Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 листопада 2024 року Справа№200/7094/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2024 року №5895932/05-35, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2024 року №5895932/05-35, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік в сумі 14136,33 грн (надалі - спірне ППР).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 1422086600:01:000:2642 та 1422086600:01:000:2644, які мають цільове призначення "01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та знаходяться на території Добропільського району Донецької області. 13 вересня 2024 року позивач отримала податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 23 травня 2024 року №5895932/05-35, яким визначено суму додаткового зобов'язання за 2023 рік у розмірі 14136,33 грн, код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки UA14160270000099007. З огляду на впровадження воєнного стану, а також положення п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, позивач вважає, що у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання. Крім того, інформація з приводу площі земельної ділянки, яка визначена в розрахунку до спірного ППР, не відповідає правовстановлюючим документам. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування спірного ППР у судовому порядку.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявний відзив на позов, у якому зазначено, що згідно розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання позивачу нараховано податок за земельну ділянку площею 5,9771 га - 6 136,51 грн. та за земельну ділянку площею 7,7920 га - 7 999,82 грн., а всього 14 136,33 грн. Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності площа земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_1 складає 5,9271 га та 7,7920 га. Позивач не звертався до податкового органу у відповідності з ст. 42, пп. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170, п. 286.5 ст. 286 ПК України з метою проведення звірки даних. ГУ ДПС у Донецькій області зазначає, що правовстановлюючі документи на землю, що наявні у позивача, не містять розбіжностей з даними відповідних державних реєстрів в частині площі земельних ділянок, які належать на праві власності позивачу, а тому неправильне нарахування податку відбулося не в зв'язку із змінами, а в зв'язку з не використанням податковим органом актуальної інформації відповідних реєстрів. Щодо застосування до спірних правовідносин положень пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідач зазначив, що на час визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на землю за 2022 рік територія, на якій розташовані земельні ділянки, не відносилась до території активних бойових дій, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати податкового зобов'язання з плати за землю за 2022 рік на підставі пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Таким чином, на думку відповідача, Спірне ППР є правомірним, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2024 року клопотання представника Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд адміністративної справи № 200/7094/24 за правилами загального позовного провадження, залишено без задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , була власником земельної ділянки за кадастровим номером 1422086600:01:000:2642, яка у 2016 році була зменшена шляхом поділу.
Відповідно інформації Державного земельного кадастру та Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2016, від 14.09.2017, позивачу належать:
- земельна ділянка за кадастровим номером 1422086600:01:000:2642 площею 5.9271 га, розташована на території Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області;
- земельна ділянка за кадастровим номером 1422086600:01:000:2644 площею 7.792 га, розташована на території Октябрської сільської ради Добропільського району Донецької області.
23 травня 2024 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №5895932/05-35 (форма МПЗФ), яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, сума податкового зобов'язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та збору) за 2023 рік в сумі 14136,33 грн.
Податкове зобов'язання розраховано згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України на земельну ділянку за кодом ТТГ UA14160270000099007.
Додатком до податкового повідомлення-рішення є розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб власників земельних ділянок, сільськогосподарських угідь згідно якого код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки «UA14160270000099007», площа «5,9771 га», нормативна грошова оцінка «31111 грн», коефіцієнт «0,04», мінімальне податкове зобов'язання 7438,14 грн (31111 * 5,9771 * 0,04), площа «7,7920 га», нормативна грошова оцінка «31111 грн», коефіцієнт «0,04», мінімальне податкове зобов'язання 9696,68 грн (31111 * 5,9771 * 0,04).
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
На підставі пп.14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Обов'язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 № 1914 -IX введено поняття «мінімального податкового зобов'язання» - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням (п.п.14.1.114-2 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
За п. 64 розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання, є 2022 рік.
Згідно п.п.170.14.1. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.
До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі - податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, що передбачено п.п. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України.
За п.п.170.14.3. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.
Таке річне податкове зобов'язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
При обчисленні мінімального податкового зобов'язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.
За п.271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно до пп.38-1.1.2 п.38-1.1 ст.38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:
МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
За п.67 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов'язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.
Отже, за 2023 рік контролюючі органи на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування нараховують власникам земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, мінімальне податкове зобов'язання, за формулою визначеною в статті 38-1.1.2 п.38-1.1 ст.38-1 Податкового кодексу України, із застосуванням коефіцієнта 0,04 згідно п.67 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є власником земельних ділянок:
1) за кадастровим номером 1422086600:01:000:2642 площею «5.9271 га», що розташована на території Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області, та
2) за кадастровим номером 1422086600:01:000:2644 площею «7.792 га», розташована на території Октябрської сільської ради Добропільського району Донецької області.
23 травня 2024 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №5895932/05-35 (форма «МПЗФ»), яким позивачу визначено суму загального мінімального податкового зобов'язання (позитивне значення різниці мж сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та збору) за 2023 рік, як власнику земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь.
Щодо визначеної суми мінімального податкового зобов'язання (позитивне значення різниці мж сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та збору), суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання за 2023 рік для фізичних осіб - власників земельних ділянок, сільськогосподарських угідь код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки «UA14160270000099007», площа «5,9771 га», нормативна грошова оцінка «31111 грн», коефіцієнт «0,04», мінімальне податкове зобов'язання 7438,14 грн (31111 * 5,9771 * 0,04), площа «7,7920 га», нормативна грошова оцінка «31111 грн», коефіцієнт «0,04», мінімальне податкове зобов'язання 9696,68 грн (31111 * 5,9771 * 0,04).
Разом з цим, при визначені загального мінімального податкового зобов'язання відповідачем застосовано показник, зокрема, щодо земельної ділянки площею «5,9771 га».
Однак, відповідно інформації Державного земельного кадастру та Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2016, позивачу належать, зокрема: земельна ділянка за кадастровим номером 1422086600:01:000:2642 площею «5.9271 га».
Отже, визначаючи загальне мінімальне податкове зобов'язання за 2023 рік щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2642 виходячи із площі «5,9771 га» замість «5,9271 га» суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано.
Суд не приймає посилань відповідача, що позивач не звертався до податкового органу у відповідності з ст. 42, пп. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170, п. 286.5 ст. 286 ПК України з метою проведення звірки даних, оскільки контролюючим органом порушено вимоги п.170.14.3. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України, адже визначення загального мінімального податкового зобов'язання здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
В цій справі відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного визначення у спірному рішенні податкового зобов'язання, а саме в частині нарахування суми 62,22 грн ((«5,9771» - «5,9271») *31111 * 0,04).
Суд також не приймає посилань позивача відносно відсутності в розрахунку кадастрових номерів земельних ділянок, як на підставу для скасування спірного ППР, оскільки відсутність цих номерів не звільняє позивача від сплати податкових зобов'язань і не змінює того факту, що позивач є власником вказаних вище земельних ділянок і повинен сплачувати відповідний податок.
Щодо встановленої у Перехідних положеннях Податкового кодексу України пільги на сплату загального мінімального податкового зобов'язання за земельні ділянки, суд враховує наступне.
В позові позивач зазначив, що за приписами підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України має пільгу щодо сплати загального мінімального податкового зобов'язання за земельні ділянки.
Таке посилання є неприйнятним, оскільки ця норма стосується таких платежів як «плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї)», а у спірному рішенні визначено «загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки», пільги щодо якого встановлені в підпункті 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року з подальшим продовженням його терміну відповідними Указами. Воєнний стан діє і станом на цей час.
За ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Через збройну агресію РФ у відношенні України, Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі Закон №2120-ІХ) внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» підпунктом 69.15 такого змісту: «Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди». Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно постанови КМУ від 6 грудня 2022 року за №1364 перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Вказаний Перелік має два розділи: Розділ І «Території, на яких ведуться (велись) бойові дії», до якого у т.ч. входять: 1) території можливих бойових дій, 2) території активних бойових дій, 3) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; Розділ ІІ «Тимчасово окуповані рф території України».
Шахівська сільська територіальна громада Покровського району Донецької області (UA14160270000099007) відноситься до територій на яких ведуться (велись) бойові дії (розділ І пункт 1) з 24.02.2022 (дата припинення можливих дій - відсутня).
Зазначене надавало позивачу право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме звільняло від обов'язку сплати загального мінімального податкового зобов'язання за земельні ділянки, сільськогосподарських угідь за 2022 рік, а не за 2023 рік.
Крім того, 11 квітня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX (далі Закон №3050-ІХ), який набрав чинності 06.05.2023 року, яким підпункт 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в наступній редакції:
«69.15. Не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:
за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;
з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.».
Отже, було встановлено для застосування відповідної пільги саме у 2022 році необхідність розташування земельної ділянки саме на територіях, де були наявні активні бойові дії.
Оскільки в спірному ППР визначено відповідне податкове зобов'язання за 2023 рік, тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати податкового зобов'язання з плати за землю за 2023 рік на підставі пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми «МПЗФ» від 23 травня 2024 року №5895932/05-35 в частині визначення позивачу податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік в розмірі 62,22 грн.
На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач в частині нарахування податку у розмірі 62,22 грн. діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., з відповідача підлягає стягненню 242,24 грн.
Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2024 року №5895932/05-35 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми «МПЗФ» від 23 травня 2024 року №5895932/05-35 в частині визначення ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік в розмірі 62,22 грн.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 242 (двісті сорок дві) гривні 24 копійки.
Судове рішення складено та підписано 15 листопада 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко