15 листопада 2024 рокуСправа №160/23296/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №914280142151 від 01.08.2024 про відмову у проведенні перерахунку моєї пенсії.
зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі здійснити перерахунок моєї пенсії з 25.07.2024 із зарахуванням до мого пільгового підземного стажу за списком № 1 періоду мого навчання в Селидівському гірничому технікуму з 01.09.1981 по 15.06.1985 (з урахуванням перетину періодів).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25 липня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням пільгового підземного стажу за списком №1 (періоду навчання в Селидівському гірничому технікуму з 01.09.1981 по 15.06.1985 (з урахуванням перетину періодів).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №914280142151 від 01 серпня 2024 року позивачеві відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №914280142151 від 01 серпня 2024 року, оскільки наявні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1985 року на підставі диплому ДТ №546340 від 15 червня 1985 року, виданого Селидівським гірничим технікумом, у зв'язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/23296/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23296/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12 вересня 2024 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№36140/24, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо врахування до пільгового стажу за списком №1 періоду навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1985 року на підставі диплому ДТ №546340 від 15.06.1985, виданого Селидівським гірничим технікумом.
Вказана заява розглянута, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10.02.1998 року, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно з абзацом 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 року час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналіз наданої заяви та доданих документів свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки набута професія не відповідає професії на яку зарахований ОСОБА_1 , перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, перевищує три місяці, що суперечить вимогам Закону №103/98 та Закону №2011.
Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 15.06.1985 ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація гірничого техніка-шахтобудівника, з 24.06.1985 по 16.05.1987 заявник проходив строкову військову службу, з 26.07.1988 згідно запису № 10 трудової книжки НОМЕР_1 від 05.06.1984 ОСОБА_1 прийнятий учнем прохідника.
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №914280142151 від 01.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
З урахуванням викладеного представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року залучено до участі в справі №160/23296/24 у якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд.26, місто Дніпро, 49094). Розгляд адміністративної справи №160/23296/24 розпочато спочатку.
16 жовтня 2024 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про залучення співвідповідача по справі та примірник позовної заяви з додатками.
16 жовтня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про залучення співвідповідача по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі суду, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.09.1981 року по 15.06.1985 року навчався в Селидівському гірничому технікумі, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 від 15 червня 1985 року, виданим Селидівським гірничим технікумом.
Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 15.06.1985 ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація гірничого техніка-шахтобудівника.
З 24.06.1985 року по 16.05.1987 року заявник проходив строкову військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .
З 26.07.1988 року згідно запису №10 трудової книжки НОМЕР_1 від 05.06.1984 року ОСОБА_1 прийнятий учнем прохідника.
25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо врахування до пільгового стажу за списком №1 періоду навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1985 року на підставі диплому ДТ №546340 від 15.06.1985, виданого Селидівським гірничим технікумом.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №914280142151 від 01 серпня 2024 року позивачеві відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії та повідомлено про наступне.
«Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" №103/98-ВР від 10.02.1998 року, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно з абзацом 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 року час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналіз наданої гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заяви від 25.07.2024 року щодо врахування до пільгового стажу за списком №1 періоду навчання з 01.09.1981 по 15.06.1985 на підставі диплому НОМЕР_3 від 15.06.1985, виданого Селидівським гірничим технікумом, свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки набута професія не відповідає професії на яку зарахований заявник, перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах перевищує три місяці, що суперечить вимогам Закону №103/98 та Закону №2011.
Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 15.06.1985 ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація гірничого техніка-шахтобудівника, з 24.06.1985 по 16.05.1987 заявник проходив строкову військову службу, з 26.07.1988 згідно запису № 10 трудової книжки НОМЕР_1 від 05.06.1984 ОСОБА_1 прийнятий учнем прохідника.
Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно поданої заяви від 25.07.2024 року, у зв'язку з відсутністю правових підстав».
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №914280142151 від 01 серпня 2024 року, оскільки наявні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1985 року на підставі диплому ДТ №546340 від 15 червня 1985 року, виданого Селидівським гірничим технікумом, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Судом встановлено, що 25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо врахування до пільгового стажу за списком №1 періоду навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1985 року на підставі диплому ДТ №546340 від 15.06.1985, виданого Селидівським гірничим технікумом.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №914280142151 від 01 серпня 2024 року позивачеві відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі.
З цього приводу суд виходить з наступного.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Стаття 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлює, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» №2636-ІV від 02.06.2005 року встановлено, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 01.09.1981 року по 15.06.1985 року навчався в Селидівському гірничому технікумі, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 від 15 червня 1985 року, виданим Селидівським гірничим технікумом.
Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 15.06.1985 ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація гірничого техніка-шахтобудівника.
З 24.06.1985 року по 16.05.1987 року заявник проходив строкову військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .
З 26.07.1988 року згідно запису №10 трудової книжки НОМЕР_1 від 05.06.1984 року ОСОБА_1 прийнятий учнем прохідника.
З урахуванням досліджених матеріалів справи та форми РС-право від 02 серпня 2024 року, вбачається, що з урахуванням перехресних періодів: стаж з 01 вересня 1981 року по 15 червня 1985 року зарахований позивачеві частково до страхового стажу та частково до пільгового стажу за Списком №1, що не оскаржувалося позивачем при призначенні пенсії.
Згідно з абзацом 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 року час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд погоджується з позицією Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та зазначає про відсутність права на перерахунок пенсії позивача, оскільки набута професія не відповідає професії на яку зарахований позивач, перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, перевищує три місяці, що суперечить вимогам Закону №103/98 та Закону №2011.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Ощадбанк" №6 від 06 серпня 2024 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник