Справа № 757/37148/18-ц
Провадження №2/367/1255/2024
Іменем України
07 листопада 2024 Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі секретаря судових засідань Маленко О.О.,
представника позивача Васюка М.М. ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,-
До суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, мотивуючи вимоги наступним.
18.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - ТОВ «Аверс Сіті» або Позивач) дізналось, що в Ірпінському міському суді Київської області перебуває справа № 367/791/15-ц за позовом ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 або Відповідач) до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності. Під час ознайомлення з матеріалами справи № 367/791/15-ц безпосередньо у суді 1-ої інстанції, представник Позивача дізнався про Договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 (далі - Договір), який «начебто» укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та Відповідачем. ТОВ «Аверс-Сіті» звертає увагу суду на те, що Договір не підписувало та не укладало з Відповідачем, а тому змушене звертатись з позовною заявою про визнання договору недійсним. З огляду на те, що ТОВ «Аверс-Сіті» не укладало Договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, то такий договір підлягає визнанню недійсним.
В подальшому представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову, у якій зазначав про наступне.
Підставами позову зазначено те, що з боку ТОВ «Аверс-Сіті» договір підписано не уповноваженою особою, що суперечить ч. 2 ст. 207 ЦК України відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільногозаконодавства. Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_3 . В свою чергу, позивачем було отримано інформаційну довідку з ДРРПНМ № 123052961 з якої вбачається, що 28.03.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Тернюк Є.В. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 . Вище вказану реєстрацію було здійснено на підставі наступних документів:договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: С394, виданий 16.04.2010, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_4 ;акт приймання - передачі майнових прав, серія та номер: бн, виданий 29.12.2011, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_4 ;довідка, серія та номер:29/12/2010, виданий 29.12.2010, видавник ТОВ «Аверс-Сіті». Як вбачається з договору купівлі-продажу майнових прав №1/394_ИП, який визнається недійсним, його укладено 25.10.2010, тоді як договір купівлі-продажу майнових прав № С394 з ОСОБА_4 укладено раніше, а саме 16.04.2010. Таким чином, зазначає про те, що об'єктивно, один з договорів може бути підробленим.
22.09.2011 Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради Київської області було прийнято рішення № 270 Про оформлення та видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (далі за текстом - Рішення № 270 від 22.09.2011), в тому числі щодо квартири АДРЕСА_1 .Зокрема, вищевказане рішення було прийнято на підставі Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об?єкта серія КС №16411043016.В свою чергу, Сертифікат КС № 16411043016 видано на підставі Акту готовності об?єкту до експлуатації № 870 від 14.09.2011, відповідно до якого замовником об?єкта є ТОВ«Аверс-Сіті» та Державного акту серія ЯИ № 270393 на право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на земельну ділянку площею: 4,3864 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .На підставі того, що 14.09.2011 житловий будинок, складовою частиною якого є квартира АДРЕСА_4 введено в експлуатацію, після цієї дати ТОВ «Аверс-Сіті» та покупець не могли укладати договір купівлі-продажу майнових прав, оскільки такий договір щодо майнових прав укладається до моменту створення об?єкту нерухомого майна, а після такої дати законодавством передбачено укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Так, на думку позивача спірний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з наступних підстав:посадова особа ТОВ «Аверс-Сіті» не підписувала спірний договір; печатка ТОВ «Аверс-Сіті», яка міститься в договорі не є печаткою ТОВ «Аверс-Сіті», яка використовується (використовувалася) останнім у своїй господарській діяльності;договір купівлі-продажу майнових прав складений (виготовлений) набагато пізніше, ніж він датований, а виконані підписи сторін не відповідають даті укладення договору.
Позивач зазначає, що спірний договір підписаний не уповноваженою особою ТОВ «Аверс-Сіті», у зв'язку з чим останній суперечить ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки в такої особи (підписанта з боку продавця) відсутня цивільна дієздатність, та ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки не містить волевиявлення ТОВ «Аверс-Сіті».
Також, спірні договори суперечать ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки порушують ч. 2 ст. 207 ЦК України так, як уповноважена особа ТОВ «Аверс-Сіті» не підписувала таких договорів.
