29 липня 2024 рокуСправа №160/13506/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-
24.05.2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 року № UA110140/2024/000018/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2024 року №110140/2024/000087.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що для митного оформлення ввезеного на територію України товару ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» було подано до відповідача електронну митну декларацію № 24UA110140002349U0 від 22.03.2024 року. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу всі наявні документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованого товару, оскільки позивачем було надано всі документи, які підтверджують складову декларованої митної вартості за ціною Контракту, надані документи відповідають встановленим законодавством вимогам та не містять жодних неточностей та розбіжностей. Оскаржуване рішення та картка відмови прийняті всупереч вимогам чинного законодавства України, а отже є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою від 28.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
18.06.2024 року до суду надійшов відзив від представника відповідача, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
24.06.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, якою позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 05.05.2019 року GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (покупцем) укладено Контракт № 02/2019 (далі Контракт), згідно з п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товари на умовах викладених у цьому Контракті.
Відповідно до п. 1.2 Контракту покупець купує товар в асортименті, в кількості та по цінам, що містяться у Специфікаціях та/або Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно з п. 1.3 Контракту поставка товару здійснюється окремими партіями, які формуються продавцем відповідно до заявки покупця.
Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що ціна товару та базис поставки (ІНКОТЕРМС 2010) узгоджується сторонами на кожну партію окремо та вказується у Специфікаціях до цього Контракту.
Відповідно до п. 3.2 Контракту продавець зобов'язується направити покупцю під час відвантаження партію товару наступні документи: Інвойс на англійській та російській мові; Коносамент; Сертифікат якості.
Пунктом 4.1 Контракту визначено, що покупець здійснює оплату за дану партію товару на банківський рахунок продавця вказаний у Інвойсі протягом 90 днів з дати поставки, відповідно до п. 3.4 Контракту або передплата на банківський рахунок продавця, відповідно до умов, вказаних у Специфікації на дану партію товару.
Згідно з п. 7.1 Контракту продавець зобов'язаний відвантажити товар в експортній упаковці, яка забезпечує збереження вантажу від будь-яких пошкоджень під час перевезення будь-яким видом транспорту.
З метою здійснення митного оформлення товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» було подано до Дніпровської митниці ЕМД №24UA110140002349U0 від 22.03.2024 року, до якої було додано наступні документи:
- Пакувальний лист № 09/23 від 14.12.2023 року;
- Рахунок фактуру № 09/23 від 12.12.2023 року;
- Коносамент № TJSHTMSC1200M1 від 17.12.2023 року;
- Автотранспортна накладна № 4997 від 18.03.2024 року;
- Супровідний документ Т1 № 24ROCT190000170891 від 14.03.2024 року;
- Сертифікат про походження товару № 23С620000196/249018 від 18.12.2023 року;
- Акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобі, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації №24U110140002282U8 від 21.03.2024 року;
- Банківські платіжні документи, що стосуються товару № 20168 від 18.01.2024 року;
- Банківські платіжні документи, що стосуються товару № 20169 від 26.01.2024 року;
- Банківські платіжні документи, що стосуються товару № 20170 від 01.02.2024 року;
- Банківські платіжні документи, що стосуються товару № 20171 від 07.03.2024 року;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1113 від 18.03.2024 року;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1114 від 18.03.2024 року;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 782 від 21.02.2024 року;
- Документ, що підтверджує вартість переведення товару №12473 від 18.03.2024 року;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/2019 від 05.05.2019 року;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 09/23 від 12.12.2023 року;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 08.11.2022 року;
- Договір про надання послуг митного брокера № 1507-18 від 15.07.2018 року;
- Договір про перевезення № 01092021/21 від 01.09.2021 року;
- Договір про перевезення № 01103/24 від 11.03.2024 року;
- Договір про перевезення № ТЕО38754647 від 09.01.2023 року;
- Договір про перевезення № ТЕО44703904 від 28.10.2022 року;
- Інші некласифіковані документи від 21.03.2024 року.
25.03.2024 року Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2024/000018/1, яким скоригована митна вартість товару до рівня 12.9825 доларів США за кг нетто із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000087 від 25.03.2024 року.
В рішенні зазначено, що за ЕМД від 22.03.2024 року № 24UA110140002349U0 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 05.05.2019 року №02/2019. Пунктом 1.3. договору зазначено, що поставка узгоджується шляхом надання заявки покупцем та її підтвердження продавцем. Заявка містить інформацію щодо обсягу партії товару та умови її оплати. Даний документ до митного контролю не надано.
Пунктом 3.2 договору зазначено перелік що зобов'язаний надати продавець покупцю, серед інших сертифікат якості товару, зазначений документ до митного контролю не надано. Документ містить якісні характеристики, що впливають на його вартість.
Пунктом 4.1 договору зазначено порядок розрахунків, що складає 90 днів від дати поставки товару. До митного контролю надано платіжні документи від 18.01.2024 року № 20168, від 26.01.2024 року № 20169, від 01.02.2024 року № 20170, від 07.03.2024 року № 20171 згідно яких загальна сума оплати складає 159819,9 дол. США, при цьому до митного контрою заявлено фактурну вартість товару на рівні 203 499,90 дол. США, таким чином числові значення згідно зазначених платіжних документів не відповідають заявленим даним. Ідентифікація оплати товару неможлива в зв'язку із посиланням в гр. 70 у платіжних документах лише на контракт від 05.05.2019 року № 02/2019 без посилання на Інвойс на підставі якого здійснюється платіж, що суперечить умовам контракту (п. 4.1 контракту), де Інвойс є підставою оплати товару. Таким чином відсутні відомості щодо призначення платежу.
До митного контролю заявлено умови поставки FOB м.GUANGZHOU, проте в наданому до митного контролю коносаменті від 17.12.2023 року № TJSHTMSC1200M1 порт відправлення є NANSHA, CHINA. Відомості щодо вартості перевезення товару між пунктами GUANGZHOU- NANSHA відсутні, в той час як такі витрати мають бути включені до складових митної вартості товару.
До митного контролю надано перелік договорів транспортного та транспортно-експедиційного обслуговування, які містять положення щодо умов надання послуг, пакету супровідних та інших документів та умов оплати таких послуг декларантом до митного контролю не надано Заявку на перевезення. Даний документ містить відомості щодо послуг перевезення за маршрутом, вартість послуг, їх перелік, ідентифікаційні ознаки вантажу та інші відомості, що мають значення для здійснення перевірки заявлено митної вартості товару.
Згідно наданих до митного контролю рахунків від 21.02.2024 року № 782, від 18.03.2024 року № 1113, від 18.03.2024 року № 1114 наявний перелік наданих послуг без зазначення відомостей щодо наданої послуги, без зазначення маршрутів та країни надання даної послуги, «навантажувально-розвантажувальної роботи за межами території України», без зазначення де саме було здійснено таку послугу в Китаї чи в Румунії. Відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг та зазначення маршруту їх надання. Крім того, вартість послуг виражена здебільшого в округлених числах, що додатково ускладнює процедуру перевірки достовірності заявлених відомостей. Враховуючи, що перевізник надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо перевізником, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. За зазначеним маршрутом декларантом не надано, платіжні документи (проте згідно відомостей вищезазначеного коносаменту фігурують відмітки Freight Collect, що означає збір платежів в порту призначення (в даному випадку м. Константа, Румунія), таким чином, платіжні документи вже мають бути в наявності з моменту прибуття товару в даний пункт), заявку на перевезення та ін. документи, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Надана декларантом довідка щодо транспортних витрат від 18.03.2024 року № 12473 має інформаційний характер, не дає розуміння формування складових та принципу розділення вартості зазначеної у рахунках на перевезення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо наявних, на думку відповідача, розбіжностей та неповноти у поданих документах, які зазначені в повідомленні декларанту та графі 33 Рішення, суд зазначає наступне.
В рішенні зазначено: «товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 05.05.2019 року №02/2019. Пунктом 1.3. договору зазначено, що поставка узгоджується шляхом надання заявки покупцем та її підтвердження продавцем. Заявка містить інформацію щодо обсягу партії товару та умови її оплати. Даний документ до митного контролю не надано».
Суд з приводу доводів відповідача щодо не надання заявки до митного контролю, зазначає наступне.
Обсяг партії товару та умови її оплати визначені у Специфікації, при цьому відповідно до положень ст. 53 МК України, заявка (або замовлення) не є документом на підтвердження митної вартості товару. Це стосується виключно взаємовідносин між покупцем та продавцем, а тому, відсутність такої заяви не може бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Щодо доводів митниці стосовно того, що декларантом не надано сертифікат якості заводу-виробника, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 53 МК України, сертифікат якості не є документом на підтвердження митної вартості товару, подання такого документу до митного органу законом не вимагається.
Зазначена позиція підтримується Верховним Судом в постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначена митницею підстава є помилковою.
Також в рішенні митного органу зазначено: «Пунктом 4.1 договору зазначено порядок розрахунків, що складає 90 днів від дати поставки товару. До митного контролю надано платіжні документи від 18.01.2024 року № 20168, від 26.01.2024 року № 20169, від 01.02.2024 року № 20170, від 07.03.2024 року № 20171 згідно яких загальна сума оплати складає 159819,9 дол. США, при цьому до митного контрою заявлено фактурну вартість товару на рівні 203 499,90 дол. США, таким чином числові значення згідно зазначених платіжних документів не відповідають заявленим даним. Ідентифікація оплати товару неможлива в зв'язку із посиланням в гр. 70 у платіжних документах лише на контракт від 05.05.2019 року № 02/2019 без посилання на Інвойс на підставі якого здійснюється платіж, що суперечить умовам контракту (п. 4.1 контракту), де Інвойс є підставою оплати товару. Таким чином відсутні відомості щодо призначення платежу», суд з приводу таких сумнівів митниці зазначає наступне.
Пунктом 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів віноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, встановлено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 і постанові від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980 вказано, що сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт на товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Ні вказаними нормами, ні будь-якими іншими не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документів на інвойс чи проформу-інвойс.
Відповідно до пунктів 3,4 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
З матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення товару було надано специфікацію № 09/23 від 12.12.2023 року на суму 203 499,90 дол. США та інвойс № 09/23 від 12.12.2023 року на суму 203 499,90 дол. США
Специфікацією від 12.12.2023 року № 09/23 були визначені умови оплати, а саме: сплата до 120 календарних днів від дати поставки товару на склад покупця.
Також в матеріалах наявний лист від продавця, в якому останній зазначає, що за контрактом № 02/2019 від 05.05.2019 року згідно Інвойсу № 09/23 від 12.12.2023 року на суму 203 499,90 дол. США отримано оплати: 18.01.2024 року - 38 165,23 дол. США, 26.01.2024 року - 52000,00 дол. США, 01.02.2024 року - 40 000,00 дол. США, 07.03.2024 року - 29 654,67 дол. США. Таким чино, борг за інвойсом № 09/23 від 12.12.2023 по контракту 02/2019 від 05.05.2019 року становить 43 680,00 дол. США.
Суд вказує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Отже, фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.
Щодо відсутності документального підтвердження включення доставки товарів між GUANGZHOU та NANSHA, суд виходить із наступного.
На підставі пункту 2.1 Контракту, ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) узгоджується сторонами на кожну партію окремо і зазначається в Специфікаціях до цього Контракту.
Згідно з Специфікацією №09/23 від 12.12.2023 до Контракту, сторонами узгоджені умови поставки за Інкотермс 2010: FOB Гуанчжоу, Китай.
Згідно з правилами Інкотермс 2010, термін FOB (Франко борт) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинний нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.
У тому числі, згідно правила пункту А.4., продавець зобов'язаний загрузити товар на борт судна, зазначеного покупцем, в погоджену дату в межах обговореного терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту.
Згідно з правилом пункту А.6., продавець зобов'язаний, з урахуванням застережень пункту Б.6.: нести усі витрати, зв'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в призначеному порту відвантаження у відповідності зі статтею А.4., і оплатити, якщо це буде потрібно, усі витрати, зв'язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті при експорті товару.
Одночасно, умови поставки FOB означають, що всі витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна у порту Гунчжоу несе продавець, в тому числі і витрати на транспортування, доставку товару з іншого (квартального) порту, і т.д., і такі витрати включаються до ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.
На підтвердження витрат, які включаються в митну вартість оцінюваного товару до митного кордону України по маршруту Гуанчжоу, Китай - Гданськ, Польща - митний перехід на територію українського кордону-Ягодин, позивачем було надано довідку від перевізника (експедитора) ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» про транспорті витрати № 12473 від 18.03.2024 року, згідно якої витрати по доставці вантажу у контейнері TLLU5164997 згідно коносаменту №TJSHTMSC1200MI складають 304 580.00 грн.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що зазначена обставина не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах і не свідчить про їх неповноту щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а відповідно не є підставою для винесення рішення про коригування митної вартості.
Щодо не надання до митного контролю заявки на перевезення, суд вказує наступне.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як, вже зазначалось судом, п.6 ч.2 ст. 53 МК України не містить вимог чи переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За аналогією закону, вимоги про надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведені в Наказі Мінфіну України №599 від 24.05.2012 року стосовно порядку заповнення декларації митної вартості. Зазначені вимоги є альтернативними, в тому числі допускається надання: - рахунку-фактури (акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Заявка на транспортно-експедиційні послуги не є документом, що підтверджує митну вартість товарів згідно ст. 53 МК України та Наказу Мінфіну України №599, а відповідно не впливає на митну вартість та не може ставити під сумнів подані належні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Також в рішенні зазначено: «Згідно наданих до митного контролю рахунків від 21.02.2024 року № 782, від 18.03.2024 року № 1113, від 18.03.2024 року № 1114 наявний перелік наданих послуг без зазначення відомостей щодо наданої послуги, без зазначення маршрутів та країни надання даної послуги, «навантажувально-розвантажувальної роботи за межами території України», без зазначення де саме було здійснено таку послугу в Китаї чи в Румунії. Відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг та зазначення маршруту їх надання. Крім того, вартість послуг виражена здебільшого в округлених числах, що додатково ускладнює процедуру перевірки достовірності заявлених відомостей. Враховуючи, що перевізник надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо перевізником, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. За зазначеним маршрутом декларантом не надано, платіжні документи (проте згідно відомостей вищезазначеного коносаменту фігурують відмітки Freight Collect, що означає збір платежів в порту призначення (в даному випадку м. Константа, Румунія), таким чином, платіжні документи вже мають бути в наявності з моменту прибуття товару в даний пункт), заявку на перевезення та ін. документи, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Надана декларантом довідка щодо транспортних витрат від 18.03.2024 року № 12473 має інформаційний характер, не дає розуміння формування складових та принципу розділення вартості зазначеної у рахунках на перевезення».
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів та зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Декларантом заявлені відомості щодо складових митної вартості: витрати на транспортування 304 580,00 грн. та страхування контейнеру - 1927,90 грн. які підтверджені довідкою експедитора № 12473 від 18.03.2024 року та рахунком № 1114 від 18.03.2024 року.
Окрім, довідки експедитора, задекларована сума складових митної вартості: витрати на транспортування в розмірі 304 580,00 грн. підтверджується наступним.
Згідно рахунку ТЕО № 782 від 21.02.2024 року до витрат на транспортування було включено:
- 218 030,00 грн. - морське перевезення за межами території України;
- 14000,00 грн. - навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України;
Згідно рахунку ТЕО № 1113 від 18.03.2024 року до витрат на транспортування було включено:
- 7550,00 грн. - навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України
- 65000,00 грн. - міжнародні транспортні послуги за межами території України.
Отже, в сумі транспорті витрати за межами території України складають 304 580,00грн.
Таким чином, транспортні витрати, окрім довідки експедитора, підтверджуються наданими рахунками, згідно яких обчислюється та підтверджується заявлене числове значення.
При цьому, зауваження митного органу, що рахунки не містять інформації де саме було надано послуги в Китаї чи в Румунії необґрунтовані та не містять правового підґрунтя, оскільки, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги та жодним нормативно-правовим актом не визначено, що в рахунках на оплату ТЕО має зазначатись інформація про маршрут де саме надавались послуги.
Натомість пп. 5 п. 10 ст. 58 МК України, встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
У наданих декларантом рахунках, розподілені витрати на транспортні послуги які надавались за межами території України, які піддаються обчисленню та підтверджують суму транспортних витрат заявлених декларантом відповідно до довідки експедитора.
Крім того, суд зазначає, положення ст. 53 МК України не містять вимог чи переліку документів, що мають містити відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. За таких обставин, наданими документами позивачем, повністю виконані вимоги п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені висновки відповідача є помилковими та не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням від 25.03.2024 року № UA110140/2024/000018/1.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем протиправно, отже є таким, що підлягає скасуванню.
В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2024 року №110140/2024/000087 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 40 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд виходить з того, що статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 134, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано:
- - Договір про надання правової допомоги від 27.03.2024 року № 01-27-03/24;
- Рахунок-фактуру № 38/24 від 27.03.2024 року;
- Платіжну інструкцію № 1860 від 28.03.2024 року;
- Акт прийому-передачі наданих послуг від 23.05.2024 року.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву виклала свої заперечення проти відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням заперечень представника відповідача, суд вважає, що понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн. є не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за можливе стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5 000,00 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (49000, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 36, код ЄДРПОУ 38754647) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 року № UA110140/2024/000018/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2024 року №110140/2024/000087.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9549,43 грн. та витрати професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко