Справа №938/1335/24
Провадження № 2/938/307/24
19 листопада 2024 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі, -
ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Підставою звернення до суду є те, що 09.01.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстровано виконкомом Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 1. Після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Проте згодом, 25.01.2020 року подружжя змінило прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 » у Верховинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Під час перебування в шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спочатку сімейне життя складалось добре, проте протягом останніх років шлюбні відносини між позивачем і відповідачем поступово погіршились. Тепер у їхніх відносинах взагалі відсутнє порозуміння та повага. Сторони проживають порізно з кінця липня 2024 року. Позивачу важко самотужки піклуватися і забезпечувати сина всім необхідним, зважаючи на те, що вона зараз не має достатнього доходу, бо не працевлаштована. Син ОСОБА_7 знаходиться на повному утриманні матері. Позивач повністю опікується сином, намагається максимально забезпечити всі його потреби, однак самостійно не може забезпечити належний рівень життя сина, тому вважає за необхідне, щоб батько сплачував аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 гривень щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника відповідача - адвоката Юрчук С.В. до суду поступила заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача та визнання позовних вимог (а.с.20).
Сторона позивача у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у позовній заяві позивач просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с.2 зворот).
У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для вирішення спору, та приходить до такого висновку.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09.01.2018 року у виконкомі Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 1, прізвище подружжя після державної реєстрації « ОСОБА_6 », що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).
У подальшому 25.01.2020 року подружжя змінило прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 » про що у Верховинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актові записи №3, №2, що стверджується свідоцтвом про зміну прізвища серії НОМЕР_2 , та серії НОМЕР_3 відповідно (а.с.8, 8 зворот).
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.7), виданого повторно, вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 10.10.2019 року виконавчим комітетом Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області зроблено відповідний запис №4.
Розглядаючи дану цивільну справу, суд керується принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, який визначений у п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року. Цією нормою передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так, положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Згідно з ст. 141 Сімейного Кодексу ( далі - СК) України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних обов'язків, що закріплений у ч.2 ст.51 Конституції України та в ст.180 СК України.
У ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до роз'яснень, що надані у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
У ч. 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в долі від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається судом за заявою платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ст.184 СК України).
Позивач наполягає на стягненні аліментів із відповідача саме в твердій грошовій сумі. Оскільки, відповідно до норм ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, то суд не вправі самостійно визначати спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти в частці від його доходу. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року в справі № 490/4522/16-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У ч. 2 ст. 182 СК України закріплено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2563 гривні.
Враховуючи, що дитина сторін є віком до 6 років, то прожитковий мінімум в розрахунку на місяць становить 2563 гривень, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто не менше 1281,5 гривень.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 року по справі №759/10277/18 зазначив, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Тобто Верховний Суд вважає, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Суд звертає увагу, що відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог і не заперечував щодо ухвалення судом рішення про задоволення позову на підставі ст. 206 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем, слід задоволити позовні вимоги та стягувати з відповідача на користь позивача на утримання сина аліменти в у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття щомісячно.
Такий розмір аліментів не є надмірним та є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку і розумних потреб дітей, оскільки аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього. Разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків і має бути рівним та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки позивач звернулася до суду з позовними вимогами 10.10.2024 року, тому з 11.10.2024 року слід присудити стягнення аліментів і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення. В ст. 430 ЦПК України закріплено, що суд допускає негайне виконання рішень у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежів за 1 місяць.
Враховуючи вищевказані вимоги законодавства, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення у межах суми платежів за 1 місяць.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що в рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605 гривнів 60 копійок.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.180-185 Сімейного кодексу України, ст. ст.142, 258-259, 263-265, 282 ЦПК України, -
Позов задоволити частково.
Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Стягнення аліментів розпочати з 11.10.2024 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць на утримання дитини в сумі 2000 (дві тисячі) гривень підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ЧЕКАН