18 листопада 2024 рокуСправа №160/23987/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.09.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви та в не наданні відстрочки від призову за мобілізацією позивачеві;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо надання позивачеві відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 13.08.2025 року, як заброньованого працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»;
- зобов'язати відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг» згідно Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» про відстрочку позивачеві від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст.23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до наказу Мінекономіки №18764 від 29.07.2024 року, як заброньованого працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до 13.08.2025 року та надати відповідний витяг з Реєстру, що підтверджує внесення відповідних відомостей.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, прибувши до Сервісного центру з метою замінити посвідчення водія, він дізнався, що він перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим, працівниками поліції він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 для зняття його з розшуку. Оскільки позивача не було знято з розшуку, це стало підставою для направлення ним 06.08.2024р. заяви до відповідача та завірених належним чином копій підтверджуючих документів про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що позивач є заброньованим за підприємством ТОВ «Омега» та відповідно до витягу з додатку «Дія» та інформації із застосунку «Резерв +» має бронювання до 13.08.2025р. Позивач зазначив, що згідно до наказу Міністерства економіки України № 4042 від 14.02.2024р. підтверджено статус ТОВ «Омега» критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, він є працівником цього підприємства та є заброньованим працівником відповідно до Витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, тому, на переконання позивача, процедура бронювання стосовно позивача наведеним підприємством була дотримана. 10.08.2024р. заява позивача засобами поштового зв'язку була доставлена та вручена відповідачеві. Однак, станом на дату подання вказаного позову, його заяву від 06.08.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідачем розглянуто не було, а також і жодного відповідного рішення за нею не прийнято. На переконання позивача, вищенаведена бездіяльність відповідача, яка виразилася у не розгляді його заяви та не наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є протиправною, оскільки вважає, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю у нього бронювання як працівника ТОВ «Омега», яке має статус критично важливого підприємства. Окрім того, з метою ефективного захисту його порушених прав, позивач також і просив зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання йому відстрочки та внести до системи «Оберіг» відповідні відомості щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як заброньованого працівника ТОВ «Омега» та надати відповідний витяг з Реєстру (а.с.1-8, 40-43).
Ухвалою суду від 09.09.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача від 06.08.2024р. у встановленому законодавством порядку та не прийняття за нею рішення встановленої форми або надати докази розгляду заяви позивача, з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.28).
Зазначена ухвала суду разом з адміністративним позовом була направлена та отримана відповідачем у його електронному кабінеті 04.09.2024р. (адміністративний позов) та 10.09.2024р. (ухвала суду), що є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, згідно до вимог ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі (а.с.31-32).
04.11.2024р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що з 10.01.2012р. позивач перебував на військовому обліку за місцем його мешкання як призовник та за час перебування на обліку призовників не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення даних. Всупереч вимогам законодавства про правила військового обліку позивач по досягненню ним 27-річного віку не з'явився для постановки його на військовий облік як військовозобов'язаного у зв'язку із чим був оголошений у розшук як призовник 26.05.2022р. З урахуванням того, що позивач досяг граничного віку перебування на військовому обліку призовників та на підставі рішення районної призовної комісії, згідно абз.3 ч.2 ст.18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» він був автоматично переданий на облік військовозобов'язаних (як такого, що до дня відправлення на строкову військову службу досяг 27-річного віку) та лише 06.08.2024р. на прийомі у ТЦК позивач написав заяву про взяття на облік та отримання ВОД. В зв'язку з відсутністю відомостей про освіту, позивачу було присвоєно загальну військову-облікову спеціальність - 956647А - підсобний робітник будівельних робіт. Відповідачем також було роз'яснено позивачу про неможливість його бронювання через невідповідність ВОС в електронному та паперовому повідомленні та через невірний термін закінчення бронювання в паперовому. Оскільки в повідомленні про бронювання було зазначено неактуальну ВОС позивача та інший строк бронювання (у паперовому зазначено строк бронювання саме до 14.02.2025р., а у електронному до 13.08.2025р.), відповідачем було роз'яснено позивачу, які недоліки необхідно усунути та які документи необхідно привести у відповідність, щоб він був заброньований за підприємством та відомості про це, було коректно внесені в Єдиний державний реєстр «Оберіг». Відповідач зазначив, що електронне повідомлення про бронювання й на зараз закріплене в обліковій картці позивача, але через розбіжності в термінах відстрочки та ВОС, неможливо внести запис в обліковій картці позивача про перебування його на спеціальному обліку відповідно до абз.2 п.11 Порядку №76 щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, тому позивача було повідомлено про необхідність вчинення необхідний дій для усунення недоліків, які унеможливлюють технічну сторону внесення військовозобов'язаного на спеціальний облік заброньованих. Окрім того, відповідач вказав і на те, що до реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» автоматично внесено запис на бронювання позивача до 13.08.2025р., тому вважає, що позивачем не надано доказів з приводу того, що йому було відмовлено у бронюванні, у зв'язку із чим вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо не внесення бронювання не підлягають задоволенню (а.с.65-72).
Також 04.11.2024р. відповідачем подано заяву про поновлення строку подачі відзиву на позов, у якому останній просив поновити строк на подання відзиву згідно ухвали суду від 09.09.2024р. посилаючись на отримання даної ухвали 03.10.2024р. та значне навантаження і великий обсяг мобілізаційних завдань покладених на РТЦК СП (а.с.57-58).
В той же час, 13.11.2024р. представником позивача через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про відмову у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку подачі відзиву на позов, оскільки ухвала суду була відповідачем отримана 03.10.2024р., проте, таке клопотання було подане більш ніж за місяць, а саме: 04.11.2024р., зазначив, що сам факт великого навантаження та те, що відповідач виконує мобілізаційні заходи без надання відповідних доказів, не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання відзиву на позов (а.с.84-85).
Розглянувши вищенаведені заяви учасників справи, вивчивши докази надані на їх підтвердження, суд вважає за можливе поновити відповідачеві строк на подання відзиву на позов, а як наслідок цього, представнику позивача у задоволенні його заяви щодо відмови у поновленні відповідачеві процесуального строку на надання відзиву на позов відмовити, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч.5 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно до ч.3 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк - ч.4 ст.121 наведеного Кодексу.
А за приписами ч.5 ст.121 Кодексу, визначено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду про відкриття провадження у даній адміністративній справі від 09.09.2024р. було покладено обов'язок на відповідача протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача від 06.08.2024р. у встановленому законодавством порядку та не прийняття за нею рішення встановленої форми або надати докази розгляду заяви позивача з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.28).
Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у системі «Електронний суд» 10.09.2024р о 19:06 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача та свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи у відповідності до приписів ст.18 КАС України (а.с.32).
А відповідно, із аналізу наведених обставин та приписів процесуального законодавства слідує, що відповідач мав обов'язок подати до суду відзив на позов у строк до 25.09.2024р. включно.
Разом з тим, відповідний відзив на позов та докази в його обґрунтування у даній справі були подані відповідачем одночасно із заявою про поновлення строку на подання відзиву на позов лише 04.11.2024р. про що свідчить інформація, яка міститься в матеріалах справи та зафіксована у системі «Електронний суд» (а.с.57,65).
Таким чином, відповідачем процесуальний строк, встановлений вищенаведеною ухвалою суду, на подання відзиву на позов, є пропущеним.
В той же час, вирішуючи питання поновлення пропущеного відповідачем процесуального строку на подання відзиву, встановленого судом, за наведеною заявою відповідача та досліджуючи причини поважності пропуску цього строку відповідачем, судом враховуються ті обставини, що з 24.02.2022р. триває вторгнення рф на території України, у державі введений воєнний стан, який триває і на момент розгляду даної справи, також разом із введенням воєнного стану у державі одночасно було оголошено і мобілізацію, яка на цей час не завершена, повноваження щодо проведення заходів з мобілізації покладені на органи ТЦК та СП, ці обставини є загальновідомими та не потребують підтвердження будь-якими доказами, тому самі ці обставини та причини слід визнати поважними для поновлення процесуального строку, встановленого судом, на подання відповідачем відзиву на позов у даній справі.
Окрім того, судом враховується і те, що відповідачем одночасно з поданням заяви про поновлення строку на подання відзиву на позов, встановленого судом, 04.11.2024р. був поданий відзив на позов та докази в його обґрунтування, що свідчить про дотримання відповідачем вищенаведених приписів ч.4, ч.5 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також слід зазначити, що даний відзив на позов поданий до суду до закінчення двохмісячного строку розгляду справи, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, з метою всебічного та об'єктивного вирішення даного спору, дотримання прав та інтересів усіх учасників справи на подання ними необхідних документів, які стосуються предмету спору, причини пропуску відповідачем строку, встановленого судом, на подання відзиву на позов, які наведені вище та визнані судом поважними, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача про поновлення пропущеного строку, встановленого судом, на подання відзиву на позов у відповідності до вимог ст.121 КАС України.
А відповідно, наведені обставини щодо задоволення вищенаведеної заяви відповідача, виключають можливість задоволення заяви позивача про відмову у поновленні відповідачеві пропущеного процесуального строку, встановленого судом, на подання відзиву на позов, тому у її задоволенні представнику позивача слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.11.2024р. розгляд даної справи було продовжено до 18.11.2024р. згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.86).
Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 18.11.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 (позивач у справі), ІНФОРМАЦІЯ_4 , є працівником ТОВ «Омега» та обіймає посаду фахівця із якості, що підтверджується копіями паспорта позивача серії НОМЕР_1 від 30.10.2012р., довідки №419 про підтвердження місця роботи від 28.08.2024р. (а.с.14-15, 17).
ТОВ «Омега» має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується копією Наказу Мінекономіки №4042 від 14.02.2024р. (а.с.19).
У зв'язку із наданням ТОВ «Омега» статусу критично важливого підприємства, військовозобов'язаному ОСОБА_1 (позивачу у справі) надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до наказу Мінекономіки №18764 від 29.07.2024р., що вбачається з копій витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного (Додаток 3 до Порядку) та повідомленням про бронювання військовозобов'язаного (Додаток 5 до Порядку) - (а.с.16-17).
ОСОБА_1 є заброньованим працівником ТОВ «Омега» на період мобілізації та на воєнний час терміном до 13.08.2025р., що підтверджується копіями витягу з додатку «Дія» про результат бронювання позивача за заявою ТОВ «Омега» № 20240812-119941, листа ТОВ «Омега» про бронювання працівника № 28-08-24-1 від 28.08.2024р. та копією електронного військово-облікового документу із застосунку «Резерв +» (а.с.18-20).
06.08.2024р. позивачем засобами поштового зв'язку була направлена на адресу відповідача заява від 06.08.2024р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з доданими до неї копіями документів, а саме: копія паспорту позивача, копія посвідчення про приписку до призовної дільниці від 10.01.2012р., копія РНОКПП, оригінал повідомлення про бронювання військовозобов'язаного (за формою згідно з Додатком 5 до Порядку бронювання, постанови КМУ №76), копія Витягу з наказу Мінекономіки про бронювання (за формою згідно з Додатком 3 до Порядку бронювання, постанови КМУ №76), роздрукований з системи Резерв+ військово-обліковий документ, копія довідки ТОВ «Омега» за вих. №356 від 05.08.2024р. про підтвердження місця роботи, що підтверджується копіями описом вкладення до цінного листа та фіскального чеку від 06.08.2024р. №142 (а.с.20-21).
Вказана заява з доданими до неї документами була отримана відповідачем 10.08.2024р. про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21).
Разом з тим, судом установлено, що відповідач заяву позивача від 06.08.2024р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не розглянув, станом на момент розгляду справи відповідного рішення не прийняв, таких доказів матеріали справи не містять.
Позивач, вважаючи вищенаведену бездіяльність відповідача, яка виразилася у не розгляді його заяви та не наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, протиправною, такою, що порушує права та інтереси позивача, звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а, відповідно, під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно із положенням п. 1 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, визначається Порядком бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (далі - Порядок №76).
За приписами п.1 Порядку №76 встановлено механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:
- в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;
- на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
- на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;
- в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).
Відповідно до п.2 Порядку №76 передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 “Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану».
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Військовозобов'язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
Пунктом 12 Порядку №76 визначено, що з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більш як п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також, механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, визначається і Порядком бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650, який набрав чинності 08.06.2024р. (далі - Порядок №650).
Відповідно до абз.2 п. 13 Порядку №650 передбачено, що керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації. До списку включаються військовозобов'язані, які взяті на персональний військовий облік у відповідному державному органі, підприємстві, установі.
Згідно до вимог п.15 Порядку №650 установлено, що керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа може подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія та отримати інформацію про військовозобов'язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік, що міститься в Реєстрі військовозобов'язаних.
Відповідно до п.18 Порядку №650 передбачено, що сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов'язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.
Пунктом 19 Порядку №650 визначено, що у разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов'язаних переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов'язаний: перебуває на військовому обліку та має військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
В той же час, питання пов'язані із прийняттям рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації врегульовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560, який набрав чинності 18.05.2024р. (далі - Порядок № 560),
Зокрема абз. 4 п.1 згаданого Порядку №560 передбачено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до п. 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За приписами п.57 Порядку №560 визначено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються - абзац 5 пункту 57 Порядку №560.
Із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що суб'єктами надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є підприємства, які набули статусу критично важливих та здійснили заходи щодо бронювання працівників з отриманням рішення (наказу) Мінекономіки про бронювання окремо щодо кожного працівника (за списками) погодженого з Міноборони, такі відстрочки оформлюються відповідним підприємством шляхом надання військовозобов'язаному витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з Додатком 3 до Порядку №76.
В той же час, питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим працівникам за підприємствами, які набули статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, до повноважень ТЦК та СП не віднесені, а тому подані заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації заброньованих працівників комісією ТЦК та СП не розглядаються згідно абзацу 5 пункту 57 Порядку №560.
Так, із наявних у справі матеріалів судом вище було встановлено, що позивач є заброньованим до 13.08.2025р за ТОВ «Омега», яке набуло статуту критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, про що свідчать відомості з веб порталу Дія, зміст Додатку №3 та Додатку №5 до Порядку №76 та зміст військово-облікового документу позивача у електронній формі у застосунку «Резерв+» (а.с. 16-20)
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про надання йому відстрочки у зв'язку із бронюванням від 06.08.2024р. не підлягає розгляду відповідачем ( комісією РТЦК та СП), оскільки останній таких повноважень (щодо надання відстрочки заброньованим працівникам підприємств) не має виходячи з приписів Порядку №76, Порядку №650 та вимог абзацу 5 пункту 57 Порядку №560.
А отже, суд приходить до висновку, що у даних правовідносинах бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви та в не наданні відстрочки від призову на військову службу позивачеві, як заброньованому працівнику ТОВ «Омега», що є предметом цього спору, є правомірною, оскільки відповідає вимогам абзацу 5 пункту 57 Порядку №560.
При цьому, судом враховується і те, що за матеріалами справи судом встановлено, що позивачеві надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації як заброньованому працівнику ТОВ «Омега» відповідно до наказу Мінекономіки №18764 від 29.07.2024р. до 14.02.2025р., строк якої було продовжено до 13.08.2025р. згідно інформації із веб порталу Дія про що свідчать копія Витягу з наказу Мінекономіки, оформленого згідно з Додатком 3 до Порядку №76 та виданого позивачеві, а також і інформацією, яка відображена у ВОД позивачеві у застосунку «Резерв+» (а.с.16, 19).
Отже, саме Витяг з наказу Мінкономіки, засвідчений підписом керівника підприємства та скріплений печаткою (у разі наявності) відповідного підприємства (у цьому спорі ТОВ «Омега»), який видається заброньованому військовозобов'язаному згідно з Додатком 3 до Порядку №76, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки у відповідності до вимог пункту 12 Порядку №76.
