Справа № 296/9154/23
2/296/317/24
12 листопада 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 13566,66 грн, яка складається з вартості системного блоку - 10333,00 грн та 3233,33 грн ринкової вартості ноутбуку марки Prestigio та моральної шкоду в сумі 5000,00 грн
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Житомирським РУП ГУП в Житомирській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021065400002169 від 20.09.2021 за ч. 1 ст. 358 КК України на підставі дозволів слідчого суддіу нього було вилучено майно, яке згодом слідчий суддя зобов'язав орган досудового розслідування повернути. Проте, частина майна виявилася відсутня, що завдало йому шкоди, як матеріальної так і моральної
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 03.10.2023 року відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 03.10.2024 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.
23.10.2023 представником відповідача ГУНП в Житомирській області Мельнічуком Ю.В. подано відзив на позовну заяву, у якій останній зазначив, що 21.06.2023 до Житомирського РУП ГУНП надійшла ухвала Богунського районногосуду м.Житомира (справа № 295/7616/23) за скаргою адвоката Трофімова А.В. в інтересах ОСОБА_1 щодо повернення вилученого майна, а саме: ноутбук марки «Lenovo», мобільний телефон марки «Sаmsung S 20» та ноутбуку марки «Prestigio». 07.09.2023 ОСОБА_1 написав розписку, де отримав від працівників поліціїйого особисті речі, а саме: ноутбук марки «Lenovo», мобільний телефон марки «Sаmsung S 20». Відповідно до акту інвентаризації речових доказів Житомирського РУП ГУНП від 13.07.2023 № 18442/201/01-2023 встановлено, що речовий доказ згідно з квитанцією № 8637, а саме: ноутбуку марки «Prestigio» відсутній в кімнаті зберігання речових доказів. За результатами службового розслідування встановити за яких обставин зник ноутбук марки «Prestigio» із камери речових доказів Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області не вдалося. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки до позову не долучено жодних документів на ноутбук марки «Prestigio» щодо його вартості, до позову долучено лише копію накладної № 520 від 10.12.20 на системний блок.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 та його представник до суду не з'явилися. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача - ГУНП в Житомирській області Мельнічуком Ю.В.. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача - Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області до суду не з'явився, причини неявки не повідомив. Клопотань будь-якого змісту не надавав.
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
10.11.2021 слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира, в межах кримінального провадження №12021065400002169 від 20.09.2021 за ч.1 с.358 КК України (справа №296/14859/21) надав дозвіл на обшук в квартирі АДРЕСА_1 де проживав ОСОБА_1 з метою відшукання та вилучення файлів, сертифікатів про вакцинацію проти СОVID -19, тестів на COVID-19, інших доказів, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст.358 КК Україні. (а.с.3) під час якого згідно протоколу обшуку від 18.11.2021 вилучено: системний блок до комп'ютера, ноутбук марки «LENOVO Idea Pad 530S»та мобільний телефон марки «Sаmsung S 20»(а.с89-90)
10.11.2021 слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира в межах кримінального провадження №12021065400002169 від 20.09.2021 за ч.1 с.358 КК України (справа №296/14856/21) надав дозвіл на обшук в офісному приміщенні АДРЕСА_2 з метою відшукання та вилучення файлів, сертифікатів про вакцинацію проти СОVID -19, тестів на COVID-19, інших доказів, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст.358 КК Україні (а.с.4) під час якого згідно протоколу обшуку від 18.11.2021 вилучено: ноутбук марки «Prestigio» (а.с.87-88)
13.04.2023 кримінальне провадження №12021065400002169 від 20.09.2021 за ч.1 с.358 КК України закрито постановою дізнавача (а.с.91-92)
16.06.2024 слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира у справі №296/7616/23 зобов'язав уповноважених осіб РУП ГУ НП в Житомирській області повернути ОСОБА_1 вилучене 18.11.2021 у нього під час обшуку майно: мобільний телефон марки «Sаmsung S 20» ноутбук марки «LENOVO Idea Pad 530S»та ноутбук марки «Prestigio».
В ході розгляду справи представник відповідача СУ ГУ НП в Житомирській області заявив, що ноутбук марки LENOVO Idea Pad 530S та мобільний телефон марки «Sаmsung S 20» повернуті позивачу 07.09.2024, а ноутбук марки Prestigio відсутній в камері зберігання речових доказів, та за результатами службової перевірки не встановлено куди він подівся.
Позивач не заперечував проти вказаного факту.
23.08.2024 судовий експерт ОСОБА_2 склав висновок експерта №10411 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи призначеної судом 19.02.2024.(а.с.126-142) за його висновками ринкова вартість системного блокуз комплектацією (а.с19) станом на липень 2023 року становила 10333,00 грн, а ринкова вартість ноутбуку марки Prestigio - 3233,33 грн.
Таким чином суд встановив, що позивачу, під час обшук у якого було вилучено певне майно, не повернуто органом досудового розслідування майно : системний блок з комплектацією (а.с.19) та ноутбуку марки Prestigio, загальна вартість майна становить 13566,66 грн.
Суд вирішуючи справу по суті заявлених вимог приходить наступного.
