08 листопада 2024 рокуСправа №160/22735/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-
21.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати п.2 наказу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції від 04.07.2024 року №89 «Про застосування до працівників полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» щодо застосування до інспектора взводу №3 роти №1 батальйону №1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 23.05.2024 року позивач під час здійснення патрулювання натиснув кнопку ввімкнення запису, при цьому позивач був впевнений, що камера працює та відеозапис вже здійснюється. Позивач наголошує, що причин відсутності відеозапису руху позивача на велосипеді йому не відомо. Позивач наголошує, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Позивач зауважує, що вказані приписи є імперативними для відповідача. Крім цього позивач наголосив, що оскаржуваний наказ та висновок службового розслідування не містять обґрунтувань щодо обраного виду стягнення та неможливості застосування стягнення в порядку зростання від менш суворого, також службовим розслідування не доведено умислу у діях позивача, які утворюють порушення службової дисципліни від час виконання службових обов'язків. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
09.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
07.10.2024 року Департамент патрульної поліції звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, що не є найбільш суворим стягненням, відповідачем було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача та ставлення до виконання службових обов'язків. При цьому відповідач наголосив, що ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку. Відповідач наголошує, що внаслідок службового розслідування встановлено, що позивач допустив порушення службової дисципліни, яке виразилося у нездійсненні безперервної відеозйомки під час виконання службових обов'язків, а саме: не здійснювали відеофіксацію під час спілкування з неповнолітнім, який 23.05.2024 року звернувся до поліцейських за допомогою, чим порушив позивач вимоги п.5 розділу ІІ Інструкції №1026 від 18.12.2018 року. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
24.05.2024 року старшим інспектором ВМАЗ ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП Ігорем Волковим складено доповідну записку відповідно до якої 23.05.2024 року під час моніторингу месенджера «Telegram» було виявлено публікацію негативного характеру за участю працівників патрульної поліції, зокрема, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , який застосував фізичну силу відносно громадянина. З доповідної записки вбачається, що дана публікацію має негативні коментарі щодо діяльності національної поліції.
25.05.2024 року наказом №260 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію з метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці інспектора відділення моніторингу та аналітичного забезпечення полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Волкова Ігоря Вікторовича від 24.05.2024 року, що мають ознака дисциплінарного проступку в діях, зокрема, інспектора взводу №3 роти №1 батальйону №1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
08.06.2024 року за фактом службового розслідування складено висновок, яким встановлено факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , який виразився у нездійсненні безперервної відеозйомки під час виконання службових обов'язків, а саме: ОСОБА_1 не здійснював відеофіксацію під час спілкування з неповнолітнім, який 23.05.2024 року звернувся до нього за допомогою та повідомив про можливе порушення громадського порядку невідомою особою. Вищезазначене свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018 року, своїх посадових обов'язків.
Відповідно до п.4 висновку за учинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018 року, підпунктів 1, 10 пункту 3.1 розділу 3 Посадової інструкції інспектора полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції №3738 від 15.08.2018 року, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 року запропоновано застосувати до інспектора взводу №3 роти №1 батальйону №1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
04.07.2024 року наказом №89 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (пункт №2) за учинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018 року, підпунктів 1, 10 пункту 3.1 розділу 3 Посадової інструкції інспектора полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції №3738 від 15.08.2018 року, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 року застосовано до інспектора взводу №3 роти №1 батальйону №1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
Не погоджуючись із пунктом вказаного наказу, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до п.5, 8, 10, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
- вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
- знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
- берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
- сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною 1 та 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.1-3 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ч.1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно ч.1, 3, 4, 5, 6, 8 ст.19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:
1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
2) підстава для призначення службового розслідування;
3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;
4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;
5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Суд зазначає, що до позивача за вчинення даного дисциплінарного проступку було застосовано вид дисциплінарного стягнення - сувору догану.
При цьому вказане дисциплінарне стягнення було застосовано за вчинення наступного дисциплінарного проступку, а саме: не здійснення відеофіксації під час спілкування з неповнолітнім, який 23.05.2024 року звернувся до поліцейського за допомогою та повідомив про можливе порушення громадського порядку невідомою особою.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. При цьому неможливість застосування інших видів стягнення не потребує наведення.
