18 листопада 2024 року Справа №160/1348/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді:
головуючого судді Рябчук О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/1348/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/1348/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі №160/1348/24;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі № 160/1348/24 протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали суду про встановлення судового контролю.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 вказав, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі №160/1348/24, яке набрало законної сили 22.04.2024 року, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити з рахуванням виплачених раніше сум ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2023 рік за 24 календарних діб, вихідну допомогу при звільненні, матеріальну допомоуи для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік - з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік за 23 календарних діб - з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб». ОСОБА_1 надав виконавчі листи для звернення рішення до примусового виконання. Проте вжиті заходи примусового виконання не мають очікуваного результату та рішення залишається без виконання. ОСОБА_1 вважаючи, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі №160/1348/24 не було виконано в повному обсязі звернулась до суду з заявою про встановлення судового контролю за його виконанням.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2024р., заяву у справі № 160/1348/24 передано до розгляду судді Рябчук О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) з 18.11.2024 року.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року надіслано сторонам.
18.11.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Військовою частиною НОМЕР_1 подано заперечення на заяву про встановлення судового контролю. Відповідач зазначає, що причиною невиконання рішення в повному обсязі стала відсутність фінансування з державного бюджету.
Вирішуючи подану заяву по суті, суд зазначає, що правовідносини з приводу судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах унормовані, насамперед, приписами ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 р. у справі № 160/1348/24 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 17.01.2023 по 16.10.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 17.01.2023 по 16.10.2023.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік за 23 календарних діб та за 2023 рік за 24 календарних діб, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити з рахуванням виплачених раніше сум ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2023 рік за 24 календарних діб, вихідну допомогу при звільненні, матеріальну допомоуи для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік - з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік за 23 календарних діб - з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
В решті позовних вимог - відмовлено.
Судові витрати з надання правової допомоги стягнуто з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп).
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 р. у справі № 160/1348/24 набрало законної сили 22.04.2024 р.
15.05.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано три виконавчих листи № 160/1348/24.
27.05.2024 року заступником начальника відділу Новомомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянуто заяву ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчих листів № 160/1348/24 та винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 та ВП № НОМЕР_5.
Вважаючи протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно невиконання рішення суду, позивач звернувся з цією заявою.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїх рішеннях виклав правову позицію, що право на справедливий суд є примарним, якщо судове рішення є невиконаним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, відповідно до положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Отже використання, передбачених статтею 382 КАС України, інструментів здійснюється у випадках, коли є ознаки неналежного виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду у відповідній справі.
У свою чергу суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як вже встановив суд, за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 у справі № 160/1348/24 відкрито виконавче провадження та інформації про його завершення витяги не містять.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, суд вважає, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення перевіряються відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки відповідним органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.
Відтак, станом на день подання позивачем заяви, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі, у зв'язку з передчасністю звернення заявника з відповідною заявою, оскільки відповідна оцінка діям відповідача надається органом Державної виконавчої служби, у провадженні якого має перебувати відкрите виконавче провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоцільність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 КАС України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/1348/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук