15 листопада 2024 рокуСправа №160/25896/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено протоколом № 0413036865 (НПУ) від 01.08.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з моменту виникнення права на таку пенсію - з 01.11.2023, розрахунок якої має бути здійснений шляхом ділення суми всіх видів грошового забезпечення, зазначеним в грошовому атестаті № 176 від 23.11.2023 та довідці № 8 від 08.01.2024 на кількість повних місяців служби перед загибеллю ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тобто на шість місяців, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Дніпропетровській області та з 01.04.2024 року отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII. Позивач 11.06.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив надати роз'яснення стосовно отримуваної ним пенсійної виплати та здійснити перерахунок пенсії. Листом від 12.07.2024 року відповідач надав інформацію щодо розрахунку пенсії заявника, згідно якого було повідомлено, що розмір його пенсії обрахований правильно та згідно вимог чинного законодавства, тому підстав здійснювати перерахунок немає. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки при перерахунку пенсії мають застосовуватися норми Закону № 2262-ХІІ, що визначають її розмір у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент призначення пенсії, а процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом проведення. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Позовна заява від імені позивача підписана представником позивача адвокатом Шатуновим Андрієм Олександровичем (ордер серії АЕ №1317059, договір про надання правової (правничої) допомоги №1/09/2024 від 11.09.2024 року, акт наданих послуг №1/1/09/2024 від 24.09.2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3891, посвідчення адвоката України №1562 від 14.09.2018 року).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/25896/24, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання разом з відзивом на позовну заяву належним чином завірену копію пенсійної справи позивача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
24.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ з 28.02.2024 року, тобто з дня звернення з заявою. Зокрема відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України №2262 членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова №393). Відповідно до абзацу восьмого пункту 7 Постанови № 393 для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менш як 24 календарних місяці, з 1 березня 2018 р. та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарних місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 р. на кількість таких місяців (за період 01.04.2023 по 30.09.2023 - 6 місяців). Враховуючи вищезазначене, пенсія позивача у разі втрати годувальника нарахована згідно норм чинного законодавства. Відтак підстав для перерахунку пенсії позивачу немає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
29.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , 28.02.2024 року призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про грошове забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ на підставі пункту «а» статті 36 у розмірі 70% від грошового забезпечення.
11.06.2024 року позивач звернувся із заявою №ВЕБ-26002-Ф-С-24-099547 до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області в якій просив надати роз'яснення стосовно отримуваної ним пенсійної виплати.
Листом №40253-27675/Б-01/8-0400/24 від 12.07.2024 відповідач надав інформацію щодо розрахунку пенсії позивача, згідно якого було повідомлено, що розмір пенсії обрахований правильно та згідно вимог чинного законодавства, тому підстав здійснювати перерахунок немає.
Згідно матеріалів пенсійної справи позивача померлий (загиблий) годувальник ОСОБА_2 в період з 07.11.2015 по 07.05.2019 та з 09.03.2023 по 21.10.2023 проходив військову службу в підрозділах поліції. Від 09.03.2023 року проходив службу в спецпідрозділі «Лють». Виключений зі списків особового складу частини 21.10.2023 року у зв'язку із смертю, під час бойових дій при захисті Батьківщини в смт. Курдюмівка, Бахмутського району, Донецької області 21.10.2023 року (актовий запис №1695).
У відзиві відповідача зазначається, що так, як у годувальника на час звільнення (смерті) наявно менш як 24 календарних місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 р. на кількість таких місяців (за період 01.04.2023 по 30.09.2023 - 6 місяців).
Згідно з грошовим атестатом наданим для призначення пенсії позивачу №176 та довідки про щомісячні додаткові види забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №8 від 08.01.2024 року, виданих Департаментом поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», де грошове забезпечення для обчислення пенсії становить: посадовий оклад- 2400,00 грн; 100-відсоткове підвищення посадового окладу _ 2400,00 грн., оклад за спеціальним званням (АТ) - 1600,00 грн; надбавка за стаж служби (15%) - 960,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби (40%) - 2944,00 грн; премія за жовтень 2023 року (177,844%) - 18325,05 грн. Усього нараховано в сумі - 28629,05 грн.