Означені висновки викладено Верховним Судом у постанові від 21.07.2022 року по справі №160/11795/20.
В свою чергу суд звертає увагу, що позивач не здійснював безперервної відеозйомки під час виконання службових обов'язків, а саме: під час спілкування з неповнолітнім, який 23.05.2024 року звернувся до позивача за допомогою та повідомив про можливе порушення громадського порядку невідомою особою.
Слід вказати, що ані оскаржуваний наказ, ані висновок службового розлідування не містять доводів щодо наявності будь-яких тяжких наслідків та в чому вони саме полягають, внаслідок не здійснення безперервної відеозйомки під час виконання службових обов'язків, а саме: під час спілкування з неповнолітнім, який 23.05.2024 року звернувся до позивача за допомогою та повідомив про можливе порушення громадського порядку невідомою особою.
При цьому висновок службового розслідування не містить відомостей, що позивач не здійснював безперервну відеозйомку під час виконання службових обов'язків на місці події, яка настала за фактом виявлення адміністративного правопорушення.
Однак суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ та висновок службового розслідування не обґрунтовує тяжкість проступку позивача та обставини, за яких його скоєно.
При цьому позивач наголошує, що ним було здійснено увімкнення відеокамери, однак з невідомих для позивача причин відеозйомка не розпочалася. Також позивач зазначив, що рухаючись на велосипеді, в людному місці з певним рівнем шуму та вітру, йому фізично не було чути відповідну звукову індикацію з камери, а тому він повторно натиснув на кнопку увімкнення під час спілкування з правопорушником.
Суд зазначає, що означені пояснення були надані позивачем під час проведення службового розслідування.
Однак суд зауважує, що висновок службового розслідування не містить наданої оцінки даним поясненням позивача, які він надавав під час службового розслідування.
Отже фактично відповідач під час складання висновку службового розслідування не надав оцінку всім обставин, які передували вчиненню даного порушення позивачем.
Крім цього суд звертає увагу, що відповідач жодним чином не обґрунтовує тяжкість порушення, допущеного позивачем щодо нездійснення фактично відеозйомки періоду часу з моменту отримання повідомлення про правопорушення до моменту прибуття на місце події.
Також суд звертає увагу, що висновок службового розслідування не містить визначення критеріїв, які відповідач застосовував під час оцінки тяжкості проступку позивача із застосованим видом дисциплінарного стягнення.
В свою чергу суд звертає увагу, що позивач під час службового розслідування надав пояснення, що фактично з момент отримання повідомлення від неповнолітньої особи до факту виявлення особи, на яку вказала неповнолітня особа, пройшло декілька хвилин.
При цьому суд акцентує увагу, що відповідач не надав жодної оцінки даним поясненням позивача та не встановив під час службового розслідування фактичного проміжку часу, протягом якого не здійснювалась відеозйомка.
Крім цього з наданих відповідачем відеофайлів судом встановлено, що позивач здійснював безперервну відеозйомку на місці події.
Таким чином суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ не ґрунтується на повному та фактичному встановленні обставин, тяжкості проступку та не містить оцінки поясненням, відібраним під час службового розслідування.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що п.2 наказу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції від 04.07.2024 року №89 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу в частині.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Шеметом Ігорем Олеговичем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.2024 року (далі - Договір).
Відповідно до п.6 Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу становить 6 000,00 грн., які сплачуються адвокату в момент укладення договору.
13.08.2024 року між позивачем та адвокатом Шеметом Ігорем Олеговичем погоджено акт приймання-передачу робіт (послуг) відповідно до якого позивачу надано наступні послуги: юридична консультація (1000,00 грн.); ознайомлення з матеріалами службового розслідування (1000,00 грн.); підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу (4000,00 грн.).
Суд зазначає, що станом на дату розгляду даної справи по суті доказів сплати позивачем адвокату витрат на професійну правничу допомогу не надано.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Підсумовуючи суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження сплати витрат на професійну правничу допомогу за Договором від 13.08.2024 року.
Таким чином, вказане клопотання позивача є безпідставним та необґрунтованим, а отже не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9,73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу в частині - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п.2 наказу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції від 04.07.2024 року №89 «Про застосування до працівників полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» щодо застосування до інспектора взводу №3 роти №1 батальйону №1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП Кесіля Максима Сергійовича дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський