30 жовтня 2024 року Справа № 160/28313/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.
при секретарі судового засідання Довгополій Т.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мусієнко А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні;
- зобов?язати Спеціалізовану прокуратури у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за 892 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період із 14.03.2021 по 23.08.2023 у розмірі середньоденного розміру грошового забезпечення у розмірі 1 075 452 (один мільйон сімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривні 95 копійок.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він розпочав службу в органах прокуратури України з жовтня 2014 року на посаді прокурора Синельниківської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області. У подальшому, 26.08.2016, позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років, прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу Збройних Сил України та відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі та присвоєно військове звання «молодший лейтенант юстиції». У період із 22.09.2016 по 07.06.2017 позивач займав посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону та у подальшому переведений до військової прокуратури Луганського гарнізону, де в період із 07.06.2017 по 14.03.2021 займав посаду прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 22.02.2021 №56, позивача звільнено зі військової служби у запас за підпунктом «г» п. 2 4. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», тобто у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. 14.03.2021 відповідно до наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил №119к від 12.03.2021 позивача звільнено із посади прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та виключено зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил. При звільнені із військової служби відповідач вчасно не виконав вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся із відповідним адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду із вимогою зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. 09.11.2021 рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/10402/21 позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі. 28.03.2023 постановою Першого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил залишено без задоволення, вищевказане рішення Донецького окружного адміністративного суду - без змін. 23.08.2023 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону (згідно з наказом Генерального прокурора №74 від 17.03.2023 Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил перейменовано в Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону) позивачу нараховано та виплачено 119 208, 49 грн. одноразової грошової допомоги з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Таким чином, виплата належного позивачу грошового забезпечення мала місце не в день звільнення, тобто 14.03.2021, а через 892 дні, тобто 23.08.2023. Разом з цим, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні станом на 17.10.2023 не нараховано та не виплачено.
Ухвалою суду від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України та поновлено строк звернення до суду з цим позовом.
21.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 Спеціалізованою прокуратурою 23.08.2023 здійснено перерахунок та сплачено ОСОБА_1 недораховані кошти у сумі 119 208,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №770, №771, №772 від 21.08.2023. Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь період, тобто з 14.03.2021 по 23.08.2023, відсутні. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
На підставі ухвали від 18.01.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 07.05.2024 клопотання представника відповідача задоволено; позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду внаслідок пропуску строку звернення до суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 року в справі №160/28313/23 скасовано, а справу №160/28313/23 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 30.07.2024 прийнято справу до провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
В підготовче засідання 04.09.2024 з'явились позивач та представник відповідача.
В підготовчому засіданні оголошено перерву.
В підготовче засідання 02.10.2024 з'явились позивач та представник відповідача.
В підготовчому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на іншу дату.
В судове засідання 30.10.2024 з'явились позивач та представник відповідача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до наказу в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 12.03.2021 №119к ???капітана юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 22.02.2021 №56 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 14.03.2021 звільнити з посади прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону, виключити зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . ???
Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил - задоволено та зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 залишено без задоволення; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 - без змін.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 набрало законної сили 28.03.2023.
23.08.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 позивачу проведено виплату в сумі 119 208, 49 грн.
Проте, позивач вважає, що йому має бути сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.03.2021 по 23.08.2023.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Отже, при вирішенні питання про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку, слід керуватись загальними нормами КЗпП України, чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 КЗпП України, в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що на час звільнення ОСОБА_1 зі служби, спору щодо розміру остаточного розрахунку, не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду.
Як було встановлено судом, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил - задоволено та зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Рішення набрало законної сили 28.03.2023.
Отже, саме 28.03.2023 у відповідача виник обов'язок провести виплату одноразової грошової допомоги з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати позивачу одноразової грошової допомоги утворилась з наступного дня після набрання рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21 законної сили, тобто 29.03.2023.
Як свідчать матеріали справи, виплата одноразової грошової допомоги проведена відповідачем позивачу лише 23.08.2023.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України, в редакції, чинній з 19.08.2022, визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
З огляду на встановлені обставини, обов'язок відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку охоплює період з 29.03.2023 по 23.08.2023.
Обчислення середнього заробітку проводиться на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
До матеріалів справи долучено копії довідки про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення за два місяці підряд перед звільненням ОСОБА_1 .
Так, грошове забезпечення ОСОБА_1 за січень 2021 склало 34 611,88 грн. та за лютий 2021 - 36 522,34 грн, отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (34 611,88 грн. + 36 522,34 грн. ) / 59 (кількість днів у січні та лютому 2021) = 1205,66 грн.
Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 178 437,68 грн, виходячи із наступного розрахунку (1205,66 грн (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 148 (кількість днів затримки з 29.03.2023 по 23.08.2023).
Отже, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 178 437,68 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а докази понесення ним інших судових витрати відсутні, виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (адреса: вул. Січеславська Набережна, 29, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39969443) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Зобов'язати Спеціалізовану прокуратури у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 178 437 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять сім) гривень 68 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено 12.11.2024.
Суддя М.В. Бондар