Відповідно до протоколу від 01.04.2024 року №0413036865 грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача складало: посадовий оклад - 2400,00 грн; оклад за військове звання - 1600,00 грн; процентна надбавка за вислугу років 15 % - 600,00 грн; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби 40% та премія 177,8% - 25380,78 грн. Сума для обчислення грошового забезпечення для обчислення пенсії 29980,78 грн. Основний розмір пенсії від грошового забезпечення з розрахунку 70% складала на 1 утриманця 20986,55 грн. Надбавка до пенсії - 590,25 грн. Всього призначено - 21576,80 грн.
Відповідно до протоколу від 01.08.2024 року №0413036865 грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача складало: посадовий оклад - 2400,00 грн; оклад за військове звання - 1600,00 грн; процентна надбавка за вислугу років 15 % - 600,00 грн; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби 40% та премія 177,8% - 6345,20 грн. Сума для обчислення грошового забезпечення для обчислення пенсії 10945,20 грн. Основний розмір пенсії від грошового забезпечення з розрахунку 70% складала на 1 утриманця 7661,64 грн. Надбавка до пенсії - 590,25 грн. Всього призначено - 8251,89 грн.
При проведенні чергового перерахунку пенсії з 01.08.2024 року розмір пенсійної виплати позивача становить 8251,89 грн. З такими розрахунками пенсії позивач не погоджується, вважає дії відповідача протиправними, тому за захистом порушених його соціальних прав звернувся до суду із даним позовом.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач за захистом своїх соціальних прав звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення та виплату пенсії в разі втрати годувальника врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Приписами пункту третього статті 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Статтею 29 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом- якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону №2262- ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, то мали місце під час служби (пункт 2 статті 30 Закону №2262-ХІІ).
Статтею 31 Закону України №2262 визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 41 Закону України №2262 визначено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
Відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України №2262 членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 70% від грошового забезпечення сина ОСОБА_2 , який загинув під час бойових дій при захисті Батьківщини в смт. Курдюмівка, Бахмутського району, Донецької області 21.10.2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова №393).
Відповідно до абзацу восьмого пункту 7 Постанови № 393 для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менш як 24 календарних місяці, з 1 березня 2018 р. та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарних місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 01 березня 2018 року на кількість таких місяців.
Так згідно постанови Кабінету Міністрів України №393 було обчислено пенсію позивача виходячи з наступного.
До розрахунку основних видів грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для призначення пенсії взято період з 01.04.2023 року по 30.09.2023 року. Так, як у годувальника на час звільнення (смерті) наявно менш як 24 календарних місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 р. на кількість таких місяців (за період з 09.03.2023 по 21.10.2023 рік, тобто 6 місяців).
Як слідує із документів наданих для призначення пенсії позивачу, а саме: з грошовим атестатом наданим для призначення пенсії позивачу №176 та довідки про щомісячні додаткові види забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №8 від 08.01.2024 року, виданих Департаментом поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», де грошове забезпечення для обчислення пенсії становить: посадовий оклад- 2400,00 грн; 100-відсоткове підвищення посадового окладу _ 2400,00 грн., оклад за спеціальним званням (АТ) - 1600,00 грн; надбавка за стаж служби (15%) - 960,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби (40%) - 2944,00 грн; премія за жовтень 2023 року (177,844%) - 18325,05 грн. Усього нараховано в сумі - 28629,05 грн.
Відповідно до протоколу від 01.04.2024 року №0413036865 грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача складало: посадовий оклад - 2400,00 грн; оклад за військове звання - 1600,00 грн; процентна надбавка за вислугу років 15 % - 600,00 грн; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби 40% та премія 177,8% - 25380,78 грн. Сума для обчислення грошового забезпечення для обчислення пенсії 29980,78 грн. Основний розмір пенсії від грошового забезпечення з розрахунку 70% складала на 1 утриманця 20986,55 грн. Надбавка до пенсії - 590,25 грн. Всього призначено - 21576,80 грн.
В подальшому позивачу з 01.08.2024 проведено перерахунок пенсії, де грошове забезпечення для обчислення пенсії становить: посадовий оклад - 2400,00 грн; оклад за військове звання - 1600,00 грн; процентна надбавка за вислугу років 15 % - 600,00 грн; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби 40% та премія 177,8% - 6345,20 грн. Сума для обчислення грошового забезпечення для обчислення пенсії 10945,20 грн. Основний розмір пенсії від грошового забезпечення з розрахунку 70% складала на 1 утриманця 7661,64 грн. Надбавка до пенсії - 590,25 грн. Всього призначено - 8251,89 грн.
При проведенні чергового перерахунку пенсії з 01.08.2024 року розмір пенсійної виплати позивача становить 8251,89 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, пенсія по втраті годувальника призначена позивачу з 28.02.2024 року відповідно до протоколу від 01.04.2024 року в розмірі 21 576,80 грн., шляхом ділення загальної суми видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 р. на кількість таких місяців (за період з 09.03.2023 по 21.10.2023 рік, тобто 6 місяців).
Однак, як вбачається з протоколу від 01.08.2024 року позивачу безпідставно було зменшено розмір пенсії до 8 251,89 грн., що є порушенням його права на належне пенсійне забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника з моменту виникнення права на таку пенсію - з 01.11.2023, розрахунок якої має бути здійснений шляхом ділення суми всіх видів грошового забезпечення, зазначеним в грошовому атестаті № 176 від 23.11.2023 та довідці № 8 від 08.01.2024 на кількість повних місяців служби перед загибеллю ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тобто на шість місяців, з урахуванням раніше виплачених сум, суд звертає увагу на наступне.
Формулювання позовної вимоги про зобов'язання відповідача «призначити пенсію по втраті годувальника» не підлягають судовому захисту, оскільки таке право позивача не порушене, оскільки, позивач отримує пенсію по втраті годувальника з 28.02.2024 року, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, що стосується дати призначення пенсії па втраті годувальника з 01.11.2023 року суд зауважує наступне.
Відповідно до пункту 2 Розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за №13/13402, заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім'ї військовослужбовця, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, за останнім місцем служби.
Відповідно до пункту 4 Розділу І Порядку днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
На підставі особистої заяви від 26.02.2024 Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було оформлено подання від 28.02.2024 за №1659/2 та матеріали для призначення пенсії позивачу в разі втрати годувальника за загиблого сина ОСОБА_2 , відправлені на адресу відповідача 28.02.2024.
Враховуючи зазначене, позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника з дня відправлення уповноваженим органом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяви з усіма необхідними для вирішення питання призначення пенсії документами, а саме з 28.02.2024.
Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, судом з'ясовано, що права позивача на належне пенсійне забезпечення порушено саме безпідставним зменшенням розміру пенсії відповідачем з 01.08.2024 року.
Тому, суд вважає, що для захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення існує необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту порушення його права, шляхом ділення суми всіх видів грошового забезпечення, зазначеним в грошовому атестаті № 176 від 23.11.2023 та довідці № 8 від 08.01.2024 на кількість повних місяців служби перед загибеллю ОСОБА_2 , саме з 01.08.2024 року.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відновити порушені права позивача шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено протоколом № 0413036865 (НПУ) від 01.08.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області починаючи з 01.08.2024 року здійснити перерахунок пенсії позивачу, розрахунок якої має бути здійснений шляхом ділення суми всіх видів грошового забезпечення, зазначеним в грошовому атестаті № 176 від 23.11.2023 та довідці № 8 від 08.01.2024 на кількість повних місяців служби перед загибеллю ОСОБА_2 , тобто на шість місяців, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. (квитанція №46867516 від 24.09.2024 року) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 605.60 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених норм дає суду підставу дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи позивачем додано: ордер серії АЕ №1317059, договір про надання правової (правничої) допомоги №1/09/2024 від 11.09.2024 року, акт наданих послуг №1/1/09/2024 від 24.09.2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3891, посвідчення адвоката України №1562 від 14.09.2018 року.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Однак, позивачем не було надано до суду квитанції або іншого платіжного документа на підтвердження наявності витрат позивача на правову допомогу.
Оскільки належно складених документів на підтвердження витрат на правову допомогу у цій справі суду не надано, а саме - відсутні докази сплати позивачем послуг адвоката, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу. Отже, така вимога є передчасною, відтак, відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено протоколом № 0413036865 (НПУ) від 01.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) починаючи з 01.08.2024 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до грошового атестату № 176 від 23.11.2023 та довідки № 8 від 08.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна