Справа № 216/5061/24
провадження 2/216/2219/24
іменем України
31 жовтня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю
секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_3 відмовився від своєї частки на користь позивача. Позивач оформив 1/2 частки трикімнатної квартири та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя ОСОБА_3 не склав заповіт. Спадкодавцю на момент смерті належала 1/2 частки трикімнатної квартири. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька, після його смерті позивач звернувся до приватного нотаріуса Пахомової Н.І. задля оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.06.2024, оскільки пропустив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини. У зв'язку з тим, що вказаний строк позивач пропустив з поважних причин, він просить суд визначити йому додатковий строк у один місяць для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради Тімуш К.О. в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглянути заяву за її відсутності, зазначивши, що при вирішенні позовних вимог покладається на думку суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, зокрема книгою шостою «Спадкове право».
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , актовий запис №288, записано батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 (а.с.9).
Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину, яка складається з 1/2 частини трикімнатної квартири прийняв син ОСОБА_1 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №1145 (а.с.8).
З постанови приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що спадкоємець подав заяву після закінчення строку для прийняття спадщини, який встановлено законодавством України (ст.ст. 1270, 1272 ЦКУ), спільно з померлим на день смерті не проживав (не був зареєстрований, фактично спадкове майно не приймав) (а.с.18).
Позивач має хронічні захворювання, одразу після смерті батька, було загострення стану здоров'я, позивач лікувався, амбулаторно, проходив медичні обстеження (а.с.15-17).
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, виходячи зі змісту статті 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
Разом з цим, за відсутності спадкоємців, які прийняли спадщину, відповідачем має виступати територіальна громада як остаточний правонаступник у спадковому майні за ст. 1277 ЦК України. Разом з тим оскільки повноваження реалізуються територіальними громадами переважно через місцеві ради та їх виконавчі комітети, цілком прийнятними є також позови до територіальних громад в особі місцевих ради або їх виконкомів. Наведена правова позиція підкріплюється судовою практикою, а саме постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N7 (абзац другий пункту 24), а саме: суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, виходячи з аналізу норм цивільного законодавства та судової практики, суд дійшов висновку про те, що право на позов за ч. 3 ст. 1272 ЦК України виникає у випадку подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, яким ч. 2 ст. 1220 ЦК України визначає день смерті особи.
З огляду на викладене, до предмету доказування у даній справі слід віднести час та місце відкриття спадщини, факт звернення до нотаріальної контори та поважність обставини, за якими строк для прийняття спадщині було пропущено спадкоємцем.
Перш за все слід відзначити, що строк для прийняття спадщини сплинув 27.03.2023, з заявою про прийняття спадщини позивач звернувся 10.06.2024, а з відповідними позовними вимогами про поновлення вказаного строку він звернувся до суду 19 липня 2024 року.
Верховний Суд України в абз. 3 п. 24 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, роз'яснив, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того Верховний Суд України в абз 6 п. 24 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N7, роз'яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що позивач не звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини, з поважних причин, у з'язку з чим, пропустив строк для прийняття спадщини.
У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини (абз. 7 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N7).
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, підлягає задоволенню та позивачу повинен бути визначений додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , і достатнім, у даному випадку, буде строк у один місяць.
Керуючись ст.ст. 1261, 1268, 1233, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом - задовольнити.
Визначити додатковий строк, достатній для подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , один місяць з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної в місті ради, ЄДРПОУ 04052560, місце знаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