Щодо матеріальної шкоди.
Виходячи із буквального тлумачення норми статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» можна дійти висновку, що усі перелічені випадки, як то: незаконне засудження; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; незаконне взяття і тримання під вартою; незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади), інші процесуальні дій, що обмежують права громадян - є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди, тобто такими що не охоплюються їх початком, до прикладу - незаконне взяття під варту і їхнім закінченнямвинесенням виправдувального вироку за реабілітуючих обставин.
Отже, за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди такий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/ 3221/19-ц
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Обов'язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.
Порядком № 1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.
Судом встановлеено, що 10.11.2021 слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира, в межах кримінального провадження №12021065400002169 від 20.09.2021 за ч.1 с.358 КК України (справа №296/14859/21) надав дозвіл на обшук в квартирі АДРЕСА_1 де проживав ОСОБА_1 з метою відшукання та вилучення файлів, сертифікатів про вакцинацію проти СОVID -19, тестів на COVID-19, інших доказів, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст.358 КК Україні. (а.с.3) під час якого згідно протоколу обшуку від 18.11.2021 вилучено: системний блок до комп'ютера, ноутбук марки «LENOVO Idea Pad 530S»та мобільний телефон марки «Sаmsung S 20»(а.с89-90)
10.11.2021 слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира в межах кримінального провадження №12021065400002169 від 20.09.2021 за ч.1 с.358 КК України (справа №296/14856/21) надав дозвіл на обшук в офісному приміщенні АДРЕСА_2 з метою відшукання та вилучення файлів, сертифікатів про вакцинацію проти СОVID -19, тестів на COVID-19, інших доказів, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст.358 КК Україні (а.с.4) під час якого згідно протоколу обшуку від 18.11.2021 вилучено: ноутбук марки «Prestigio» (а.с.87-88)
За приписами ч.7 ст.234 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч.4 ст.168 КПК України)
Стаття 169 КПК України регламентує припинення тимчасового вилучення майна
Так за приписами п.1-5 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
За приписами ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Арешт на вилучене майно не накладався.
Окрім того, 16.06.2024 слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира у справі №296/7616/23 зобов'язав уповноважених осіб РУП ГУ НП в Житомирській області повернути ОСОБА_1 вилучене 18.11.2021 у нього під час обшуку майно: мобільний телефон марки «Sаmsung S 20» ноутбук марки «LENOVO Idea Pad 530S»та ноутбук марки «Prestigio».
Отже, обов'язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно та у випадку передбаченому ч.5 ст.171 КПК України прямо передбачений чинним законодавством.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
23.08.2024 судовий експерт ОСОБА_2 склав висновок експерта №10411 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи призначеної судом 19.02.2024.(а.с.126-142) за його висновками ринкова вартість системного блоку з комплектацією (а.с19) станом на липень 2023 року становила 10333,00 грн, а ринкова вартість ноутбуку марки Prestigio - 3233,33 грн (126-142)
Таким чином позивач довів, що ГУНП в Житомирській області завдав йому матеріальної шкоди неповерненням тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження, що передбачено кримінально-процесуальним законодавством в сумі 13566,66 грн..
Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн .
Право на відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167, 1176 ЦК України.
У статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи неналежне поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
У частинах четвертій та п'ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Позивач довів суду, що тривалий час,а саме з листопада 2021 року він не може повернути своє майно, яке вилучено в рамках кримінального провадження №12021065400002169 від 20.09.2021 за ч.1 с.358 КК України, хоча є рішення слідчого судді від 16.06.2023 року про необхідність його повернення.
Він змушений звертатися до судів, проте і це не дало результатів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).
Таким чином суд констатуючи підтвердження самого факту негативного впливу кримінального переслідування на позивача та його негативних емоцій, які мали місце у період коли він був позбавлений права власності щодо свого майна, частину якого було повернуто лише 07.09.2023, тобто через майже два роки після його вилучення, а частину якого не повернуто і до дня розгляду справи та встановлено, що воно взагалі відсутнє за місцем його зберігання, суд оцінюючи рівень страждань і приниження виходячи із засад співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, вважає за необхідне стягнути з стягненню з Державного бюджету України на користь позивача - 3000 ( три тисячі ) гривень 00 копійок.
Суд вважає, що вказаний розмір є достатнім для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та не призведе до його збагачення.
Разом з цим суд вважає, що ГУ ДКС України в Житомирській області є неналежним відповідачем у справі.
ВП ВС у своїй постанові 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц сформулювала висновок, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (див. також постанови ВП ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)).
У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов'язковою (див. постанову ВП ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)).
Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (див. постанови ВП ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 9 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).
За таких обставин Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області у цій справі є неналежним відповідачем, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного суду України вказаній судом.
За результатами розгляду справи суд вважає за необхідно позовні вимоги задовільнити частково та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 13566 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 66 копійок та 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
При цьому суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 04.10.2023 у справі № 757/5351/21 що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат
Оскільки відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позову до суду, дані судові витрати покладаються на рахунок держави.
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 200, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України,суд -
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 13566 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 66 копійок та 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.11.2024
Суддя В. М. Шкиря