179/2033/24
1-кп/179/129/24
18 листопада 2024 року селище Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024042110000002 від 22.01.2024 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дмухайлівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина Україна, з вищою освітою, не одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей 2017 та 2013 року народження та неповнолітню дитину 2007 року народження, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,-
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Цього ж дня, видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Статтею 11 Закону України «Про Збройні Сили України» зазначено, що до засад діяльності Збройних Сил України входить комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом.
Статтею 12 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлено, що основними складовими діяльності Збройних Сил України є підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 Положення передбаченого, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Таким чином, органи ІНФОРМАЦІЯ_2 входять до складу ЗСУ їх діяльність є складовою діяльності ЗСУ, а перешкоджання діяльності НОМЕР_1 і їх посадовим особам фактично означає перешкоджання діяльності ЗСУ.
Крім того відповідно до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, а саме:
пункту 24 - з метою забезпечення персонально-первинного військового обліку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють, серед іншого: 5) проведення відповідної роз'яснювальної роботи серед призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виконання ними правил військового обліку; 7) оповіщення на вимогу відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття; 16) інформування відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів про посадових осіб підприємств, установ та організацій, які порушують вимоги цього Порядку, а також про громадян, які порушують правила військового обліку, для притягнення винних до відповідальності згідно із законом.;
пункту 32 - у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, серед іншого: - здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття; - забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
пункту 47 - у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані, серед іншого: - видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; - вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); - забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Водночас з цим, до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у невстановлену досудовим розслідуванням дату, але не раніше ніж 24.02.2022 з ІНФОРМАЦІЯ_4 почали надходити розпорядження про необхідність здійснення оповіщення, згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 і забезпечення їх прибуття. Оповіщення зазначених у вказаних вище списках військовозобов'язаних, що мешкають у Дмухайлівському старостинському окрузі Чернеччинської сільської ради розпорядженням Чернеччинського сільського голови № 59-р.24 від 10 квітня 2024 року доручено зокрема заступнику Чернеччинського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_4 . В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом завчасного телефонного оповіщення частини військовозобов'язаних, з якими він перебуває у дружніх відносинах, про майбутні заходи з оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та можливість складання ним актів про відсутність можливості сповіщення військовозобов'язаного, у разі їх незгоди з отриманням ними мобілізаційних повісток.
Так, 10.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_6 з ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло розпорядження здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття. Оповіщення зазначених у вказаних списках військовозобов'язаних, які мешкають в с. Дмухайлівка доручено зокрема ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій умисел ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, переслідуючи власну уявну мету допомоги військовозобов'язаним односельчанам та мешканцям АДРЕСА_3 в уникненні ними виконання військового обов'язку й військової служби та мобілізації, всупереч обов'язку кожного громадянина України захищати свою Вітчизну, з особистих мотивів 10.05.2024 приблизно об 11:47 годині під час телефонної розмови зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який користується мобільним телефон НОМЕР_3 , який є пасинком військовозобов'язаного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , надав інформацію про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 до Чернеччинської сільської ради надійшло розпорядження здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття та що серед наданих списків є його вітчим ОСОБА_7 , чим порушив порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Крім того, під час подальших телефонних розмовах ОСОБА_4 обговорили з ОСОБА_6 можливість уникнення отримання мобілізаційної повістки шляхом імітування захворювання ОСОБА_7 , запевнив його у своїй допомозі в якнайшвидшому отриманні документів для направлення ОСОБА_7 для проходження стаціонарного лікування у медичному закладі, що у подальшому і здійснив, а також обіцяв у подальшому сприяти униканню від отримання мобілізаційного виклику ОСОБА_7 .
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел ОСОБА_4 15.05.2024, будучи у складі групи осіб, які здійснюють оповіщення, військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Чернеччинській територіальній громаді, підписав акт відсутності можливості сповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_7 .
Своїми діями ОСОБА_4 сприяв ОСОБА_7 уникати отриманню мобілізаційної повістки у зазначені строки, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ним військового обов'язку.
Таким чином, ОСОБА_4 , нехтуючи Конституцією та Законами України, створив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та іншим військових формувань в особливий період, що призвело до суспільно - небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі, у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного стану. Крім того, такі дії призводять до формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов'язків в особливий період.
Продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, переслідуючи власну уявну мету допомоги військовозобов'язаним односельчанам та мешканцям АДРЕСА_3 в уникненні ними виконання військового обов'язку й військової служби та мобілізації, всупереч обов'язку кожного громадянина України захищати свою Вітчизну, з особистих мотивів 10.05.2024 о 19:09 годині здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 на мобільний телефон НОМЕР_4 , яким користується військовозобов'язаний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Під час телефонної розмови з останнім ОСОБА_4 надав йому інформацію про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 до Чернеччинської сільської ради надійшло розпорядження про необхідність здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття та що серед наданих списків є його анкетні дані, чим порушив порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У відповідь на це ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 , що він не буде отримувати повістку, на що останній обіцяв в подальшому сприяти униканню від мобілізації та скласти акт про відсутність можливості сповіщення військовозобов'язаного. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел ОСОБА_4 14.05.2024, будучи у складі групи осіб, які здійснюють оповіщення, військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Чернеччинській територіальній громаді, підписав акт відсутності можливості сповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_8 .
Своїми діями ОСОБА_4 сприяв ОСОБА_8 уникати отриманню мобілізаційної повістки у зазначені строки, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ним військового обов'язку.
Таким чином, ОСОБА_4 , нехтуючи Конституцією та Законами України, створив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та іншим військових формувань в особливий період, що призвело до суспільно - небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі, у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного стану. Крім того, такі дії призводять до формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов'язків в особливий період.
Продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, переслідуючи власну уявну мету допомоги військовозобов'язаним односельчанам та мешканцям АДРЕСА_3 в уникненні ними виконання військового обов'язку й військової служби та мобілізації, всупереч обов'язку кожного громадянина України захищати свою Вітчизну, з особистих мотивів, 10.05.2024 о 19:17 годині здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 на мобільний телефон НОМЕР_5 , яким користується військовозобов'язаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Під час телефонної розмови ОСОБА_4 надав ОСОБА_9 інформацію про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 до Чернеччинської сільської ради надійшло розпорядження про необхідність здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття та що серед наданих списків є його анкетні дані, чим порушив порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Також, під час телефонної розмови ОСОБА_4 надав поради, як уникнути врученню повістки про мобілізацію шляхом звернення до сімейного лікаря та імітування захворювання і проходження стаціонарного лікування у медичному закладі, а також обіцяв в подальшому сприяти униканню від мобілізації та скласти акт про відсутність можливості сповіщення військовозобов'язаного. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел ОСОБА_4 14.05.2024, будучи у складі групи осіб, які здійснюють оповіщення, військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Чернеччинській територіальній громаді, підписав акт відсутності можливості сповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_9 .
Своїми діями ОСОБА_4 сприяв ОСОБА_9 уникати отриманню мобілізаційної повістки у зазначені строки, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ним військового обов'язку.
Таким чином, ОСОБА_4 , нехтуючи Конституцією та Законами України, створив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та іншим військових формувань в особливий період, що призвело до суспільно - небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі, у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного стану. Крім того, такі дії призводять до формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов'язків в особливий період.
Продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, переслідуючи власну уявну мету допомоги військовозобов'язаним односельчанам та мешканцям АДРЕСА_3 в уникненні ними виконання військового обов'язку й військової служби та мобілізації, всупереч обов'язку кожного громадянина України захищати свою Вітчизну, з особистих мотивів, 10.05.2024 о 19:29 годині здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 на мобільний телефон НОМЕР_6 , яким користується військовозобов'язаний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Під час телефонної розмови з ОСОБА_10 . ОСОБА_4 надав йому інформацію про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 до Чернеччинської сільської ради надійшло розпорядження про необхідність здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття та що серед наданих списків є його анкетні дані, чим порушив порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Також, під час телефонної розмови ОСОБА_4 надав поради, як уникнути від мобілізації шляхом звернення до лікаря з метою отримання документації про можливі захворювання ОСОБА_10 . Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел ОСОБА_4 15.05.2024, будучи у складі групи осіб, які здійснюють оповіщення, військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Чернеччинській територіальній громаді, підписав акт відсутності можливості сповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_10 .
Своїми діями ОСОБА_4 сприяв ОСОБА_11 уникати отриманню мобілізаційної повістки у зазначені строки, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ним військового обов'язку.
Таким чином, ОСОБА_4 , нехтуючи Конституцією та Законами України, створив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та іншим військових формувань в особливий період, що призвело до суспільно - небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі, у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного стану. Крім того, такі дії призводять до формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов'язків в особливий період.
Крім того, 14.05.2024 до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області з ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло розпорядження здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Чернеччинській територіальній громаді про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття. Оповіщення зазначених у вказаних списках військовозобов'язаних, які мешкають в с. Дмухайлівка доручено зокрема ОСОБА_4 .
Продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, переслідуючи власну уявну мету допомоги військовозобов'язаним односельчанам та мешканцям АДРЕСА_3 в уникненні ними виконання військового обов'язку й військової служби та мобілізації, всупереч обов'язку кожного громадянина України захищати свою Вітчизну, з особистих мотивів, 14.05.2024 о 12:32 годині здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 на мобільний телефон НОМЕР_7 , яким користується військовозобов'язаний ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_11 . Під час телефонної розмови з ОСОБА_12 . ОСОБА_4 надав йому інформацію про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 до Чернеччинської сільської ради надійшло розпорядження про необхідність здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття та що серед наданих списків є його анкетні дані та анкетні дані його рідного брата військовозобов'язаного ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , чим порушив порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел ОСОБА_4 14.05.2024, будучі у складі групи осіб, які здійснюють оповіщення, військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Чернеччинській територіальній громаді, підписав акт відсутності можливості сповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_13 .
Своїми діями ОСОБА_4 сприяв ОСОБА_13 уникати отриманню мобілізаційної повістки у зазначені строки, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ним військового обов'язку.
Таким чином, ОСОБА_4 , нехтуючи Конституцією та Законами України, створив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та іншим військових формувань в особливий період, що призвело до суспільно - небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі, у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного стану. Крім того, такі дії призводять до формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов'язків в особливий період.
Продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, переслідуючи власну уявну мету допомоги військовозобов'язаним односельчанам та мешканцям АДРЕСА_3 в уникненні ними виконання військового обов'язку й військової служби та мобілізації, всупереч обов'язку кожного громадянина України захищати свою Вітчизну, з особистих мотивів, 14.05.2024 о 12:43 годині здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 на мобільний телефон НОМЕР_8 , яким користується військовозобов'язаний ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 . Під час телефонної розмови з ОСОБА_14 . ОСОБА_4 надав йому інформацію про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 до Чернеччинської сільської ради надійшло розпорядження про необхідність здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття та що серед наданих списків є його анкетні дані, чим порушив порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Також, під час телефонної розмови ОСОБА_4 надав поради, як уникнути врученню повістки про мобілізацію шляхом відсутності за місцем мешкання та обіцяв в подальшому сприяти униканню від мобілізації та скласти акт про відсутність можливості сповіщення військовозобов'язаного. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел ОСОБА_4 14.05.2024, будучи у складі групи осіб, які здійснюють оповіщення, військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Чернеччинській територіальній громаді, підписав акт відсутності можливості сповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_14 .
Своїми діями ОСОБА_4 сприяв ОСОБА_14 уникати отриманню мобілізаційної повістки у зазначені строки, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ним військового обов'язку.
Таким чином, ОСОБА_4 , нехтуючи Конституцією та Законами України, створив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та іншим військових формувань в особливий період, що призвело до суспільно - небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі, у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного стану. Крім того, такі дії призводять до формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов'язків в особливий період.
Продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, переслідуючи власну уявну мету допомоги військовозобов'язаним односельчанам та мешканцям АДРЕСА_3 в уникненні ними виконання військового обов'язку й військової служби та мобілізації, всупереч обов'язку кожного громадянина України захищати свою Вітчизну, з особистих мотивів, 14.05.2024 о 13:08 год. здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 на мобільний телефон НОМЕР_9 , яким користується військовозобов'язаний ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 . Під час телефонної розмови з ОСОБА_15 . ОСОБА_4 надав йому інформацію про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 до Чернеччинської сільської ради надійшло розпорядження про необхідність здійснити оповіщення згідно списків вільних залишків військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття та що серед наданих списків є його анкетні дані, чим порушив порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У відповідь на це ОСОБА_15 повідомив, що його немає вдома. В свою чергу ОСОБА_4 обіцяв в подальшому сприяти униканню від мобілізації та скласти акт про відсутність можливості сповіщення військовозобов'язаного. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел ОСОБА_4 14.05.2024, будучи у складі групи осіб, які здійснюють оповіщення, військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Чернеччинській територіальній громаді, підписав акт відсутності можливості сповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_15 .
Своїми діями ОСОБА_4 сприяв ОСОБА_15 уникати отриманню мобілізаційної повістки у зазначені строки, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ним військового обов'язку.
Таким чином, ОСОБА_4 , нехтуючи Конституцією та Законами України, створив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та іншим військових формувань в особливий період, що призвело до суспільно - небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі, у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного стану. Крім того, такі дії призводять до формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов'язків в особливий період.
Таким чином, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
В судовому засіданні прокурор надав суду угоду про визнання винуватості, укладену 14.11.2024 між прокурором Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42024042110000002, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Згідно вказаної угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 ч. 1 КК України, в обсязі обвинувачення. Також вказаною угодою сторони погодили покарання за ст. 114-1 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст. 75, 76 КК України.
