13 листопада 2024 рокуСправа №160/24444/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/24444/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДРПОУ: 00034039) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Адміністрації державної прикордонної служби України щодо відмови подання та оформлення документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 32 роки 06 місяців 07 днів;
- зобов'язати Адміністрацію державної прикордонної служби України оформити документи та підготувати подання для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 32 роки 06 місяців 07 днів.
Позовна зайва обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача у складанні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/24444/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24444/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
20 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що для призначення пенсії має значення лише календарна вислуга, достатню кількість якої позивач не має.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Наказом начальника 11 прикордонного закону Державної прикордонної служби України від 07.05.2021 року №1600-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
В наказі вказано, що вислуга років станом на 07.05.2021 року становить:
календарна - 24 роки 10 місяців 03 дні;
пільгова - 07 років 08 місяців 04 дні;
загальна - 32 роли 06 місяців 07 днів.
Така ж кількість стажу відображена і у витягу з особової справи позивача від 07.05.2021 року №12/430, складеного Військовою частиною НОМЕР_2 .
14 серпня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про направлення матеріалів для призначення пенсії.
Листом від 27.08.2024 року №09/Л-7641/14077 відповідач повідомив, що направляв до пенсійного органу подання про призначення позивачу пенсії по інвалідності. В свою чергу подання для призначення пенсії за вислугу років не може бути направлено, оскільки позивач не має достатньо календарної вислуги.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до ст. 17-1 Закону 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17 липня 1992 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» №393 (далі - Порядок №393).
Позивача звільнено до внесення змін в Порядок №393 постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119.
Станом на дату звільнення позивача (07.05.2021 року) Порядок №393 у п. 3 передбачав пільгове обчислення вислуги років саме для призначення пенсії (не для визначення її розміру).
За змістом правового застосування, що міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, для наявних фактичних обставин право на призначення пенсії визначається на підставі пільгової вислуги років, а не календарної (п. 9.15, 9.16).
Отже, відповідач повинен був визначати право позивача на призначення пенсії за вислугу років виходячи з його загальної вислуги (32 роки 06 місяців 07 днів), а не календарної вислуги (24 роки 10 місяців 03 дні). Як наслідок, позивач відповідає умовам п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII для призначення пенсії за вислугу років.
Як згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, так і згідно Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 року №760, відповідач зобов'язаний за заявою позивача сформувати на направити до органу пенсійного забезпечення подання про призначення пенсії позивачу за вислугу років.
Позивачем право на призначення пенсії за вислугу років набуто, наступні зміни в законодавстві таке право не припиняли, відповідні приписи законодавства відсутні.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд зазначає наступне.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
В цій справі відповідач не має іншого правомірного варіанту поведінки, окрім оформлення та направлення щодо позивача подання про призначення пенсії за вислугу років. При цьому відповідач вже використав наявні повноваження для вирішення цього питання, протиправність відповідних дій відповідача судом констатована за результатом судового розгляду цього спору. Отже, втручання в дискреційні повноваження відповідача відсутнє.
Оскільки відповідачем в цій справі фактично вчинено не дії щодо відмови у поданні та оформленні документів позивача для призначення пенсії, а надано відмову на заяву позивача, що є індивідуально-правовим актом, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у формуванні такого подання, викладену у листі від 27.08.2024 року №09/Л-7641/14077.
Враховуючи встановлену в ході розгляду цієї справи протиправність відмови відповідача формуванні вказаного подання щодо позивача, з урахуванням положень п.2 та 4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача сформувати подання для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДРПОУ: 00034039) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України в оформленні ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за вислугу років, викладену в листі 27.08.2024 року №09/Л-7641/14077.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за вислугу років виходячи з вислуги років 32 роки 06 місяців 07 днів та направити таке подання до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко