08 листопада 2024 рокуСправа №160/20779/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
01.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 01.10.2021, одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років, виплачених 24.07.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі №160/16082/22;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 01.10.2021, одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років, виплачених 24.07.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі №160/16082/22.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправну бездіяльність відповідача, який виконуючи відповідний судовий акт здійснив виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років, однак, порушивши строки їх виплати не провів спірну компенсацію, чим на думку позивача припустився порушень вимог законодавства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/20779/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
15.08.2024 представником відповідача через автоматизовану систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що заявляючи вимоги про компенсацію частини доходу позивач зловживає правом з метою незаконного збагачення, і вина у несвоєчасному розрахунку при звільненні в даному випадку саме позивача, що в розумінні ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» є підставою відмови у позові.
Згідно із ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач з 18.10.2019 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2021 №209 ОСОБА_1 звільнено з військової служби з 01.10.2021 і виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі №160/16082/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 01.10.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 01.10.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
24.07.2024 на розрахунковий рахунок позивача зараховано суму грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років згідно з рішенням у справі №160/16082/22 від 30.12.2022 у розмірі 101718,63 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями частини 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі №160/16082/22 було захищено право ОСОБА_1 на отримання у повному обсязі грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років. Так, сума грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років на виконання рішення суду була виплачена відповідачем 24.07.2024. Вказана обставина відповідачем не заперечується та не є предметом доказування.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами в розумінні ст. 2 Закону №2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до ст. 3 Закону №2050, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказане кореспондується також з нормами Порядку.
Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд робить висновок, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050 та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 09.08.2022 у справі №460/4765/20.
Судом встановлено, що передбачена законодавством сума грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років позивачу у встановлені строки виплачена не була. З огляду на вказане суд вважає, що позивач має право на отримання передбаченої Законом №2050 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 у прохальній частині позовної заяви просить також зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй компенсацію компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 01.10.2021, водночас у матеріалах справи відсутні відомості стосовно виплати позивачу за рішенням суду індексації грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 01.10.2021, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а докази понесення ним інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років за період з 30.01.2020 по 01.10.2021, виплачених 24.07.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років за період з 30.01.2020 по 01.10.2021, виплачених 24.07.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський