12 листопада 2024 року Справа 160/28843/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
29 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 по не виплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги протиправною;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у розмірі місячного мого грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України (з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 18 жовтня 2023 року), у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Так, відповідно до ч.5 ст.18 КАС України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Порушуючи норми п.2 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
Так, згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Судом встановлено, що позивач оскаржує протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення.
Положенням частини третьої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Верховний Суд в ухвалі від 21.02.2022 у справі №340/6958/21 зауважив, що склад грошового забезпечення військовослужбовців визначений частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою до грошового забезпечення віднесено: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Проте, у наведеному переліку відсутній такий вид виплати як підйомна допомога.
Підйомна допомога військовослужбовцю є самостійним видом допомоги, який має одноразовий характер та виплачується при настанні певних подій.
Отже, за приписами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підйомна допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2019 року у справі №802/1470/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №802/689/16-а, від 22 липня 2021 року у справі № 520/4403/2020 та від 21 лютого 2022 року у справі №340/6958/21.
При цьому суд зауважує, що Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, окремо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку із невиплатою підйомної допомоги.
Водночас, як зазначалось вище, приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за відсутності спеціального регулювання застосовуються відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, оскільки правовідносини, які виникають під час проходження військовослужбовцем військової служби, відносяться до публічної служби, при визначенні строку звернення до суду з даним позовом підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
З наведеного слідує, що позивач повинен був звернутися до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо виплати йому підйомної допомоги у місячний строк з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.05.2022 року №104 солдата ОСОБА_1 , снайпера (2 категорії) - розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти, призначеного наказом командира військової НОМЕР_3 (по особовому складу) від 05 травня 2022 року №53-РС на посаду розвідника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 10 травня 2022 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби смт. Нова Водолага Харківської області. Підйомну допомогу згідно наказу Міністерства оборони України “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" від 05 лютого 2018 року №45 у 2022 році не отримав.
Надалі, згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.05.2022 року №116 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 05.05.2022 року №53-РС на посаду розвідника розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону, який прибув для подальше проходження служби із військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , з 11 травня 2022 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає: на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду; на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів; на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Отже, з огляду на положення пункту 2 Інструкції №45 позивач повинен був дізнатись про порушення відповідачем його прав в частині невиплати підйомної допомоги саме після його призначення на відповідну посаду на підставі наказу та не отримання у зв'язку з цим суми підйомної допомоги.
Тобто, позивачу ще з травня 2022 року було відомо про невиплату йому підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення, однак, до суду з даним позовом він звернувся лише 29.10.2024 року, що свідчить про пропущений ним місячний строк звернення до суду (ч.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Одночасно із позовною заявою, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, однак, проаналізувавши її зміст, на підтвердження причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано жодного доказу, які б свідчили про їх поважність.
Згідно з приписами частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, позивачем до суду повинні бути надані докази поважності пропуску строку звернення до суду, у разі необхідності - подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з наведенням відповідних підстав.
Крім того, суд зазначає, що п.5 ч.5 ст.160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з пунктом 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За приписами ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу на те, що статтею 94 КАС України визначено загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, до яких належать документи, та передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Суд зазначає, що в порушення наведених норм до матеріалів позову не було надано доказів, які б підтверджували не нарахування та невиплату ОСОБА_1 підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення (листи-розрахунки, звернення позивача та надані відповідачем відповіді/відмова, тощо), що свідчить про недоліки позовної заяви, встановлені ч. 5 ст.160 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За викладених обставин суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, із зазначенням відомостей щодо наявності/відсутності у позивача та відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі);
- доказів поважності пропуску строку звернення до суду, у разі необхідності - заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з наведенням відповідних підстав);
- докази які б підтверджували не нарахування та невиплату ОСОБА_1 підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення (листи-розрахунки, звернення позивача та надані відповідачем відповіді/відмова, тощо).
На підставі викладеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Тулянцева