13 листопада 2024 рокуСправа №160/11764/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.04.2024 № 104650017559;
-зобов'язати Головне управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі скороченням пенсійного віку на підставі посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю, серії НОМЕР_1 від 16.08.1995.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проживає в м. Боярка, Київської області з 09.08.1985 по теперішній час, у зв'язку з чим має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку в 55 років. 27.03.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Заява була розподілена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Однак, відповідач рішенням від 03.04.2024 у призначенні пенсії відмовив через те, що станом на 01.01.1993 позивач проживав в зоні посиленого радіологічного контролю менш, ніж 4 роки. Позивач категорично не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживати на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Позивач наполягає, що проживав та працював в зоні постійного радіологічного контролю необхідну кількість років, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 25.03.2024, згідно з якою він дійсно зареєстрований та проживає в м. Боярка Фастівського району (попередня назва - Києво-Святошинський) з 09.08.1985 по теперішній час. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, м. Боярка відносилася до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона) до 31.12.2014. Зважаючи на те, що період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 09.08.1985 по 31.12.2014 складає 29 років, він має бути зарахований, як період проживання в зоні постійного радіологічного контролю, та прийнятим до уваги Пенсійним фондом України при призначенні пенсії на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За таких обставин, відмова в призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11764/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 станом на дату звернення за призначенням пенсії (27.03.2024).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову з наступного. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався 27.03.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, враховуючи норми статті 55 Закону № 796-XII. Розглянувши заяву та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 03.04.2024 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за №10465001755 у зв'язку з тим, що у заявника на дату звернення право на зниження пенсійного віку не підтверджено. Страховий стаж позивача склав 34 роки 06 місяців 10 днів. Також, було встановлено, що позивач, маючи посвідчення постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС (Категорія 4) Серія НОМЕР_1 , видане 16.08.1995, проживав у зоні посиленого радіологічного контролю, але станом на 01.01.1993 менш, ніж 4 роки. Частиною 2 статті 55 Закону № 796-XII визначено, зокрема, що потерпілими від Чорнобильської катастрофи є особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 роки, надаються пенсії, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Отже, зважаючи на відсутність доказів факту постійного проживання та (або) роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 роки, права на початкову величину зниження пенсійного віку позивач не має. Зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання (роботи). Враховуючи зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень згідно з чинним законодавством. За таких обставин, відповідачем жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при реалізації ним права на призначення пенсії.
Відповідачем на вимогу суду надано копію пенсійної справи позивача.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 26.08.1997 Києво-Святошинським РВ УМВС України в Київській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Київською обласною радою 16.08.1995, позивач має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія).
Згідно з довідкою №13.03-01/457 від 25.03.2024, виданої виконавчим комітетом Боярської міської ради Київської області, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає у м. Боярка, Фастівського району (попередня назва - Києво-Святошинський район відповідно до постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів») Київської області по вул. Черешнева, буд.6 з 09.08.1985 року по теперішній час (станом на дату виготовлення довідки - 25.03.2024) (відповідно до будинкової книги).
Також, у вказаній довідці зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, м. Боярка відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) до 31.12.2014 року.
27.03.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду України (відділ обслуговування громадян №11 (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії.
Відповідно до розписки-повідомлення до заяви від 27.03.2024 за вх.№4027 долучені наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення пенсії, паспорт, диплом про навчання, довідка про відкритий рахунок в банку, посвідчення НОМЕР_1 , довідка б/н, довідка №13, пам'ятка пенсіонера, трудова книжка.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104650017559 від 03.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.
Означене рішення №104650017559 від 03.04.2024 обґрунтоване наступним.
Вік заявника 55 років. Страховий стаж особи становить 34 років 06 місяців 10 днів. Зниження пенсійного віку визначений статтею 55 частини 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Особа, маючи посвідчення постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС (Категорія 4) серія НОМЕР_1 видане 16.08.1995, проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, але станом на 01.01.1993 менше, ніж 4 роки. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для призначення пенсії за віком згідно Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного періоду проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.
Не погодившись з рішенням відповідача №104650017559 від 03.04.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 4 Закону України 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме:
потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга-третя статті 55 Закону №796-XII).
