13 листопада 2024 рокуСправа №160/25062/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.08.2024 року № 046150015790 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 05.10.1988 року по 01.10.1989 року, з 12.12.1989 року по 25.01.1991 року, з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 31.10.1994 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 28.06.2024 року, на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.08.2024 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.08.2024 року № 046150015790 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй у призначенні пільгової пенсії, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 03.10.2024 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
02.10.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. 15.08.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органів Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046150015790 від 22.08.2024 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано: період роботи з 05.10.1988 року по 01.10.1989 року, з 12.12.1989 року по 25.01.1991 року, 26.01.1991 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 31.10.1994 року згідно пільгової довідки від 11.11.2019 року № 59, виданої ПАТ «Констар», яка завірена підписом ліквідатора М.В. Лукашук. Документ, який підтверджує повноваження підписувача ОСОБА_2 до електронної справи не додано. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України серед уповноважених осіб вищезазначеного підприємства ОСОБА_3 не значиться. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до участі у цій справі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.08.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою та доданими до неї документами про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №046150015790 від 22.08.2024 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Згідно вказаного рішення до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано: період роботи з 05.10.1988 року по 01.10.1989 року, з 12.12.1989 року по 25.01.1991 року, 26.01.1991 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 31.10.1994 року згідно пільгової довідки від 11.11.2019 року № 59, виданої ПАТ «Констар», яка завірена підписом ліквідатора М.В. Лукашук. Документ, який підтверджує повноваження підписувача ОСОБА_2 до електронної справи не додано. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України серед уповноважених осіб вищезазначеного підприємства ОСОБА_3 не значиться.
Не погоджуючись із таким рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначено в положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ).
Частиною першою статті 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно змісту абзацу першого пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці. передбаченого абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058- IV, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Спірними періодами роботи позивача є періоди з 05.10.1988 року по 01.10.1989 року, з 12.12.1989 року по 25.01.1991 року, з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 31.10.1994 року.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 05.08.1985 року остання працювала з 05.08.1985 року - 11.10.1999 року - у Криворізькому трубному заводі «Восход» на посадах машиніста крана, учеником ливарника, чистильником, ливарником, контролером в ливарному виробництві.
Щодо періодів роботи позивача з 05.10.1988 року по 01.10.1989 року, з 12.12.1989 року по 25.01.1991 року, з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 31.10.1994 року, які відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача згідно пільгової довідки від 11.11.2019 року № 59, виданої ПАТ «Констар», яка завірена підписом ліквідатора М.В. Лукашук з підстав не підтвердження повноваження підписувача ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Для призначення пенсії, законодавством не передбачено надання документів, що підтверджують повноваження підписувача довідок про стаж.
Твердження відповідача, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України (далі ЄДР) серед уповноважених осіб вищезазначеного підприємства не значиться ОСОБА_2 не відповідає дійсності.
Публічне акціонерне товариство «Криворізький турбінний завод «Констар» перебуває в стадії ліквідації.
В ЄДР міститься постанова господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/5722/14.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/5722/14 про визнання банкрутом публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лукашука Миколу Васильовича (свідоцтво № 289 від 25.02.13р., адреса: м. Кривий Ріг, проспект Миру 29В, прим. 10; адреса для листування: 50069, м. Кривий Ріг, а/с 3515).
Відповідно п.3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі виникнення у відповідача сумнівів щодо довідки про підтвердження стажу № 59 від 11.11.2019 року, відповідач зобов'язаний самостійно звернутись до підприємства з перевіркою.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.08.2024 року № 046150015790 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди її роботи з 05.10.1988 року по 01.10.1989 року, з 12.12.1989 року по 25.01.1991 року, з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 31.10.1994 року.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 15.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1211,20 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 968,96 грн., з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.08.2024 року № 046150015790 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди з 05.10.1988 року по 01.10.1989 року, з 12.12.1989 року по 25.01.1991 року, з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 31.10.1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 15.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна