Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 листопада 2024 року Справа№200/7068/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 жовтня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Зуєва М.В., який діє на підставі ордера від 08.10.2024, звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі- відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення керівництва Військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 , фельдшера медичного пункту Військової частини НОМЕР_4 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
- зобов'язати керівництво Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, та прийняти позитивне рішення щодо його звільнення з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 на посаді фельдшера медичного пункту.
Позивач подав рапорт від 23.08.2024 року про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з тим, що його мати є особою з інвалідністю ІІ групи довічно та потребує постійного стороннього догляду та долучив до рапорту повний пакет документів, що є підставою для звільнення, який командиром Військової частини НОМЕР_4 направлено на розгляд до Військової частини НОМЕР_2 .
Проте, рішенням Військової частини НОМЕР_2 відмовлено у звільненні ОСОБА_1 зі служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами. На переконання позивача, відповідачем відмовлено позивачу у звільненні з військової служби за формальними підставами, оскільки ним було додано всі необхідні документи, які підтверджують факт необхідності догляду за матір'ю.
Таким чином, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_2 розглянуто подання командира військової частини НОМЕР_4 на звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 за наслідком розгляду якого не прийнято позитивного рішення. До рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері та з боку батька, онуки.
На підтвердження сімейного становища ОСОБА_2 (матір позивача) останнім не надано документів, з яких би слідувало, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відповідач зазначив, що з поданих позивачем документів не вбачається, що у ОСОБА_2 відсутні інші діти, окрім позивача, а також відсутні батьки, рідні брати, сестри та онуки, а у разі їх наявності - що вони самі потребують постійного стороннього догляду.
Відповідач не приймає як доказ афідевіт, у якому ОСОБА_2 заявляє, що єдиною особою, яка за законом зобов'язана її утримувати, є її єдиний син - ОСОБА_1 , оскільки за внесення недостовірних даних до нотаріально посвідченого афідевіту законодавством України не передбачено жодної відповідальності.
Щодо довідки МСЕК серії АВ № 0971854, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності, відповідач зазначив, що дана довідка не містить посилань на необхідність здійснення постійного догляду, отже, не є належним доказом щодо предмету позовних вимог, містить лише рекомендації щодо доступних ОСОБА_2 форм праці.
Відповідно до листа МОЗ України від 26.09.2023 № 034_10/27195/2-23, потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні експертні комісії через виключно високий ступінь втрати здоров'я, який спричиняє виникнення такої потреби (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577). Ця норма стосується як людей I групи інвалідності категорії А, що фактично не здатні до самообслуговування, так і людей I групи інвалідності категорії В, які частково можуть обслуговувати себе. У всіх інших випадках потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії. Їхні рішення повинні бути підтверджені відповідними висновками, зокрема: висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о).
Висновок ЛКК № 291 від 14.08.2024 не містить відмітки про те, що у ОСОБА_2 наявні порушення функцій організму, через які невиліковно хвора особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися& Відповідач зауважив, що терміни, які визначені законодавчо як "постійний догляд" і "догляд вдома" не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання.
Отже, сторонній догляд призначають у таких випадках:
- людям з порушенням функцій організму внаслідок невиліковної хвороби, через які вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися (форма 080-4/о);
- громадянам похилого віку з когнітивними порушеннями, внаслідок яких вони потребують постійного догляду (форма 080-2/о);
- людям з інвалідністю I чи II групи, що виникла внаслідок психічного розладу (за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667).
Висновок ЛКК призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Отже, призначенням висновку ЛКК за формою 080-4/о є виключно отримання соціальної послуги та визначення її виду. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року в справі № 120/1909/23.
Відтак, на думку відповідача, позивачем не додано до рапорту доказів того, що його мати - ОСОБА_2 - має порушення функцій організму внаслідок невиліковної хвороби, через які вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, та, відповідно, потребує постійного стороннього догляду.
Зауважив, що відповідно до п.15 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ від 10.04.2009 № 170 (із змінами, внесеними Наказом МОУ № 495 від 23.07.2024), для звільнення через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема, у разі необхідності догляду за матір'ю - інвалідом ІІ групи, окрім іншого, подаються документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Вказаних вище документів до рапорту позивача не додано.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Представником позивача надано відповідь на позовну заяву, в якій зазначено, що хоч визначення афідевіту присутнє тільки в роз'ясненні Міністерства юстиції України щодо нотаріального оформлення від імені громадян, підприємств, установ і організацій України документів, призначених для дії за кордоном від 01.02.1998, проте, наразі широко використовується як документ на підтвердження певних фактів, що підтверджується судовою практикою. Такими фактами, наприклад, є сімейний стан особи або наявність у неї дітей.
Так, афідевіт як документ, що підтверджує родинні відносини, фігурує у рішенні Святошинського районного суду міста Києва по справі № 759/1492/18 щодо встановлення факту родинних відносин.
Для підтвердження стану здоров'я та її потреби у постійному сторонньому доглядові своєї матері, ОСОБА_2 , позивачем надано довідку до акту огляду МСЕК серії АВ № 0971854, медичний висновок ЛКК № 313 від 03 жовтня 2024 року та висновок ЛКК № 291 від 14 серпня 2024 року.
Висновок ЛКК № 313 від 03 жовтня 2024 року видано за довільною формою, проте ним підтверджено потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді.
Зазначив, що п. 15 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ від 10.04.2009 № 170 стосується військовослужбовців, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, та відповідно до цього подаються відповідні документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.
Таким чином, можна зробити висновок, що пункт 15 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ від 10.04.2009 № 170 жодним чином не може застосуватися до ситуації, що пов'язана з даною справою, так як стосується зовсім іншої категорії військовослужбовців та зовсім іншої підстави для звільнення.
Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач вважається військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .
Позивачем подано рапорт від 23.08.2024 про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за сімейними обставинами, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, який командиром Військової частини НОМЕР_4 направлено на розгляд до Військової частини НОМЕР_2 .
Позивачем на підтвердження підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами до рапорту на звільнення додано перелік документів, а саме: афідевіт від 05.08.2024, у котрому заявлено, що громадянка ОСОБА_2 , мати позивача, є: вдовою (на даний час в шлюбі не перебуває), пенсіонеркою, особою з інвалідністю ІІ групи; нотаріально посвідчені копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0971854 відповідно до якої ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково; заява сусідів ОСОБА_2 про відсутність осіб, що проживають разом з ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 батьків ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 матері ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 другого чоловіка матері ОСОБА_1 ; копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 від 20.06.2018 матері ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ОСОБА_1 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; лист Солом'янської РДА в м. Києві від 12.07.2024; витяг з реєстру територіальних громад №115583515 від 11.07.2024; витяг з реєстру територіальних громад стосовно матері ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальних громад стосовно ОСОБА_1 ; копія висновку ЛКК (форма №080-4/о) про необхідність постійного догляду №291 від 14.08.2024.
За наслідками розгляду рапорту командиром Військової частини НОМЕР_2 рішенням від 16.09.2024 № 6645 старшому сержанту ОСОБА_1 , фельдшеру медичного пункту Військової частини НОМЕР_4 , відмовлено в задоволенні рапорту.
Підстави: до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду; до рапорту не додано документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків.
В матеріалах справи також наявний висновок лікарсько-консультативної комісії № 313 від 03 жовтня 2024 року, у котрому зазначається, що мати позивача, ОСОБА_2 , особа з інвалідністю ІІ групи, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду і не здатна до самообслуговування.
Вважаючи рішення від 16.09.2024 № 6645 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі-Закон № 2232-XII).
Частинами 1, 2, 4-6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Водночас підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
Зокрема пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом 2 під час воєнного стану.
Спір виник через відмову відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992.
За змістом відповідної норми військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
під час дії воєнного стану:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом вище, однією з підстав для відмови в задоволенні рапорту зазначено, що до рапорту позивачем не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
Відповідачем доказів наявності у ОСОБА_2 членів сім'ї І та ІІ ступеня споріднення, крім її сина - ОСОБА_1 , суду не надано, фактично поклавши обов'язок доведення відповідних обставин / тягар доказування на позивача.
Разом із цим, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян", відділами державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється видача витягів з Реєстру.
Згідно з п. 13 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що затверджений цією постановою, фізична особа по досягненні 16-річного віку має право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів за умови пред'явлення паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні стосунки.
Право на отримання витягу з Реєстру мають представники фізичної особи. Особа має право звернутися за витягом з Реєстру незалежно від місця її проживання та місця державної реєстрації акту цивільного стану (п. 5 зазначеного Порядку).
Форми витягів з Реєстру, а також умови їх видачі визначено Інструкцією з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382).
Законодавством встановлено конкретні форми витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які формуються з нього автоматично. Видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), а також витягу з Реєстру про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), чинним законодавством не передбачена.
Аналогічне зазначено в листі Міністерства юстиції України "Щодо видачі витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян" від 25 серпня 2023 року №112984/19.3.2/11-23, яким Міністерство юстиції України, звертаючись до Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України, просило викладене врахувати та довести до відома територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки оперативних командувань "Північ", "Південь", "Захід", "Схід".
Вказані обставини та положення законодавства відповідачем враховані не були.
Позивач зазначає, що підставою для звільнення з військової служби є серед іншого, висновок (форма № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Солом'янського району м. Києва від 14.08.2024, яким рекомендовано ОСОБА_2 соціальні послуги: догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Суд не приймає висновок (форма № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Солом'янського району м. Києва від 14.08.2024, яким рекомендовано ОСОБА_2 соціальні послуги: догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та зауважує, що постійний сторонній догляд - це догляд, який надається особам з дуже тяжкою інвалідністю, спричиненою професійним захворюванням, каліцтвом або нещасним випадком, що призводить до значного обмеження життєдіяльності, які надзвичайно потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду з боку третьої особи і не здатні до обслуговування себе. Оскільки, соціальна послуга догляду вдома - це заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавачем і полягає у надання допомоги із самообслуговування особи, яка частково, або повністю втратила, чи не набула здатності до самообслуговування.
Таким чином, терміни, які визначені законодавчо як "постійний догляд" і "догляд вдома" не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 859. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
При цьому, механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23.09.2020 № 859.
Щодо медичного висновку лікарсько-консультативної комісії КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Солом'янського району м. Києва № 313 від 03 жовтня 2024 року, в якому зазначено, що мати позивача, ОСОБА_2 , особа з інвалідністю ІІ групи, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду і не здатна до самообслуговування, з огляду на дату його видачі - 03.10.2024, до рапорта позивача про звільнення з військової служби від 23.08.2024 не надавався та під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 16.09.2024 не розглядався, а тому суд не надає оцінку цьому доказу.
Як зазначено судом вище, згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до пп. 2 п. 225 розд. XII цього Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 розд. XII цього Положення визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 розд. XII цього Положення).
Відповідно до п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ від 10.04.2009 № 170 (із змінами, внесеними Наказом МОУ № 495 від 23.07.2024), для звільнення через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати:
документ, що підтверджує родинні зв'язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Доказів надання до рапорту акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки до рапорту про звільнення з військової служби позивачем не надано, а судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем до рапорту про звільнення від 23.08.2024 не надано достатні докази на підтвердження того, що його мати ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, а також не надано повний пакет документів, який передбачений указаним судом вище пунктом 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 15 листопада 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко