11 листопада 2024 рокуСправа №160/26550/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі матеріали справи №160/26550/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії-
03 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення №1362 від 11.05.2024 р., винесене заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у виїзді за кордон;
- зобов'язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 , РНОКПГІ: НОМЕР_1 дозвіл на перетин державного кордону України за умови надання паспорту і а тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 від 15.09.2021 р. з відміткою про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача від 11.05.2024 року.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/26550/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26550/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
24 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про залишення позовної заяви без руху, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що строк звернення до суду з цим позовом складає 1 місяць, в зв'язку з чим позивачем пропущено такий строк.
30 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення щодо клопотання про залишення позовної заяви без руху, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що позивачу під час відкриття провадження серед підстав для залишення позовної заяви без руху не вказувалось судом на пропуск строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
05 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про поновлення процесуального строку, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що місячний строк звернення до суду пропущено з поважних причин: в період з 27.05.2024 року по 06.06.2024 року, а також з 10.06.2024 року по 21.06.2024 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що і зумовило пропуск позивачем строку звернення до суду.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2024 року у справі №420/27642/23.
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2024 року у справі № 440/18602/23.
В цій справі спірне рішення прийнято 11.05.2024 року, а позов подано 02 жовтня 2024 року (через організацію поштового зв'язку). Отже, позивач звернувся до суду майже через 5 місяців від дати спірного рішення, при цьому докази отримання спірного рішення не в дату його ухвалення позивачем не надані, відповідних тверджень позивачем не заявлено, а зміст спірних правовідносин свідчить, що позивач не міг не дізнатись про відмову в перетині кордону в день прийняття відповідного рішення.
Позивачем на підтвердження непрацездатності під час частини прострочення строку звернення до суду надано два консультаційних висновки спеціаліста (від 27.05.2024 року та від 10.06.2024 року), в рекомендації яких (п. 8) вказано «непрацездатний» та періоди з 27.05.2024 року по 06.06.2024 року, а також з 10.06.2024 року по 21.06.2024 року, при цьому щодо першого періоду також вказано «орієнтовно по 06.06.2024 року», обидва висновки складено ТОВ «Клініка Медітон» на формі №028/о.
Згідно п. 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 року №110 (далі - Інструкція) форма № 028/о заповнюється лікарями-консультантами лікувально-профілактичних закладів (науково-дослідних інститутів, обласних лікарень, консультаційно-діагностичних центрів тощо), куди направляється на консультацію (обстеження) пацієнт.
За п. 10 пункті 8 зазначаються рекомендації щодо подальшого лікування, реабілітації тощо.
В свою чергу за п. 15, 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) медичний висновок про тимчасову непрацездатність - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров'я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності.
Листок непрацездатності - сформований програмними засобами електронного реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером цього реєстру електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, призначення страхових виплат відповідно до законодавства про соціальне страхування.
Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.06.2021 року №1234 (далі - Порядок) визначає механізми видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстру листків непрацездатності.
За п. 1, 2 розділу ІІ Порядку дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок), що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, надходять з електронної системи охорони здоров'я.
Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, належним доказом на підтвердження тимчасової непрацездатності особи є медичний висновок та листок непрацездатності, в свою чергу консультаційний висновок спеціаліста, яким лише рекомендується наперед непрацездатність не є належним доказом на підтвердження стану здоров'я особи, в т.ч. такий висновок перспективно не засвідчує непрацездатність особи.
Відповідно, суд не визнає надані позивачем консультаційний висновки спеціаліста належними доказами на підтвердження тимчасової непрацездатності позивача у періоди з 27.05.2024 року по 06.06.2024 року, а також з 10.06.2024 року по 21.06.2024 року.
Більш того, строк звернення до суду в цій справі розпочав свій перебіг 12.05.2024 року, а з позовом позивач звернувся лише 02.10.2024 року. Тобто, надані позивачем докази, які при цьому є неналежними, в будь-якому випадку стосувались стану позивача в окремі дні травня-червня 2024 року, в той час як позивачем пропущено строк звернення до суду і в липні, серпні, вересні та частково жовтні 2024 року, докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду і в ці періоди позивачем не надано.
Відповідно, суд констатує відсутність за обставин цієї справи поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поняття надмірного формалізму є оціночним та стосується певних незначних недоліків позову, водночас, питання дотримання строку звернення до суду є важливим аспектом юридичної визначеності у спірних правовідносинах. У спірному випадку пропущення строку звернення до суду є значним - більш ніж на рік, а тому навіть з урахуванням обставин, пов'язаних з воєнним станом, не може свідчити про надмірний формалізм з боку судів попередніх інстанцій.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі № 520/36439/23.
Аналогічне правозастосування міститься у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 року у справі №380/6924/24.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, а отже не вбачає правових підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, в зв'язку з чим в задоволенні відповідної заяви позивача належить відмовити.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 121-123, 240, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі 160/26550/24.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко