18 листопада 2024 рокуСправа № 160/6086/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Офісу Генерального прокурора, відповідача-2: Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 12.01.2021 року.
14.10.2024р. року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами, в якій позивач просить:
1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами прийняти до розгляду та задовольнити.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі № 160/6086/20 за нововиявленими обставинами скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі № 160/6086/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
3. Судові витрати покласти на Відповідачів.
Подана заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України Першим сенатом від 2 жовтня 2024 року №9-р (І)2024 справа №3-52023(5/23, 79/23) за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу шостого пункту 19 розділу П «Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності):
«Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення абзацу шостого пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури “ від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Окреме положення абзацу шостого пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
Таким чином, з урахуванням правових висновків у рішенні Конституційного Суду України Першим сенатом від 2 жовтня 2024 року №9-р(І)2024 справа №3-52023(5/23, 79/23), звільнення позивача ОСОБА_1 у період його тимчасової непрацездатності було незаконним і в цій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі № 160/6086/20 має бути переглянуте за нововиявленими обставинами.
Частиною 1 ст. 368 КАС України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року, в межах строків, визначених статтею 368 КАС України, відкрито провадження за заявою та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04 листопада 2024 року о 13 год. 30 хв.
30.10.2024 року судом зареєстровано відзив Офісу Генерального прокурора, який подано за допомогою системи «Електронний Суд» та в якому зазначено, що подана заява є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Ураховуючи приписи частин 2 - 4 статті 361 КАС України та висновки Верховного Суду щодо визначення нововиявлених обставин, вбачається, що позивачем вибрано неправильний спосіб захисту порушених, на його думку, прав. Водночас, попри те, що заявником чітко зазначено прохання до суду переглянути рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №160/6086/20 у зв'язку із нововиявленими обставинами, з системного аналізу змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що підставою для такого перегляду на його думку є прийняття Конституційним Судом України Рішення від 02.10.2024 № 9-р(І)/2024. З огляду та вказані обставини, відповідач 1 вважає за потрібне також викласти заперечення проти задоволення заяви про перегляд рішення суду першої інстанції в цій справі за винятковими обставинами. Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18 виснував, що положення пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Відтак, не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання. Тобто процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі № 160/6086/20, яке в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 12.01.2021, відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, вказане судове рішення не підлягало примусовому виконанню, а тому не може бути переглянуто за винятковими обставинами в силу приписів частини 5 статті 361 КАС України. Рішення Конституційного Суду від 02.10.2024 № 9- р(І)/2024 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а вказане Рішення Конституційного Суду не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
04.11.2024 року судом зареєстровано відзив Дніпропетровської обласної прокуратури, який подано за допомогою системи «Електронний Суд» та в якому зазначено, що подана заява є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи. За приписами ч. 4 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Таким чином, у даному випадку відсутні будь-які підстави для перегляду судового рішення саме за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Відповідно до частини 6 цієї статті при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Рішення Конституційного Суду України Перший Сенат від 02.10.2024 № 9-р(І)/2024 у справі № 3-5/2023(5/23, 79/23) не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, а тому не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Рішення Конституційного Суду від 02.10.2024 № 9- р(І)/2024 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а вказане Рішення Конституційного Суду не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. З огляду на викладене, прошу відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у цій справі залишити в силі.
04.11.2024 року представником Дніпропетровської обласної прокуратури було подано відзив через канцелярію суду, зміст якого аналогічний змісту відзиву, який подано за допомогою системи «Електронний Суд».
04.11.2024 року ОСОБА_1 в приміщені суду було вручено екземпляр відзиву Дніпропетровської обласної прокуратури.
Судове засідання 04.11.2024 року не відбулося в зв'язку з частковим припинення постачання електричної енергії в приміщені Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
В судове засідання 14.11.2024 року позивач (заявник) не з'явився про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином.
Представник Дніпропетровської обласної прокуратури проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами заперечувала, наголосила, що позивач звернувся за захистом своїх прав у непередбачений законом спосіб, оскільки обставини, викладені у заяві, підпадають під перегляд рішення за виключними обставинами.
Вирішуючи питання щодо подальшого розгляду заяви в порядку письмового провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та не скасований.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення заяви по суті та немає перешкод для її розгляду в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров'я учасників справи, у зв'язку з воєнним станом та численними повітряними тривогами, суд вирішив продовжити розгляд заяви в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Офісу Генерального прокурора, відповідача-2: Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 12.01.2021 року.
Рішенням Конституційного Суду України Першим сенатом від 2 жовтня 2024 року №9-р (І)2024 справа №3-52023(5/23, 79/23) за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу шостого пункту 19 розділу П «Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності):
«Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення абзацу шостого пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури “ від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Окреме положення абзацу шостого пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
ОСОБА_1 вважає, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 2 жовтня 2024 року №9-р (І)2024 справа №3-52023(5/23, 79/23) є підставою для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами, в зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку доводам, які викладені у заяві про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Так, заявником чітко зазначено прохання до суду переглянути рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №160/6086/20 у зв'язку із нововиявленими обставинами.
Підставою для такого перегляду на його думку є прийняття Конституційним Судом України Рішення від 02.10.2024 № 9-р(І)/2024.
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Цей перелік є вичерпним.
У поданій заяві про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 не зазначена жодна з підстав для перегляду судового рішення, визначена ч. 1 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, обставини, на які посилається позивач не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України
У відзивах представники Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури наголошували позивачем вибрано неправильний спосіб захисту порушених, на його думку, прав.
04.11.2024 року ОСОБА_1 в приміщені суду було вручено екземпляр відзиву Дніпропетровської обласної прокуратури.
Станом на 18.11.2024 року жодних пояснень, уточнень, доповнень до поданої заяви від ОСОБА_1 до суду не надходили.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання в т.ч. заяви про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами процесуальним законодавством покладено саме на позивача (заявника), саме для цього законодавцем визначені вимоги до такої заяви, що міститься в ст.ст. 361-365 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач (заявник) є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його заявою.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України суд за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Оскільки заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
На підставі викладеного вище у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі №160/6086/20 залишити в силі.
Керуючись статтями 248, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/6086/20 за нововиявленими обставинами,- відмовити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі №160/6086/20,- залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.11.2024р.
Суддя О.М. Неклеса