З огляду на викладене, обґрунтовані правові підстави для задоволення позову у наведені частині позову у адміністративного суду відсутні.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 наведеного Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Проте, ні позивачем, ні його представником жодними належними і допустимими доказами не доведено протиправності бездіяльності відповідача у даних правовідносинах, з урахуванням того, що судом встановлено, що відповідач не наділений повноваженнями розглядати питання (заяви) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації стосовно осіб, які є заброньованими у встановленому законодавством порядку та такі заяви взагалі ІНФОРМАЦІЯ_5 не розглядаються (абз.5 пункт 57 Порядку №560) виходячи з аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства.
Відтак, на момент розгляду даної справи, суд встановив, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача з приводу надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як заброньованому працівнику ТОВ «Омега» на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ є правомірною, оскільки відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) не наділений повноваженнями розглядати питання про надання відстрочок заброньованим за підприємствами особам згідно до абзацу 5 пункту 57 Порядку №560.
Інші аргументи позивача, викладені у позові та у його письмових поясненнях щодо дій посадових осіб органів поліції та працівників РТЦК та СП (оголошення його в розшук як призовника, утримання у приміщенні РТЦК та СП та інші) вивчені судом, проте мають бути оцінені у межах поданих позивачем скарг про оскарження таких дій у рамках проведення службових розслідувань чи відкритих кримінальних проваджень, і не можуть бути оцінені судом при розгляді адміністративної справи у порядку адміністративного судочинства, оскільки ніяким чином не можуть вплинути на предмет спору у цій справі щодо бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача про надання йому відстрочки та не прийняття за нею відповідного рішення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізація як заброньованому працівнику за ТОВ «Омега» та не наданні такої відстрочки, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, бездіяльність відповідача у даних правовідносинах є правомірною, оскільки відповідає вимогам абзацу 5 пункту 57 Порядку №560, а, відповідно, у суду не має підстав вважати, що відповідач діяв не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскільки із наданих копій документів судом встановлено факт надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час як заброньованому працівнику ТОВ «Омега», яке має статус критично важливого згідно до Витягу з наказу Мінекономіки №18764 від 29.07.2024р. (а.с.16-зворот), оформленої ТОВ «Омега» у встановленому законодавством порядку з видачею позивачеві відповідного Витягу згідно з Додатком 3 до Порядку №76, що також відображено і у електронному ВОД (далі - військово-обліковий документ) позивача у застосунку «Резерв+» (а.с.20), відсутність у комісії РТЦК та СП повноважень на розгляд заяв про надання відстрочки заброньованим особам згідно до абзацу 5 п.57 Порядку №560, слід дійти висновку, що право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за його заявою від 06.08.2024р. відповідачем не порушувалось.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у спірних відносинах слід відмовити.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо надання позивачеві відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 13.08.2025р., як заброньованого працівника ТОВ «Омега, то ці позовні вимоги, як похідні позовні вимоги, також задоволенню не підлягають виходячи з того, що питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим особам (позивач є заброньованим працівником за ТОВ «Омега») ІНФОРМАЦІЯ_5 не розглядаються згідно вимог абзацу 5 п.57 Порядку №560.
З приводу позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» про відстрочку позивача від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до наказу Мінекономіки №18764 від 29.07.2024р., як заброньованого працівника ТОВ «Омега» до 13.08.2025р. та надати відповідний витяг з Реєстру, що підтверджує внесення відповідних відомостей, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017р. №1951-УШ (далі - Закон №1951-УШ).
Згідно до статті 1 Закону №1951-УШ передбачено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів - стаття 3 Закону №1951-УШ.
У відповідності до приписів ч.2 ст.3 згаданого Закону №1951-УШ встановлено, що оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.
Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя - стаття 5 Закону №1951-УШ.
У відповідності до статті 9 Закону №1951-УШ передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Також і за приписами пункту 12 Порядку №76, які зазначалися уже вище, встановлено, що ТЦК та СП, у якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку, на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних має обов'язок зарахувати у строк не більш як п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний облік із внесенням відомостей про надання відстрочки в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Аналіз наведених приписів чинного законодавства свідчить про те, що військовозобов'язаний має право отримувати із вказаного вище Реєстру інформацію про включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, зокрема, через електронний кабінет військовозобов'язаного або шляхом звернення з відповідною заявою до адміністратора Реєстру.
Так, як свідчить зміст копії військово-облікового документу позивача у електронному вигляді у застосунку «Резерв+», який позивачем був сформований 29.08.2024р. о 15:07 год. відповідач - РТЦК та СП свій обов'язок щодо внесення даних з приводу бронювання позивача строком до 13.08.2025р. до згаданого Реєстру виконав ще станом на 29.08.2024р. (а.с.20).
А отже, враховуючи наведене, обґрунтовані підстави для спонукання відповідача внести до відповідного Реєстру відомості про бронювання позивача, який був заброньований як працівник ТОВ «Омега» до 13.08.2025р., які уже внесені відповідачем до відповідного Реєстру, що відобразилося у ВОД позивача у електронному вигляді у застосунку «Резерв+», у адміністративного суду відсутні.
Окрім того, жодних доказів, які б свідчили про звернення до адміністратора Реєстру або через свій електронний кабінет військовозобов'язаного з приводу отримання відповідного витягу з Реєстру, у спосіб, встановлений ст.9 Закону №1951-УШ, позивачем суду не було надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що і у задоволенні позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача внести відомості до відповідного Реєстру про бронювання позивача та надати позивачеві відповідний витяг з Реєстру, що підтверджує внесення відповідних відомостей, також слід відмовити.
Проаналізувавши всі встановлені вище судом обставини та приписи чинного зазначеного вище законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Водночас, незважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, проте, суд звертає увагу відповідача, як суб'єкта владних повноважень, на те, що у відповідності до пункту 9 Порядку оформлення (створення) видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №559, який набрав чинності з 18.05.2024р. (далі - Порядок №559) встановлено, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу, а тому аргументи відповідача у відзиві на позов про те, що позивачеві для отримання бронювання та відстрочки від призову на військову службу слід надати дійсний персональний військово-обліковий документ є безпідставними, необґрунтованими та спростовується наявністю у позивача на момент бронювання військово-облікового документу у електронній формі, який міститься у застосунку «Резерв+» (а.с.20), що відповідає приписам Порядку №559, а також і спростовується тим, що відповідач сам у відзиві на позов визнав, що після досягнення позивачем 27-річного віку, він (позивач) автоматично був переведений на облік військовозобов'язаних за рішенням районного призовної комісії згідно абзацу 3 частини 2 статті 18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(а.с.68).
За викладених обставин слід дійти висновку, що позивачеві було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації шляхом його бронювання за підприємством ТОВ «Омега» (суб'єктом надання відстрочки за бронюванням), яке має статус критично важливого, за рішенням Мінекономіки №18764 від 29.07.2024р., строк якої було продовжено до 13.08.2025р., таке бронювання позивача відбулося із застосуванням веб портал Дія, відобразилося у відповідному Реєстрі та ВОД позивача у електронній формі у застосунку «Резерв+», а відповідно, відповідач не мав повноважень вирішувати питання про надання позивачеві відстрочки у зв'язку з його бронюванням за заявою позивача від 06.08.2024р. згідно абзацу 5 п.57 Порядку №560 (такі заяви комісією ТПК та СП не розглядаються), тому позивач є переведеним на спеціальний військовий облік на строк дії такої відстрочки автоматично у відповідності до вимог та у спосіб, встановлений пунктом 19 Порядку №650.
Таким чином, у даних правовідносинах, жодних прав та інтересів позивача щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з боку РТЦК та СП не було порушено, що виключає можливість їх захисту у судовому порядку за приписами ст.2,5 Кодексу адміністративного судочинства України.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211,20 грн. понесених згідно квитанції №ID:7218:1028:-4433-1558 від 30.08.2024р.(а.с.14, 27), суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва