Справа № 210/4289/19
провадження 1-в/216/177/24
іменем України
06 листопада 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі подання Центрально-Міського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровськійобласті про вирішення питання про звільнення від покарання
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 12.08.2020 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік, громадянина України, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,-
Центрально-Міський районнийвідділ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровськійобласті звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з поданням про вирішення питання про звільнення від покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 12.08.2020 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік.
Представник Центрально-Міського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровськійобласті в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не подавав.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав.
Засуджений в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не подавав.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути подання без участі учасників судового процесу.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що подання органу пробації підлягає задоволенню з наступних підстав.
У процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання.
Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.
Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК України).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом:
1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу;
2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін;
3) внесення змін до норм Загальної частини КК;
4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення
Вказана у ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України).
При цьому, законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом.
Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
У постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що зміну у ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта НМ до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об'єднана палата розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень. Таким чином, Об'єднана палата робить висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Як вбачається з вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12.08.2020 року у справі № 210/4289/19, ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік та звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до положення ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921, 00 грн.
Таким чином, на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення (20.04.2019 року) два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що станом на 2019 рік становило 1921 00 грн., тоді як згідно з вироком суду ОСОБА_4 викрав майно на суму 1901,77 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
За таких обставин, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання органу пробації є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 74, 372, 537, 539 КПК України, суд
1. Подання Центрально-Міського районноговідділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровськійобласті задовольнити.
2. Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання, згідно вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12.08.2020 року за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у справі № 210/4289/19, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за який він був засуджений.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.
Суддя ОСОБА_5