Справа № 368/1674/24
2/368/819/24
Рішення
Іменем України
"18" листопада 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря судового засідання Варлам Є.Р.
та позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
позивач просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був укладений 25 вересня 2020 року, актовий запис № 90 виданий Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серія НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_3 , обґрунтовуючи позов наступним.
25 вересня 2020 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) було укладено шлюб, у зв'язку з чим було складено актовий запис № 90 та видано свідоцтво про шлюб Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Від спільного шлюбу позивач та відповідач мають дитину дочку ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подружнє життя з відповідачем у позивача не склалося, оскільки на даний час з'ясувалось, що характери є різними, погляди позивача та відповідача на різні сторони життя та сімейні питання кардинально відрізняються, що постійно призводить до постійного з'ясування відносин та сварок. Між позивачем та відповідачем не було взаєморозуміння та взаємоповаги.
Позивач та відповідач не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного побуту, не мають спільного бюджету, взаємних прав та обов'язків щодо один одного. Отже, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем на даний час припинились, тому збереження шлюбу є недоцільним. Відповідач пішов жити в іншу сім'ю.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дитини.
На сьогоднішній день збереження шлюбу між позивачем та відповідачем є неможливим, оскільки позивач не має бажання проживати однією сім'єю з відповідачем.
Подальше спільне життя позивача та відповідача як подружжя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам позивача та відповідача, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між позивачем та відповідачем.
Отже, є неможливим збереження шлюбу між позивачем та відповідачем, який у разі надання позивачу та відповідачу судом строку на примирення все одно не буде збережено, тому позивач просить не надавати термін на примирення.
Майнових спорів між сторонами на даний час немає.
Шлюб сторони розривають вперше.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Виходячи з вищезазначених обставин та норм Сімейного кодексу України позивач має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, а у суду є всі підстави для прийняття рішення про розірвання шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Суд, вислухавши позивача та дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) та відповідач ОСОБА_2 25 вересня 2020 року уклали шлюб, який був зареєстрований у Кагарлицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про шлюб № 90.
Від цього шлюбу сторони мають одну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя з відповідачем не склалося. Проживши разом з'ясувалося, що сторони мають різні моральні цінності і принципи, мають різноспрямовані характери і погляди на шлюб та сім'ю. Це призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню. Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був укладений 25 вересня 2020 року, актовий запис № 90 виданий Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серія НОМЕР_1 .
Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_3 .
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його (її) проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19.11.2024 р.
Суддя І.І. Шевченко