18 листопада 2024 рокуСправа №160/19683/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
19.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.07.2024 за №046150015581 про відмову в призначенні пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 періодів її роботи:
- з 21.08.2008 по 14.09.2010 включно, з 15.09.2010 по 01.11.2011 включно, з 02.11.2011 по 31.03.2015 включно та з 01.04.2015 по 06.12.2015 включно, що становлять загальний період з 21.08.2008 по 06.12.2015 включно, загальною тривалістю 7 років 3 місяці 15 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 періоди її роботи: з 21.08.2008 по 14.09.2010 включно, з 15.09.2010 по 01.11.2011 включно, з 02.11.2011 по 31.03.2015 включно та з 01.04.2015 по 06.12.2015 включно, що становлять загальний період з 21.08.2008 по 06.12.2015 включно, загальною тривалістю 7 років 3 місяці 15 днів;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 про призначення пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV та призначити ОСОБА_1 пенсію за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV з 12.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ). Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення вказаної пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким зміни до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, відповідач-1 відмовив у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/19683/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
13.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що згідно з даними паспорта громадянина України на ім'я позивача її вік станом на день подання заяви про призначення пенсії становив 45 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Також, зазначено про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів з 21.08.2008 по 14.09.2010 включно, з 15.09.2010 по 01.11.2011 включно, з 02.11.2011 по 31.03.2015 включно та з 01.04.2015 по 06.12.2015 включно, згідно довідки від 31.05.2024 №847, оскільки в наказах №613 від 09.12.2005 та №1240 від 07.12.2010 про атестацію робочих місць назва посади не відповідає посаді зазначеній в довідці.
Відповідач-1 у строки, встановлені ухвалою суду від 23.07.2024, відзиву на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження отримано останнім 23.07.2024.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
25.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Заяву позивача від 25.06.2024 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності розподілено на структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням №046150015581 від 03.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням нею на день звернення 50-річного віку.
На момент звернення до відповідача-2 ОСОБА_1 виповнилось 45 років.
За змістом рішення пенсійного органу страховий стаж позивача становить 35 років 10 місяців 16 днів, у тому числі на пільгових умовах за Списком № 1 - 08 років 03 місяці 25 днів.
Також у рішенні зазначено, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 21.08.2008 по 14.09.2010, з 15.09.2010 по 01.11.2011, з 02.11.2011 по 31.03.2015 та з 01.04.2015 по 06.12.2015 згідно з довідкою від 31.05.2024 №847, оскільки в наказах №613 від 09.12.2005 та №1240 від 07.12.2010 про атестацію робочих місць назва посади не відповідає посаді зазначеній в довідці.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з відмовою відповідача-1 у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим неповний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в чинні редакції, згідно з висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд робить висновок, що вони явно суперечать одна одній.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-IV.
Тому рішення щодо відмови пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , яка на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж 35 років 10 місяців 16 днів, у тому числі на пільгових умовах за Списком № 1 - 08 років 03 місяці 25 днів, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, є протиправним.
А тому, враховуючи викладене, суд робить висновок про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів її роботи з 21.08.2008 по 14.09.2010, з 15.09.2010 по 01.11.2011, з 02.11.2011 по 31.03.2015 та з 01.04.2015 по 06.12.2015, суд зазначає наступне.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 19.05.1997 видно, що:
- з 21.08.2008 по 14.09.2010 позивач працювала підземним стовбуровим з повним робочим днем під землею (шахта «Октябрська») у АТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 15.09.2010 по 01.11.2011 позивач працювала підземним стовбуровим з повним робочим днем під землею (шахта «Октябрська») у АТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 02.11.2011 по 31.03.2015 позивач працювала підземним стовбуровим з повним робочим днем під землею (шахта «Октябрська» - шахта «Покровська») у АТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 01.04.2015 по 06.12.2015 позивач працювала підземним стовбуровим з повним робочим днем під землею (шахта «Октябрська» - шахта «Покровська») у АТ «Кривбасзалізрудком».
Також, згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 її посада за вказані періоди була атестована за Списком №1.
Крім того, відповідно до позиції 1.1а п. «а» підр. 1 розд. І до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 №36 посада ОСОБА_1 віднесена до Списку №1.
Отже, з огляду на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, суд вважає, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 періоди роботи: з 21.08.2008 по 14.09.2010, з 15.09.2010 по 01.11.2011, з 02.11.2011 по 31.03.2015 та з 01.04.2015 по 06.12.2015, з урахуванням чого такі періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача по Списку №1.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.
Так, обрахунок страхового та пільгового стажу, призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням викладеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов'язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
У цьому випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 25.06.2024 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, це потягло за собою порушення прав позивача, так, суд вважає, що наявні підстави для покладення обов'язку щодо розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як визначений суб'єкт призначення.
Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Крім того не підлягають і задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 періодів її роботи: з 21.08.2008 по 14.09.2010 включно, з 15.09.2010 по 01.11.2011 включно, з 02.11.2011 по 31.03.2015 включно та з 01.04.2015 по 06.12.2015 включно, що становлять загальний період з 21.08.2008 по 06.12.2015 включно, загальною тривалістю 7 років 3 місяці 15 днів, оскільки у цому випадку належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №046150015581 від 03.07.2024, а не дій органу Пенсійного фонду, тому як саме рішенням суб'єкта владних повноважень позивачу відмовлено у призначенні пенсії та зарахуванні до пільгового стажу по Списку№1 означених періодів.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 14.07.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 807,47 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.07.2024 за №046150015581 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 періоди її роботи: з 21.08.2008 по 14.09.2010 включно, з 15.09.2010 по 01.11.2011 включно, з 02.11.2011 по 31.03.2015 включно та з 01.04.2015 по 06.12.2015 включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням періодів роботи.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати з оплати судового збору в розмірі 807 (вісімсот сім) грн 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський