08 листопада 2024 рокуСправа №160/23841/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23841/24 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
02 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 363 746,58 грн.
Позовна заява обґрунтована наявністю у відповідача податкового боргу у розмірі 363746,58 грн.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/23841/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23841/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
На виконання ч.2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява з додатками направлена відповідачу позивачем, що підтверджується поштовою накладною від 30.08.2024 року №4900500013864, а також описом вкладень.
Ухвала про відкриття провадження направлена відповідачу засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом №0600287231994, який повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Також ухвала про відкриття провадження направлялась відповідачу судом на поштову адресу: 49115, м. Дніпро, вул. Остафія Дашкевича, 86 рекомендованим листом №0600287232001, який повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Обидва листа направлені на поштову адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
04 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що позивач не враховує оплату відповідачем податку, а також безпідставно двічі обчислює податок за однією декларацією.
07 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивачем надано докази на підтвердження врахування квитанції, яку надав відповідач, при обчисленні розміру податкового боргу відповідача.
08 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що позивач у відповіді на відзив не спростував обставини, підтверджені відповідачем.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
17 серпня 2023 року позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за 7 місяць 2023 року. Згідно цієї декларації обсяг доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 2 відсотки доходу - 572710,71 грн, сума податкових зобов'язань - 11454,21 грн.
22 серпня 2023 року позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2022 року. Згідно цієї декларації обсяг загальна сума доходу - 1516112,98 грн, сума податку за ставкою 5% - 75805,65 грн.
04 вересня 2023 року позивачем сформовано щодо відповідача податкову вимогу №0018220-1306-0436 на суму 127640,50 грн, яка направлена позивачу поштовим відправленням №0600043491463, яке повернулося відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
26 вересня 2023 року позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 3 квартали 2023 року. Згідно цієї декларації обсяг загальна сума доходу - 1183754,90 грн, сума податку за ставкою 5% - 59187,75 грн.
30 квітня 2024 року позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік. Згідно цієї декларації:
1) загальна сума річного доходу - 1440380,12 грн;
2) загальна сума податкових зобов'язань з ПДФО: 259268,42 грн;
3) сума податкових зобов'язань з військового збору - 21805,70 грн.
Податковим органом щодо позивача винесено податкові повідомлення-рішення:
1) від 31.10.2023 року №0309982413 на суму 1020,00 грн, яке направлено відповідачу поштовим відправленням 0600057209779, що повернулося відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
2) від 22.02.2024 року №0085272413 на суму 2040,00 грн, яке направлено відповідачу поштовим відправленням 0600092252342, що повернулося відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання»;
3) від 15.07.2024 року №0451112413 на суму 2040,00 грн, яке направлено відповідачу поштовим відправленням 0600942082450, що повернулося відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Окрім цього, відповідачем нараховано пеню у розмірі 120,51 грн на податкову декларацію від 18.04.2024 року №9083773745, а також у розмірі 122,22 грн на податкову декларацію від 19.05.2023 року №9116990457.
Відповідачем враховано суму, що надійшла в рахунок погашення податкового зобов'язання за декларацією від 22.08.2023 року, а саме: 68917,88 грн.
Матеріалами справи підтверджується безперервність існування у відповідача податкового боргу з дати винесення вищевказаної податкової вимоги.
Доказів сплати податкового боргу відповідачем не надано.
В рамках реалізації державної податкової політики відповідач як орган стягнення звернувся з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.
За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
За пунктами 95.1.-95.4. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України).
Підпунктом податкове 14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
На виконання вищевказаних положень Податкового кодексу України позивач у встановленому порядку надіслав на адресу відповідача податкову вимогу.
Слід зазначити, що відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пп. 129.1.1. та 129.1.2. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)
Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов'язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 року по справі №380/7694/20.
Обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 року у справі № 600/5156/21-а.
Жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2023 року у справі №640/24273/19.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.
Відповідачем не спростовано доводи податкового органу, стосовно надіслання податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень у встановленому законом порядку.
Суд повторює, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 року у справі №140/12235/21.
Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, формування щодо такого податкового боргу контролюючим органом податкової вимоги, а також безперервність існування такого боргу у позивача з моменту формування податкової вимоги до звернення позивача до суду, при цьому докази оскарження та скасування такої податкової вимоги чи податкових повідомлень-рішень в матеріалах справи відсутні.
Виходячи із зазначеного суд констатує, що направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на відому контролюючому органу адресу відповідача станом на дату направлення таких документів є належним виконанням обов'язків контролюючого органу, в зв'язку з чим ці документи вважаються направленими належним чином.
З огляду на положення п. 58.3 ст. 58, п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України та той факт, що конверти, направлені відповідачу за його місцезнаходженням були повернуті з відповідною відміткою, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачеві належним чином.
Щодо доводів відповідача про неврахування позивачем оплати податку за квитанцією від 17.08.2023 року.
З наданої позивачем інтегрованої картки відповідача станом на 31.12.2023 року судом встановлено, що оплата позивачем єдиного податку платіжним документом від 17.08.2023 року на суму 11454,21 року позивачем врахована в інтегрованій картці платника податків відповідача (операції від 17.08.2023 року), цей платіж призвів до зменшення поточного розміру недоїмки на суму платежу. Тобто, позивачем відповідні кошти враховано, при цьому дотримано вимог п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України, а податковий борг заявлено до стягнення з урахуванням цього платежу.
У запереченні відповідач також висловлював доводи щодо неналежності інтегрованої картки платника податків як доказу в цій справі. Такі доводи судом відхиляються, оскільки саме інтегрована картка платника містить системні та узагальнюючі відомості щодо порядку та підстав виникнення податкового боргу, в т.ч. виключно відомості такої картки підтверджують зарахування платежів за платіжними документами, що і було доводом відповідача у відповідній частині його заперечень. В свою чергу сам відповідач не надав альтернативного розрахунку податкового боргу та не вказав на помилковість відомостей інтегрованої картки платника податків щодо відповідача.
Таким чином, цей аргумент позивача є необґрунтованим.
Щодо доводів відповідача про одночасне стягнення з відповідача за податковою декларацією платника єдиного податку від 26.09.2023 року і єдиного податку, і ПДФО та військового збору суд зазначає, що за цим позовом з відповідача стягується самостійно задеклароване ним податкове зобов'язання у розмірі 59187,75 грн. ПДФО стягується за податковими повідомленнями-рішеннями, а військовий збір - за декларацією від 30.04.2024 року. Відповідно, подвійне оподаткування відсутнє, йдеться про різні періоди та різні підстави виникнення податкового боргу (податкові повідомлення рішення та різні декларації).
Таким чином, цей аргумент позивача є необґрунтованим.
Також суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року №380/783/21.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами.
Також суд констатує дотримання позивачем строків для визначення відповідачу грошового зобов'язання згідно п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Такі витрати позивачем у справі не понесені, а отже не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 363 746,58 гривень (триста шістдесят три тисячі сімсот сорок шість гривень 58 копійок).
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко