Справа № 357/16653/24
Провадження № 2/357/5975/24
"19" листопада 2024 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. , оглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,
23.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, що зареєстрований судом 15.11.2024, в якому просила шлюб, зареєстрований 23.06.2015 у виконкомі Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, актовий запис №7, розірвати, після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_3 », судові витрати покласти на відповідача.
18.11.2024 судом, згідно із ч. 8 ст. 187 ЦПК України, отримано відповідь на запит з Єдиного державного демографічного реєстру, в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Однак, зареєстрована судом позовна заява не є належним чином підписаною, а тому оформлена та подана до суду не у відповідності до вимог цивільного процесуального закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 185 ЦПК України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу та ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Отже, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 185, 353 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, вважати неподаною і повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала складена 19.11.2024.
Суддя О. В. Бондаренко