Отже, умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання та (або) праці такої особи в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4 років до 01.01.1993. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
За змістом частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно із частиною третьою статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 №44, який був чинний до 25.08.1992 та регулював правила видачі посвідчень особам, віднесеним відповідно до статті 14 Закону №796-ХІІ до категорій 1, 2, 3, 4, було визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.
Пунктом 6 Порядку №44 передбачалось, що громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Видача посвідчень встановленого зразка громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться: громадянам, які постійно проживають та працюють у районах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення і віднесені до категорій 3 і 4, - відповідними облвиконкомами за місцем їх проживання на підставі довідок (додатки N 3, 5) (пункт 7 Порядку №44).
В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 серпня 1992 року № 501, пунктом 1 якої був затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (чинний до 25.07.2018), пунктом 6 якого також визначалось, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
В пункті 10 Порядку №501 уточнялось, на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що громадяни, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Пунктом 2 Постанови № 501 були затверджені зразки посвідчень, що видаються особам, які особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаються), зокрема, зразок посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи - «Посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серія В № ___.».
Постановою правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема: потерпілим від Чорнобильської катастрофи - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 31.10.2018 у справі №212/12245/13-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а, від 22.06.2022 у справі №362/1209/17, від 30.08.2022 у справі №357/6372/17.
Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Київською обласною радою 16.08.1995.
Суд зазначає, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи видане позивачу за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501.
Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини першої статті 14 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.03.2019 у справі №697/121/17, який враховується судом згідно з положенням частини п'ятої статті 242 КАС України.
Посвідчення позивача серії НОМЕР_1 від 16.08.1995 (категорія 4) є чинним та зберігається за ним довічно, а тому на момент звернення із заявою про призначення пенсії (27.03.2024) позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд враховує, що відповідач в оскаржуваному рішенні не заперечує щодо статусу позивача та вказує, що маючи посвідчення постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС (Категорія 4) серія НОМЕР_1 , видане 16.08.1995, позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 менше 4 років, тому не має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, що надана відповідачем на вимогу суду, до заяви про призначення пенсії від 27.03.2024 позивачем, окрім копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.08.1995 (категорія 4) на підтвердження відповідного статусу, надавалась довідка виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області №13.03-01/457 від 25.03.2024 про підтвердження його проживання у період з 09.08.1985 по теперішній час (станом на дату виготовлення довідки - 25.03.2024) у м. Боярка Київської області.
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» було затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, згідно з додатком № 1.
Згідно із затвердженим Переліком у додатку №1 до вказаної постанови до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) було віднесено м. Боярка Києво-Святошинський район Київська область.
Однак, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в рішенні про відмову в призначенні пенсії від 03.04.2024 №104650017559 не зазначено причин не врахування вказаної довідки виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області №13.03-01/457 від 25.03.2024 про підтвердження проживання позивача у м. Боярка Київської області у період з 09.08.1985 по теперішній час.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідці виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області №13.03-01/457 від 25.03.2024, що вона видана ОСОБА_1 , містяться відомості про підтвердження факту його реєстрації та проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 09.08.1985 по теперішній час, що, з урахуванням відсутності заперечень з боку відповідача щодо статусу позивача (потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи - громадянин, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія)), є достатньою умовою для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 30.09.2020 у справі №572/1921/17, від 16.10.2024 у справі №140/14380/23.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії від 03.04.2024 №104650017559 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Суд враховує, що позивач до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ звернувся 27.03.2024, тобто при досягненні 55 років, а тому зменшення пенсійного віку позивача в даному випадку становить 5 років.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії через не підтвердження проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії від 27.03.2024 досяг пенсійного віку (55 років), мав необхідний страховий стаж та надав всі необхідні документи на підтвердження статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю понад 4 роки станом на 1 січня 1993 року, а тому у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку 06.02.2024, та звернувся із заявою про призначення пенсії 27.03.2024, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 07.02.2024.
За таких обставин, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07.02.2024.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) від 03.04.2024 №104650017559 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07 лютого 2024 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова