Справа № 274/4032/22
Провадження №1-кп/0274/292/24
Ухвала
18.11.2024 м.Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
встановив:
В провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31.05.2022 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, вказавши про наявність визначених в ст. 177 КПК України ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вказаної статті.
Захисник ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурору, доказів на підтвердження ризиків стороною обвинувачення не надано, просив суд змінити його підзахисному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного браслету.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, заслухавши думки учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворювати будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На виконання вимог ст.178 КПК України, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимим, суспільну небезпеку правопорушення, в якому обвинувачується особа, що відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину.
Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст.197 КПК України, стосовно ОСОБА_4 спливає, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, даних, що характеризують особу останнього, суд не вбачає на час розгляду клопотання достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення суд також враховує, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я.
Суд приходить до переконання, що жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних рішень суду.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Стороною захисту не наведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, як про це заявлено клопотання у виді цілодобового домашнього арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 369, 392, 395 КПК України, ст.29 Конституції України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, а саме по 16 січня 2025 (включно).
В клопотанні сторони захисту відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.
Суддя ОСОБА_1