Справа № 357/8364/22
1-кп/357/215/24
про дозвіл на затримання
18 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора (у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС) - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у закритому підготовчому судовому засіданні, клопотання прокурора, про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 , з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12018110030002803, яке внесене до ЄРДР 22 червня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України,
згідно з поданими клопотаннями прокурор просив:
(1) обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , строком на 60 (шістдесят) діб та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор»;
(2) надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватою.
Перше з них, прокурор мотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання до 12 (дванадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна, про що ОСОБА_7 обізнаний.
До того ж, ОСОБА_7 неодноразово відвідував інші країни, повідомляв свідкам та потерпілим неправдиву інформацію, про своє місцезнаходження. 11 квітня 2019 року ОСОБА_7 виїхав за межі України, через пункт пропуску Шегені та більше не повертався. У подальшому, останнього затримано в м. Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина.
Після зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу, будучи належним чином про дату, час і місце судового засідання, він не прибув у судові засідання, які призначалися 01 лютого 2022 року, 21 березня 2023 року, 09 травня 2023 року. До нього також застосовував привід.
Сукупність цих обставин, на думку прокурора свідчить про наявність ризику, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме спроби втечі та переховування від суду.
Також, прокурор вказував, що ОСОБА_7 перешкоджає здійсненню кримінального провадження, до суду не з'являється, оголошений у розшук. Це вказує на те, що існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що він іншим чином і надалі перешкоджатиме здійненню кримінального провадження.
Прокурор вважав, що єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 є тримання під вартою. Вказане підкріплював, також, суспільним інтересом, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства, який має превалююче значення та виправдовує тримання під вартою ОСОБА_7 .
У свою чергу, необхідність у дозволі на затримання прокурор мотивував тим, що стосовно ОСОБА_7 подане клопотання про обрання йому запобіжного заходу. ОСОБА_7 оголошений в розшук, оскільки ухиляється від суду, судом раніше надавався дозвіл на затримання останнього, строк дії якого вже закінчився.
У ході розгляду, прокурор ОСОБА_8 підтримав подані клопотання за підстав та обставин наведених у них.
Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотань, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Із наявних у матеріалах справи доказів, судом установлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2022 року, ОСОБА_7 звільнений з-під варти та зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до суду.
У підготовче судове засідання від 01 листопада 2022 року, ОСОБА_7 прибув, за його клопотанням збільшений склад суду до колегії у складі трьох суддів.
В подальшому, у призначені підготовчі судові засідання, ОСОБА_7 до суду не прибував, про дату, час та місце розгляду повідомлявся за відомими суду засобами зв'язку, причини неявки суд повідомляв.
Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2023 року, до обвинуваченого ОСОБА_7 застосований привід.
За результатами його виконання Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області надіслало рапорти оперуповноваженого ОСОБА_9 , а також письмові пояснення ОСОБА_10 від 02 червня 2023 року.
Згідно з рапортами оперуповноваженого ОСОБА_9 , у ході виконання приводу за допомогою працівників Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області перевірена адреса проживання ОСОБА_7 та встановлено, що в АДРЕСА_1 , останній не проживає, сусіди повідомили, що зв'язків з ним не підтримують, їм місце перебування його невідоме. За інформацією, яка надана батьком ОСОБА_7 , останній з сином зв'язок не підтримує після того, як той виїхав до Польщі, де він перебуває йому невідомо.
Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2023 року, ОСОБА_7 оголошений у розшук та наданий дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 6 (шість) місяців з дня постановлення ухвали.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 187 КПК України, якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 189 КПК України, при вирішенні питання про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою його приводу, прокурор має довести, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
1) обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Отже, при вирішенні клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою його приводу, суд має пересвідчитись, що разом з цим клопотанням подане інше, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також перевірити наявність підстав вважати, що обвинуваченому ОСОБА_7 може бути обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою та він переховується від органів досудового розслідування чи суду, а також вчинив дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 КПК України.
У розпорядженні суду наявне клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суду доведено, що є підстави вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_7 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судом установлено, що згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.
Суд не надає оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, адже це можливо виключно, тільки після завершення судового розгляду і дослідження усіх пред'явлених доказів.
До того ж, суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, буде порушено, якщо судове рішення або по суті твердження представника держави щодо обвинуваченого у вчиненні злочину відображає думку, що він є винним, тоді як його вину ще не доведено відповідно до закону. За відсутності формального висновку цього достатньо для припущення, що суд або відповідна посадова особа вважає обвинуваченого винним, і передчасне висловлення такої думки судом неодмінно порушить принцип презумпції невинуватості. Однак слід розрізняти твердження, які відображають думку про винуватість особи, та твердження, які просто описують «стан перебування під підозрою». Перші порушують презумпцію невинуватості, тоді як другі розглядаються як беззаперечні у різних ситуаціях, розглянутих Судом (п. 136 рішення ЄСПЛ у справі «Грибник проти України» за заявою № 58444/15, від 17 вересня 2020 року).
Суд зазначає, що прокурор, при обґрунтуванні необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, посилався на наявність ризиків, які передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Як установлено судом, обвинувачений ОСОБА_7 після відмови у продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та збільшення складу суду, проігнорував усі з призначених підготовчих судових засідань. До того ж, про зміну місця свого проживання, контактного телефону, суд не повідомляв, а за відомою суду адресою та номером телефону судові виклики не отримує.
У свою чергу, з матеріалів виконання приводу, вбачається, що сусіди за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 та батько останнього не мають інформації про його теперішнє місце перебування.
Суд вважає, що зазначена сукупність обставин, свідчить про те, що дійсно обвинувачений ОСОБА_7 ухиляється від суду та може продовжувати таку свою поведінку.
Отже, вказане, разом з тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 , на думку суду свідчить про існування ризику, що без запобіжного заходу він продовжуватиме переховуватися від суду.
Суд вважає, що з огляду на процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , який станом свого провадження не цікавився, про зміну місця свого проживання чи контактних даних не повідомляв, ступінь ризику переховування від суду є високим.
Водночас, суд дійшов до висновку, про відсутність підстав стверджувати про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на хід кримінального провадження іншим чином, адже обставини, про які зазначив прокурор, для його обґрунтування, можуть свідчити лише про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України і додатково не вказують про наявність будь-якого з інших ризиків, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, суд погоджується з прокурором, що до обвинуваченого ОСОБА_7 можна застосувати запобіжний захід.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Отож, до ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі, якщо прокурор доведе, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти установленому ризику визначеному ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що вказані обставини, прокурором доведені, адже особисте зобов'язання чи домашній арешт не зможуть запобігти можливості обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду, тому що він має декілька місць проживання, але не проживає в жодному, тоді як поручителі відсутні, а застава не гарантуватиме прибуття обвинуваченого ОСОБА_7 до суду, з огляду на високий ступінь установленого ризику переховування від суду.
Суд погоджується, що наявний суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства, який має превалююче значення та виправдовує тримання під вартою ОСОБА_7 .
За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає установленим, що наявні: підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До того ж, зараз існує факт ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, оскільки він перебуває в розшуку та в ході якого, місцезнаходження останнього не встановлене.
За таких обставин, суд відповідно до ст. 189 КПК України, надає дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою приводу, для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно із ст. 186 КПК України, клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Отже, розгляд клопотання, про застосування запобіжного заходу, без участі обвинуваченого не передбачений.
Згідно зі ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду; закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора; відкликання ухвали прокурором.
Отже, ухвала суду про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого має обмежений строк дії, який перевищує строк розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке без участі обвинуваченого не розглядається.
У зв'язку із цим, на даний час, підстав для розгляду питання щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, немає і його належить залишити без розгляду.
На підставі ст. 335 КПК України, оскільки розшук ОСОБА_7 не завершений, суд провадження зупиняє.
На підставі викладеного, керуючись ст. 189-191, 331, 335 КПК України, суд
клопотання прокурора, про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - залишити без розгляду.
Клопотання прокурора, про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Надати особі, якій законом надане право здійснювати затримання, дозвіл на затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Затримана на підставі цієї ухвали особа не пізніше 36 (тридцяти шести) годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до приміщення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, за адресою: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. П.Скоропадського, 4-А.
Про затримання ОСОБА_7 повідомити прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 .
Кримінальне провадження № 12018110030002803, яке внесене до ЄРДР 22 червня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, - зупинити до закінчення розшуку ОСОБА_7
Направити копію ухвали для виконання до Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Згідно із ч. 5 ст. 191 КПК України, службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.
Наданий дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 чинний протягом 6 (шести) місяців, з дня постановлення ухвали.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Ухвала втрачає силу з моменту: приводу обвинуваченого до суду, або закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або добровільного з'явлення обвинуваченого до суду.
Головуючий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_12