Зазначає також, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.04.2018 у справі № 367/372/18, залишеним без змін постановою Апеляційного судуКиївської області від 18.09.2018, спірний договір, укладений між сторонами, розірвано та стягнуто з ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_3 422 000 грн. Зокрема, під час ухвалення рішення суд керувався презумпцією правомірності договору.Таким чином, порушення прав позивача полягає у погодженні спірним договором правових наслідків у вигляді стягнення грошових коштів.В свою чергу, представник позивача вказує про те, що такий договір припинив свою діє за наслідком його розірвання.З урахуванням того, що підписант договору ОСОБА_5 є колишнім директором ТОВ «Аверс-Сіті», останнє ставить під сумнів дату укладення такого договору та вважає, що ОСОБА_5 міг його підписати вже після звільнення із займаної посади.
Саме для доведення вищевказаних підстав позову ТОВ «Аверс-Сіті» вважає за необхідне призначити судову експертизу у даній справі.
Позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (код ЄДРПОУ 33939099) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо квартири АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на Відповідача.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Ухвалою суду від 12.04.2023 справу прийнято до провадження судді Мерзлого Л.В. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суд від 27.09.2023 призначено по справі № 757/37148/18-ц за позовом ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, судову експертизу Договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, який укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_3 , проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
1.Чи виконано підпис ОСОБА_6 у договорі купівлі-продажу майнових прав №1/394_ИП від 25.10.2010 у той час, яким датований договір?
2.Чи виконано підпис ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 у той час, яким датований договір?
3.Чи нанесений відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 у той час, яким датований договір?
4.Чи нанесений відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»?
5.У який період часу було виготовлено текст у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010?
Оплату за проведення експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті».
Зобов?язано ОСОБА_3 надати в розпорядження експерта оригінал договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010. У разі неможливості отримання оригіналів документів, експертне дослідження проводити експертам за копією документів.
Ухвалою суду від 15.11.2023 відновлено провадження у справі за позовом ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, оскільки до суду надійшла цивільна справа № 757/37148/18-ц разом з листом заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Теплицького Б. про повернення матеріалів вказаної справи у зв'язку з відсутністю оригіналу досліджувального документа та неможливістю проведення експертизи у зв'язку з цим.
Ухвалою суду від 10.04.2024 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
До суду від відповідача надходив відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що за умовами оспорюваного договору позивач продає, а відповідач купує майнові права на об?єкт нерухомості, яким згідно із ст. 1.3. даного договору є квартира АДРЕСА_5 (далі - об?єкт нерухомості). Відповідно до ст. ст. 4.1., 4.2. даного договору, вартість майнових прав, що передаються, складає 211 тис. грн., в тому числі, податок на додану вартість, яка мала бути сплачена відповідачем в термін до 25 жовтня 2010 року. За умовами договору (ст. ст. 3.1, 3.2) майнові права на об?єкт нерухомості передаються позивачем відповідачу шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав (далі - Акт), який підписується сторонами не пізніше 120 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення позивачем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об?єкту капітального будівництва (будівлі, корпусу, секції будівлі, секції корпусу та таке інше), складовою та невід?ємною частиною якої є об?єкт нерухомості, в експлуатацію та здійснення розрахунків. Право власності на майнові права переходить від позивача до відповідача після підписання Акту, для підписання якого та отримання інших документів відповідач має з?явитися до продавця протягом 5 календарних днів з моменту отримання відповідачем відповідного повідомлення від позивача. Як вбачається зі ст. 3.7. договору, сторони домовились, що одночасно з підписанням Акту позивач надає відповідачу документи, необхідні йому для оформлення права власності на об?єкт нерухомості: завірену своєю печаткою копію акту вводу в експлуатацію відповідної частини об?єкту капітального будівництва, складовою та невід?ємною частиною якої є об?єкт нерухомості та технічний паспорт БТІ на об?єкт нерухомості. На виконання вищевказаних умов договору відповідач сплатив позивачу зазначену у договорі вартість майнових прав у повному розмірі, що підтверджується довідкою позивача від 29.10.2010. Вважає, що позовні вимоги ТОВ «Аверс-Сіті» є необгрунтованими, оскільки: по-перше, позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання недійсним правочину, який є предметом оскарження у даній справі. Так, позивачем зазначено, що вказана угода ним нібито не укладалась та не підписувалась. В обґрунтування правомірності своїх вимог ним зроблено посилання на загальні приписи тих новел цивільного законодавства, які регулюють питання дійсності правочинів та підстав і наслідків визнання їх недійсними. Зокрема, ним процитовано положення ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України. Але зі змісту позовної заяви взагалі не вбачається, які саме правові підстави, передбачені законом, ТОВ «Аверс-Сіті» визначає в якості тих, що можуть бути використані для визнання оскаржуваного правочину недійсним. При цьому, окрім посилання на вищенаведені норми законодавства, позивачем не наведено жодних обставин, на підставі яких ним зроблений висновок щодо неукладення та непідписання правочину, який є предметом спору. Також позивачем не вказано будь-яких конкретних доводів та не надано жодних доказів, які б підтверджували існування обставин того, що оспорювана угода нібито не укладалась між сторонами у справі та ними не підписувалась.
