Справа № 190/2371/24
Провадження №1-в/190/382/24
19 листопада 2024 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника ПВК №122 - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. П'ятихатки справу за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання в Державній установі «П'ятихатська виправна колонія №122»,
про приведення вироку у відповідність до нового закону,-
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить вирішити питання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності і від відбування покарання за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 року та вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).
Під час розгляду справи засуджений ОСОБА_5 своє клопотання підтримав в повному обсязі та просить його задовольнити.
Представник Державної установи «П'ятихатська виправна колонія (№122)» просив вирішити клопотання на розсуд суду.
В судовому засіданні прокурор просив привести вирок у відповідність до чинного законодавства.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали особової справи засудженого, судом встановлено наступне.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З матеріалів особової справи ОСОБА_5 вбачається, що він відбуває покарання за вироком суду в ДУ «П'ятихатська виправна колонія (№122)», що надає П'ятихатському районному суду право розглянути подане ним клопотання.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 року за ч.2 ст.185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, до 2 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку на 2 роки. Своїми діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на суму 596,00 грн. Подія злочину відбулася 11.08.2021 року.
Згідно вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року, ОСОБА_5 засуджений за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного часу, чим заподіяв майнової шкоди потерпілій на суму 2475 грн. 00 коп. Подія злочину відбулася 13.11.2022 року. Вирок набрав законної сили 24.02.2023 року.
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2021 року ця сума становила 2270 грн., а станом на 01.01.2022 року - 2481,00 грн.
Враховуючи, що згідно вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 року ОСОБА_5 своїми діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна, що вчинене повторно, завдав матеріальної шкоди потерпілому на суму, що є меншою ніж два неоподатковуваних мінімума доходів громадян, суд вважає за необхідне звільнити його від призначеного покарання по даному вироку на підставі ч.2 ст.74 КК України.
При цьому, згідно вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року ОСОБА_5 завдав матеріальної шкоди потерпілій на суму, що менша ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки, відтак вчинене ним діяння на даний час не підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Однак, кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину є незаконне проникнення до іншого приміщення.
Згідно із абз.2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року № 10 сформульовано таке правило кваліфікації: крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК. Додатково за ст. 162 КК такі дії кваліфікувати не потрібно. Водночас, якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст. 162 «Порушення недоторканності житла» КК.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року, слід привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024.
Зокрема, ОСОБА_5 слід вважати засудженим за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року за ч. 1 ст.162 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд,
Клопотання засудженого ОСОБА_5 ,- задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 року, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Привести у відповідність чинному законодавству вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року стосовно ОСОБА_5 та вважати його засудженим по даному вироку за ч.1 ст.162 КК України із призначенням покарання 2 (два) роки обмеження волі.
Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання у виді обмеження волі, відбуте ним покарання у виді позбавлення волі, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі, в зв'язку з чим покарання вважати відбутим.
ОСОБА_5 негайно звільнити від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той же термін після отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1