11 листопада 2024 рокуСправа №160/20521/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
30.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3968-0436/У від 07.02.2024, в частині стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 27885,44 грн за періоди: за березень - грудень 2017 року у сумі 7040,00 грн, за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, за 2019 рік у сумі 11016,72 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 27885,44 грн за періоди: за березень - грудень 2017 року у сумі 7040,00 грн, за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, за 2019 рік у сумі 11016,72 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3968-0436/У від 07.02.2024 в частині, якою стягується з позивача недоїмка з єдиного соціального внеску в сумі 27885,44 грн за періоди: за березень - грудень 2017 року у сумі 7040,00 грн, за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, за 2019 рік у сумі 11016,72 грн, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач повторно протиправно вимагає сплату ЄСВ за 2017 - 2019 роки, ігноруючи судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №160/7780/20, яким вже було встановлено протиправність нарахування ОСОБА_1 ЄСВ за період 2017-2019 років.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - залишено без руху.
Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом:
- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
07.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору на суму 968,96 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/20521/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
16.08.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що позивача взято на облік як фізичну особу, яка займається незалежною професійною (індивідуальною адвокатською) діяльності, а тому є платником єдиного внеску відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та має непогашену заборгованість по сплаті єдиного внеску.
29.08.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про кваліфікування дій відповідача, як визнання позову.
16.09.2024 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позиці, що і в позовній заяві.
01.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Згідно із ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 22.02.2006 перебував на податковому обліку як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - «адвокат».
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.02.2017 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису 22320060005002784, підстава: власне рішення.
Повторна реєстрація ФОП ОСОБА_1 відбулась 06.03.2020, дата прийняття рішення про припинення державної реєстрації 28.10.2020.
07.02.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3968-0436/У, якою відповідач визначив суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 35280,74 грн, яка складається з наступних нарахувань:
- за березень - грудень 2017 року за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 7040,00 грн, граничний строк сплати 02.05.2018;
- 1 квартал 2018 року за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2457,18 грн, строк сплати до 19.04.2018;
- 2 квартал 2018 року за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2457,18 грн, строк сплати 19.07.2018;
- 3 квартал 2018 за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2457,18 грн, строк сплати 19.10.2018;
- 4 квартал 2018 року за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2457,18 грн, строк сплати 21.01.2019;
- 1 квартал 2019 року за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2754,18 грн, строк сплати 19.04.2019;
- 2 квартал 2019 за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2754,18 грн, строк сплати 19.07.2019;
- 3 квартал 2019 року за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2754,18 грн, строк сплати 21.10.2019;
- 4 квартал 2019 року за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2754,18 грн, строк сплати 20.01.2020;
- 1 квартал 2020 року (січень - лютий 2020 року) за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2078,12 грн, строк сплати 21.04.2020;
- 2 квартал 2020 року (червень 2020 року) за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 1039,06 грн, строк сплати 20.07.2020;
- 3 квартал 2020 року (липень - серпень 2020 року) за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність у сумі 2078,12 грн, строк сплати 20.10.2020;
- 3 квартал 2020 року (вересень 2020 року) за фізичну особу - підприємця у сумі 1100,00 грн, строк сплати 20.10.2020;
- 4 квартал 2020 року (жовтень 2020 року) за фізичну особу - підприємця у сумі 1100,00 грн, строк сплати 20.01.2021.
Не погоджуючись з податковою вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3968-0436/У від 07.02.2024, в частині стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 27885,44 грн за періоди: за березень - грудень 2017 року у сумі 7040,00 грн, за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, за 2019 рік у сумі 11016,72 грн, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини одночасно урегульовані як нормами Податкового кодексу України (в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства) (далі - ПК України), так і нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (в частині умов та підстав справляння ЄСВ) (далі - Закон № 2464-VI (у відповідних редакціях Закону)).
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платників єдиного внеску перелічено у статті 4 Закону № 2464-VI.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від такої діяльності. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску. Проте, з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, зобов'язана самостійно визначити цю базу, але розмір єдиного внеску при цьому не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Таким чином, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законом встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Поряд з цим, суд зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №160/7780/20 було визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-23/61 від 10.02.2020, якою ОСОБА_1 було нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн за періоди: 2017 рік у сумі 8448,00 грн, за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, за 2019 рік у сумі 11016,72 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вказані обставини, які встановлені судовим рішенням у справі №160/7780/20, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи.
За таких обставин та наведених норм права, суд робить висновок, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3968-0436/У від 07.02.2024, в частині стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 27885,44 грн за періоди: за березень - грудень 2017 року у сумі 7040,00 грн, за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, за 2019 рік у сумі 11016,72 грн, прийнята Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не на підставі, не у спосіб, що визначені законами України, та необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов'язання податкового органу провести коригування відомостей в ІКП шляхом виключення з неї нарахувань заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 27885,44 грн, суд зазначає наступне.
Верховний Суд, неодноразово, зокрема, у постановах від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), від 25.03.2020 (справа №826/9288/18), вказував, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, належним способом захисту, що відновить порушені права, є вимога про зобов'язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків дійсного стану зобов'язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.
Як було вказано судом, нарахування єдиного внеску (недоїмки) позивачу у сумі 27885,44 грн є безпідставним. При цьому, скасування в частині оспорюваної вимоги судом може не вирішити юридичного конфлікту, оскільки в ІКП обліковано вказану суму недоїмки. Тому без проведення коригування в ІКП позивач перебуватиме у стані правової невизначеності.
Частина 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд у цій ситуації виходить з того, що ефективним засобом (способом) захисту, який належить застосувати при вирішенні спору, слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект та є гарантією на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
З огляду на наведене та наявність у платника права на відображення в ІКП дійсного стану зобов'язань перед бюджетом суд погоджується із позивачем, що з метою ефективного захисту його прав необхідно зобов'язати відповідача здійснити коригування відомостей в ІКП шляхом виключення відомостей щодо нарахування єдиного внеску та боргу (недоїмки) у сумі 27885,44 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 06.08.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольска, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3968-0436/У від 07.02.2024, в частині стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 27885,44 грн за періоди: за березень - грудень 2017 року у сумі 7040,00 грн, за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, за 2019 рік у сумі 11016,72 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 27885,44 грн за періоди: за березень - грудень 2017 року у сумі 7040,00 грн, за 2018 рік у сумі 9828,72 грн, за 2019 рік у сумі 11016,72 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський