Справа № 159/6643/24
Провадження № 2-а/159/156/24
05 листопада 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під
головуванням судді Лесика В.О.,
за участю секретаря судового засідання Посполітак Г.О.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністравне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовуєнаступними обставинами: постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3136020 від 26.09.2024 року винесеною поліцейським відділу організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Вергелес Н.С. позивача піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення, передбаченої за ч.5 ст.121 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови він 26 вересня 2024 року о 11 год.08 хв., в м.Ковелі на перехресті вулиць Левицького та Холмська, керував автомобілем марки «BMW Х5 » д.н. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Вказану постанову позивач вважає незаконною. Зокрема, не заперечуючи факту проїзду вказаним в оскаржуваній постанові транспортним засобом у час та місці зазначених у оскаржуваній постанові, відповідач заперечує факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП. Посилаючись на допущені відповідачем порушення вимог КУпАП, оскільки після подання інспектором сигналу негайної зупинки він мав намір вийти із автомобіля тому відщепнув ремінь. За таких обставин прохає визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову.
16.10.2024 представником відповідача подано відзив на позов. З якого вбачається, що позов не визнає і заперечує проти його задоволення, просить відмовити за безпідставністю, подавши суду відеозапис з нагрудної камери, який підтверджує факт вчинення правопорушення позивачем та правомірне винесення відповідачем постанови та вручення її останньому. Заперечуючи проти позову посилається на те, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідали вимогам Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух» та ПДР України. Крім того, представником відповідача зазначено, що з відеозапису нагрудної камери поліцейського вбачається, що позивач керує транспортним засобоммарки «BMW Х5 » д.н. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 в ПДР України, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у ньому.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області в судове засідання не з'явився, однак у відзиві на позов просив справу розглядати без участі представника за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
За змістом оскаржуваної постанови позивач 26 вересня 2024 року о 11 год.08 хв., в м.Ковелі на перехресті вулиць Левицького та Холмська, керував автомобілем марки «BMW Х5 » д.н. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР України - порушення правил користування ременями безпеки та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про залишення постанови без зміни, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст.245 КАС України.
Відповідно до п.2.3.в ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно ч.5 ст.121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З дослідженого судом відеозапису з нагрудного відеореєстратора, долученого представником відповідача до матеріалів справи, встановлено, що водій ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу ременем безпеки пристебнутим не був.
Суд не приймає до уваги пояснення позивача, про те, що відстебнув ремінь безпеки після зупинки руху автомобіля, так як такі твердження спростовуються відеозаписом з нагрудного реєстратора та спрямовані на уникнення відповідальності позивача за вчинене ним правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що в діях
ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Таким чином, стороною позивача не надано суду будь яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
У відповідності до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.247, 251, 258, 289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 132, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
У позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№ 3136020 від 26.09.2024 - відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 11.11.2024.
Головуючий: В.О.Лесик