Справа № 357/15075/24
3/357/6659/24
05.11.2024 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції України в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 638111 від 14.10.2024 вбачається, що 14.10.2024 приблизно о 00 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 а саме забрав ключі від квартири, тим самим позбавив її доступу до квартири, повторно, протягом року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 кваліфіковано на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що насильства в сім'ї відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 не вчиняв, ключі від квартири не забирав, більше того, ОСОБА_2 сама залишила ключі від квартири у подруги.
Суддя, розглянувши протокол та додані до нього документи, заслухавши в суді пояснення особи, яка притягується до відповідальності приходить до наступного висновку.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією та об'єктивною стороною правопорушення за ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 4 статті 1 вказаного Закону передбачено, що економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Однак інших належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП суду не надано, свідків не зазначено, відеозапис не здійснювався.
Сам лише протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Також, частиною другою ст.173-2 КУпАП передбачено настання адміністративної відповідальності за повторне вчинення особою дій, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Проте, на підтвердження факту повторності вчинення ОСОБА_1 протягом року адміністративного правопорушення, до протоколу про адмінправопорушення долучено постанову з Єдиного державного реєстру судових рішень, без ідентифікації особи та не завірену належним чином, що є неналежним доказом.
Отже, під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень та тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За викладених обставин, вважаю вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 173-2 ч. 2, 247, 280, 283- 284 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