Натомість, оскаржуваний договір містив усі необхідні істотні умови, а з метою їх виконання відповідачем виконано усі передбачені ним зобов?язання, про що не міг не знати позивач.
Так, ОСОБА_3 ще у жовтні 2010 року, у день підписання договору, сплатив на користь позивача 211 000 грн. за договором купівлі-продажу майнових прав, який є предметом цього спору. Зазначене підтверджується як довідкою позивача, так і чисельними судовими рішеннями у справах за позовами ОСОБА_3 до ТОВ «Аверс-Сіті», оскільки саме останнє ухилялось від виконання своїх зобов?язань за оскаржуваним договором, внаслідок чого відповідач був змушений неодноразово звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.
Зокрема, вказані твердження посвідчуються судовими рішеннями, що набули законної сили і постановлені у цивільних справах за позовами ОСОБА_3 до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності, про зобов?язання вчинити певні дії, про розірвання договору та стягнення збитків, зокрема, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 05.12.2015 у справі №367/791/15-ц, рішенням апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 367/6097/16-ц, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.04.2018 та постановою апеляційного суду Київської області від 18.09.2018 у справі №367/372/18. Так, постановою Апеляційного суду Київської області від 18.09.2018 у справі № 367/372/18 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010 №1/394_ИП, укладеного з ТОВ «Аверс-Сіті», та стягнуто з останнього 221 тис збитків і 211 тис грн штрафу за невиконання умов договору. Судами піо час розгляду цієї справи встановлено беззаперечне існування між сторонами договірних зобов?язань, які виникли на підставі договору, який у даній справі ТОВ «Аверс-Сіті» безпідставно вважає недійсним. Також встановлений факт протиправної поведінки ТОВ «Аверс-Сіті» у правовідносинах, що виникли між сторонами у зв?язку з укладенням оспорюваного у цій справі договору. Жодних заперечень з боку ТОВ «Аверс-Сіті» щодо недійсності оскаржуваного договору під час розгляду вищеперерахованих справ з ОСОБА_3 , розгляд яких триває вже майже 5 років, товариство не заявляло.
Таким чином, відповідач зазначає про те, що доводи позивача щодо недійсності оспорюваної угоди внаслідок її неукладення та непідписання сторонами взагалі не грунтуються ані на фактичних обставинах, ані на нормах права.
Крім того, зауважує, що постановою Апеляційного суду Київської області від 18.09.2018 у справі №367/372/18 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким договір купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010 № 1/394_ИП, укладеного між сторонами, розірвано. Тобто, на сьогодні предмету даного спору не існує.
Крім того, позивачем не зазначено, які саме його права або інтереси порушено внаслідок укладення оскаржуваного правочину.
Разом з тим, відповідач також зазначає про те, що вказана позовна заява подана зі спливом строку позовної давності за відсутності поважних причин його пропущення. Оскаржуваний правочин був укладений між сторонами 25.10.2010, тобто майже 9 років тому.
Позивачем зазначено, що про його укладення ТОВ «Аверс-Сіті» дізналося 18.02.2015 під час розгляду Ірпінським міським судом Київської області справи за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності. А тому, на думку позивача, саме з цього часу для ТОВ «Аверс-Сіті» розпочався перебіг строку позовної давності. Позивачем в якості причин поважності пропуску строку позовної давності зазначено на зміни у керівництві ТОВ «Аверс-Сіті», які відбулись у 2012 році, з посиланням на розпочате з цього приводу досудове розслідування. Але зазначені доводи неможливо розглядати в якості поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного у 2010 році, оскільки ці події відбулись у 2012 році, тоді як позивач зазначає, що дізнався про оскаржуваний правочин 18.02.2015. До того ж, у наданому в якості підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності повідомленні Ірпінського відділу ГУ МВС України в Київській області про початок досудового розслідування зазначається, що його зареєстровано за фактами непередавання новому керівництву ТОВ «Аверс-Сіті» його попередніми керівниками документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аверс-Сіті» товариствами «Міксбуд» та «Будівельна компанія «Стандарт С». У зв?язку з цим незрозуміло, яке відношення мають господарські відносини ТОВ «Аверс-Сіті» з вказаними господарюючими суб?єктами до відносин позивача з ОСОБА_3 . А тому вважає, що відсутні належні підстави для визнання поважними причин пропуску ТОВ «Аверс-Сіті» строку позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним оскаржуваного правочину, укладеного ще у 2010 році. У даному випадку, для юридичної особи, якою є позивач -ТОВ «Аверс-Сіті», день укладення правочину є днем, коли вона довідалася про порушення свого права. З врахуванням наведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
До суду від представника позивача надходили додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що 25.07.2018 ТОВ «Аверс-Сіті» звернулось з позовною заявою про визнання недійсним договору до Печерського районного суду міста Києва разом з клопотанням про витребування доказів та про призначення почеркознавчої експертизи.
18.06.2019 ОСОБА_3 звернувся з відзивом на позовну заяву. У додатках до відзиву знаходиться належним чином засвідчена копія договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 з відміткою «Згідно з оригіналом. 18.06.2019р. ОСОБА_3 підпис».
Таким чином, ОСОБА_3 підтвердив наявність у нього оригіналу оспорюваного договору у червні 2019 році.
18.07.2019 ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/37148/18-ц було призначено судову експертизу.
03.10.2019 постановою Київського апеляційного суду у справі № 757/37148/18-ц було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу від 18.07.2018 та направлено справу для подальшого розгляду до суду 1-ої інстанції.
24.11.2020 ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/37148/18-ц було призначено судову експертизу.
01.12.2021 постановою Київського апеляційного суду у справі № 757/37148/18-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу від 24.11.2020 залишено без задоволення.
13.09.2022 ухвалою Печерського районного суду міста Києва було відновлено провадження у справі № 757/37148/18-ц у зв'язку з наступним: «На даний час матеріали справи повернуті, експертиза не проведена, через канцелярію суду представник відповідача подала клопотання про відновлення провадження, оскільки відсутні документи для проведення експертизи, а саме оспорюваного документа, який необхідний експерту».
02.11.2022 ухвалою Печерського районного суду міста Києва справу було передано за підсудністю до Ірпінського міського суду міста Києва.
20.03.2023 ТОВ «Аверс-Сіті» звернулось з клопотанням та просило витребувати оригінал договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, а також з клопотанням про призначення судової експертизи (уточнене).
Зазначає про те, що у ОСОБА_3 відсутній оригінал договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, натомість при поданні відзиву на позовну заяву Відповідачем було надано копію оскаржуваного договору, яка була належним чином засвідчена (тим самим було підтверджено факт наявності оригіналу договору).
Звертає увагу на те, що під час розгляду справи ТОВ «Аверс-Сіті» подавалось клопотання про витребування доказів та неодноразово подавались клопотання про призначення судової експертизи у справі, а тому Позивачем були вжиті всі можливі заходи з метою доведення своєї позиції, а саме факту того, що ТОВ «Аверс-Сіті» не було відомо про раніше укладений договір та останній був підписаний не у той день, яким він датований.
Представник позивача - адвокат Васюк М.М. в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Губська А.В. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв'язку та вислухати думку сторін, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,
Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» та ОСОБА_3 .
Так, згідно інформаційної довідки з ДРРПНМ № 123052961 (т.1 а.с. 115) вбачається, що 28.03.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Тернюк Є.В. (ст.3 довідки) зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 . Зазначену реєстрацію було здійснено на підставі наступних документів: договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер С394, виданий 16.04.2010, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_4 ; акта приймання-передачі майнових прав, серія та номер: бн, виданий 29.12.2011, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_4 ; довідки, серія та номер: 29/12/2010, виданий 29.12.2010, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті».
Як вбачається з договору купівлі-продажу майнових прав №1/394_ИП, датою його укладання є 25.10.2010, тоді як договір майнових прав №С394 з ОСОБА_4 укладено 16.04.2010.
Крім того, судом з метою розгляду даної справи з архіву суду витребовувалась цивільна справа № 367/372/18, в матеріалах якої знаходиться рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 38202884 за заявою ОСОБА_3 .
Виходячи з вищевикладеного рішення, підставою для відмови в реєстрації стало те, що квартира АДРЕСА_4 вже зареєстрована за іншою особою. Так, державним реєстратором Курищук М.М. було встановлено, що ОСОБА_3 було подано оригінал договору купівлі-продажу майнових прав.
Як зазначалось вище, для проведення експертного дослідження ухвалою суду було зобов?язано ОСОБА_3 надати в розпорядження експерта оригінал договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010.
ОСОБА_3 до матеріалів справи №757/37148/18-ц була долучена завірена ним копія договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010.
В судовому засіданні представник відповідача суду не надала обгрунтованих пояснень щодо неможливості надання оригіналу оспорюваного правочину. Зазначивши при цьому у своїх запереченнях та поясненнях про те, що під час вирішення судових справ, оригінал оспорюваного договору досліджувався судом, проте враховуючи, що спірний договір розірвано та минуло багато років з дати його укладання, відповідач можливо не зберіг у себе оригінал цього договору.
Так, Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (статті 6, 203, 627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 07.10.2022 у справі № 242/2539/16-ц: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом абокщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Загальними вимогами чинності правочину, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята та шоста статті 203 ЦК України) .
Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Як встановлено судом, оспорюваний договір судовим рішенням розірвано.
Так, суд звертає увагу на те, що у постанові Велкої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 зроблено висновок про те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
У Постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №394/301/19 викладено наступну позицію.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
З огляду на зазначене, у Постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 12-112гс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.
Так, при зверненні до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, підставою позову Позивач зазначає факт підписання спірного договору не уповноважною особою, що суперечить ч. 2 ст. 207 ЦК України.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Згідно ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
В постанові Верховного Суду від 17.04.2019 р. (справа 373/1917/15-ц) зазначено, що визнання факту, для з'ясування якого призначалася експертиза, або відмова у визнанні цього факту здійснюється судом з урахуванням оцінки доказів, аналізу правової позиції цієї особи та того результату, якого вона домагається. Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.05.2018 р. у справі №201/374/15-ц.
Так, відповідач, не надавши оригінал оспорюваного договору, фактично ухилився від проведення експертизи, висновки якої мають значення у даній справі, оскільки вона була призначена саме для з'ясування обставин укладення договору, щодо якого у сторін і виник цей спір.
Ненадання відповідачем оригіналу договору унеможливило проведення експертизи, а з огляду на приписи цивільного процесуального законодавства України, зазначене є підставою для встановлення цього факту судом.
За таких обставин, факт того, що підписОСОБА_6 у договорі купівлі-продажу майнових прав №1/394_ИП від 25.10.2010, підпис ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», текст у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 виконані не у той час, яким датований договір, вважається доведеним, що у свою чергу дає підстави для визнання спірного договору недійсним з моменту його укладання.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
За загальним правилом, позовна давність застосовується лише за доведення обгрунтованості позовних вимог.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому, закон не встановлює порядку за яким суд визнає підстави пропуску позовної давності поважними, зокрема, не вимагає подання окремого письмового клопотання з відповідним проханням про поновлення пропущеного строку, а лише встановлює необхідність належного обґрунтування обставин, які б підтверджували існування об'єктивних непереборних труднощів для своєчасного звернення до суду.
Як зазначав представник позивача, про порушення свого права останній дізнався у лютому 2015 під час розгляду справи про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_3 .
В клопотанні про поновлення строку на звернення до суду представник позивача посилався на той факт, що у зв'язку зі зміню керівництва позивача та не передання новому керівнику документів та печатки, позивач не міг знати про те, що Договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, порушує права позивача.
З урахуванням вказаного, обставин спірних правовідносин, наданих до суду доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску встановленого законом строку для звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано доводів позивача, а отже порушене право останнього підлягає захисту судом у спосіб, що визначений законодавцем.
З врахуванням зазначеного, суд вважає за можливе позов задовольнити та визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» та ОСОБА_3 .
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 203, 204, 207,215 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 109, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (код ЄДРПОУ 33939099) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (код ЄДРПОУ 33939099) судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
Повний текст судового рішення складено 18.11.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Л.В. Мерзлий