, зокрема, статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, статтях 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Буквальне тлумачення цих норм, як зазначила Велика Палата, дає підстави вважати, що вони стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зробила висновок, що вказані норми підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що питання застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення вини пенсійного органу під час судового розгляду.
Оскільки за змістом заявленого позову ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду у зв'язку із нездійсненням пенсійним органом перерахунку та виплати доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, ці суми не нараховані та є спірними.
Повертаючись до питання строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати те, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду позивач, звертаючись до суду із пропуском встановленого строку, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Однак представницею позивача не доведено та не наведено наявності будь-яких обставин (причин), які не залежали від волевиявлення позивача та фактично унеможливили своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Щодо посилання на правову позицію Верховного Суду у справі № 420/8355/22, то суд звертає увагу, що предмет спору у вказаній справі не є тотожним предмету спору у цій справі, оскільки стосується нарахованої, однак не виплаченої пенсії особі, виплата якої була припинена в зв'язку з проживанням її за кордоном.
При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", ЄСПЛ дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" (Заява № 23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Згідно з пунктом дев'ятим частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з цим позовом в частині заявлених вимог за період з 01 липня 2021 року по 27 квітня 2024 року у межах встановленого у КАС України строку стороною позивача не наведено, а судом не встановлено.
За таких обставин, вказані представницею позивача підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині періоду з 01 липня 2021 року по 27 квітня 2024 року не можна визнати поважними, що утворює підставу для повернення позовної заяви у відповідній частині відповідно до вимог статті 123 КАС України.
Отже, вирішенню по суті підлягають позовні вимоги за шість місяців, що передували моменту звернення з позовом до суду, тобто з 28 квітня 2024 року, а позов в частині вимог за період з 01 липня 2021 року по 27 квітня 2024 року підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Визнати неповажними вказані представницею ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01 липня 2021 року по 27 квітня 2024 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за період з 01 липня 2021 року по 27 квітня 2024 року повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько