Справа № 216/4589/23
провадження 1-кп/216/297/24
іменем України
19 листопада 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12023041230000864 від 25.04.2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, на утримані має двох малолітніх дітей, працевлаштований ФОП « ОСОБА_4 » зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263 КК України,-
Обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог Постанови ВРУ «Про право власності на окремі види майна» і Додатку №2 до цієї Постанови від 17.06.1992 р.. Наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 №706 «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку, зберігання і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії», у невстановлений в ході досудового розслідування час , але не пізніше 25 квітня 2023 року ОСОБА_4 рухаючись по вул. Українська в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг переслідуючи умисел на незаконне носіння холодної зброї, на ділянці місцевості, біля дитячого майданчика, достовірно знаючи про відсутність у нього дозволу на носіння кастету без передбаченого законом дозволу знайшов та взяв предмет схожий на кастет, тим самим придбав його, після чого, переслідуючи умисел на незаконне носіння кастету, діючи умисно та незаконно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що знайдений ним предмет є холодною зброєю, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на носіння кастету без передбаченого законом дозволу, привласнив його та незаконно носив при собі до моменту його вилучення працівниками поліції, а саме до 25.04.2023.
Так 25 квітня 2023 року в період часу з 09 год. 55 хв. до 09 год. 59 хв. ОСОБА_4 знаходячись на першому поверсі адміністративної будівлі Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, що розташований на вул. Першотравнева, 12 в Центрально- Міському районі м. Кривий Ріг, у присутності понятих на законну вимогу працівників поліції зі своєї сумки, чорного кольору надав кастет, що є холодною зброєю ударно-дробильної дії, а саме кастетом, виготовленим промисловим способом, який ОСОБА_4 носив при собі без передбаченого законом дозволу.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 263 КК України як носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).
Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.
Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.
Призначення покарання
Дані про особу обвинуваченого
ОСОБА_4 має вищу освіту, працевлаштований ФОП « ОСОБА_4 », має стабільний офіційний дохід, одружений, на утримані має двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Під час судового розгляду обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, повідомив, що усвідомив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій.
Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого під час судового провадження, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає його щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд не встановив.
Застосовне законодавство
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
Згідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Мотиви призначення покарання
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення у виді штрафу у мінімальному розміру санкції ч. 2 ст. 263 КК України, а саме у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обвинувачений, та його захисник, посилаючись на щире каяття, відомості про особу обвинуваченого, наявність у останнього офіційного доходу, що надає можливість виконати покарання у виді штрафу та відшкодувати процесуальні витрати просили призначити покарання у виді штрафу у мінімальному розміру санкції ч. 2 ст. 263 КК України.
Ураховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, не пов'язаний з насильством, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у скоєному, одружений, на утримані має двох малолітніх дітей, працевлаштований ФОП « ОСОБА_4 », відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію сторони обвинувачення, засади диспозитивності кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість призначити покарання у виді штрафу, у мінімальному розмирі передбаченому санкцією ч. 2 ст. 263 КК України, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин даної справи та особи обвинуваченого буде необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Щодо запобіжного заходу
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
При цьому, суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо особи обвинуваченого, щире каяття, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Щодо інших питань
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.
Питання про процесуальні витрати в загальному розмірі 2151,00 грн., пов'язані з проведенням судових експертиз, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 2, 91, 337, 369-371, 373-377 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз зброї: СЕ-19/104-23/15021-ХЗ в розмірі 717,00 гривень, № СЕ-19/104-23/20194-ХЗ в розмірі 1434,00 гривень, код бюджетної класифікації 24060300.
Речові докази, а саме: DVD-R диск з відеозаписом з бодікамери працівника судової охорони - зберігати в матеріалах досудового розслідування.
Речові докази - кастет, що є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом, який зберігається в камері схову КРУП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити після набрання вироком законної сили.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_6