В угоді також передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому та обмеження права на оскарження вироку.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Згідно ч. 4 п. 1 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в обсязі обвинувачення, надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив затвердити угоду, пояснивши, що він був присутнім при укладанні угоди, угода була укладена добровільно та ОСОБА_4 роз'ясненні наслідки укладання та затвердження даної угоди. Також просив суд врахувати те, що після вчинення кримінального правопорушення обвинувачений з власної ініціативи звільнився з роботи, оскільки зробив для себе висновки щодо свого вчинку. Обвинувачений має на утриманні двох малолітніх дітей та неповнолітню дитину, тому просив врахувати цю обставину при визначені судом тривалості іспитового строку.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 114-1 ч. 1 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Прокурору та захиснику також зрозумілі наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, угода укладена на добровільних засадах, обвинуваченийзмозі виконати взяті на себе зобов'язання та присутні фактичні підстави для визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 114-1 ч. 1КК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що укладена у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4, 5 ст.469, ст.472, ч.ч.4,6 ст.474 КПК України, невідповідність угоди вимогам ч.7 ст.474 КПК України у суді не встановлена, зокрема:
- дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період
- умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
- угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні;
- узгоджена сторонами міра покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, при цьому врахований характер та ступінь тяжкості вчиненого, особа винного, його ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї поведінки, усвідомлення скоєного та готовність понести покарання, його вік, відсутність судимостей, обставинами, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та на думку суду є необхідною і достатньою для досягнення мети виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, не працює, не одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та неповнолітню дитину, в медичних установах на обліку не перебуває, є інвалідом 3 групи, позитивно характеризується з місця попередньої роботи.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає те, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність.
Обставинами, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
Узгоджені вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За таких обставин, угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 належить затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та призначити йому узгоджену сторонами в угоді міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд переконався, що наявні всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, строком на 5 років.
А відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Таким чином, можливість визначення судом у випадку затвердження угоди тривалості іспитового строку в передбачених статтею 75 КК межах на строк від одного до трьох років з одного боку та відмова обвинуваченого від права на апеляційне оскарження, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК, з іншого боку, становили передбачувані наслідки укладення угоди, з якими обвинувачений добровільно погодився.
При цьому, суд враховує і викладену у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі № 161/8590/19 правову позицію, за якою визначення судом першої інстанції тривалості іспитового строку в межах, визначених ст. 75 КК, само по собі не може свідчити про призначення покарання більш суворого ніж узгоджено сторонами угоди.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, за доцільне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди, шляхом звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком. Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки у відповідності до пунктів 1,2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання щодо тривалості іспитового строку, суд, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, та особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, наявність на утриманні обвинуваченого трьох дітей, його ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї поведінки, вважає необхідним встановити ОСОБА_4 іспитовий строк мінімальним терміном з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
Відповідно до ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування з метою встановлення обставин кримінального правопорушення призначалась та проводилась судова почеркознавча експертиза № СЕ-19/104-24/35236-ПЧ від 05.09.2024 вартістю 4 543,68 гривень, судова почеркознавча експертиза № СЕ-19/104-24/35266-ПЧ від 06.09.2024 вартістю 3 786,40 гривень, судова почеркознавча експертиза № СЕ-19/104-24/35270-ПЧ від 09.09.2024 вартістю 4 543,68 гривень.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України слід стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи, залученою стороною обвинувачення експертом спеціалізованих державних установ, у розмірі 12 873 грн. 76 коп. на користь держави.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.
Речові докази: CD диск, отриманий під час проведення тимчасового доступу, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження № 42024042110000002; мобільний телефон марки «SamsungGalaxyA04», який належить ОСОБА_16 та зберігається у камері схову речових доказів Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути власнику; мобільні телефони марок «Redmi 6A»,«Redmi 12»,«Nokia», які належать ОСОБА_17 та зберігаються у камері схову речових доказів Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути власнику.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України,ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому, гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються.
Частиною 1 ст. 96-1 КК України встановлено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі: обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України) або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Речовий доказ - мобільний телефон марки «IPhone 15», який належить ОСОБА_4 , відповідно до п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, ст.100 КПК України конфіскувати в дохід держави, оскільки він є знаряддям та засобом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Під час досудового розслідування по кримінальному провадженні ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 26.10.2024. Судом запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не обирався.Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 листопада 2024 року, укладену між прокурором Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1КК України та призначити йому, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, якщо протягом зазначеного строку - 1 (одного) року він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/35236-ПЧ від 05.09.2024 у розмірі 4 543,68 гривень, судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/35266-ПЧ від 06.09.2024 у розмірі 3 786,40 гривень, судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/35270-ПЧ від 09.09.2024 у розмірі 4 543,68 гривень, а всього у розмірі 12 873 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 76 копійок.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази: CD диск, отриманий під час проведення тимчасового доступу, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження № 42024042110000002; мобільний телефон марки «Samsung GalaxyA04», який належить ОСОБА_16 та зберігається у камері схову речових доказів Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути власнику; мобільні телефони марок «Redmi 6A»,«Redmi 12»,«Nokia», які належать ОСОБА_17 та зберігаються у камері схову речових доказів Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути власнику.
Речовий доказ - мобільний телефон марки «IPhone 15», який належить ОСОБА_4 , відповідно до п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, ст.100 КПК України конфіскувати в дохід держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1