08 листопада 2024 р.Справа №160/29770/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/29770/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , остання відома адреса місцезнаходження невідома, щодо звільнення з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , остання відома адреса місцезнаходження невідома, прийняти рішення про звільнення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Селидівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 24.04.2013 року, РНОКПП: НОМЕР_5 ) з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , остання відома адреса місцезнаходження невідома, видати наказ про виключення із списків особового складу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса-реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Селидівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 24.04.2013 року, РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
08.11.2024 разом з поданням адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову (вх. №84361/24), в якій останній просить:
- заборонити військовій частині НОМЕР_2 (ЄРДПОУ: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ), НОМЕР_7 (ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 (ЄРДПОУ: НОМЕР_8 ) та іншим компетентним особам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з залученням ОСОБА_1 до бойових чергувань та направленням до інших місць проходження військової служби до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії з приводу звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. «г»» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування заяви зазначено, що 05.10.2024 позивачем було подано повторний рапорт із додатками до військової частини НОМЕР_9 на звільнення з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За результатами розгляду рапорту позивачу було направлено відповідь №2069/5/7-16/16397 від 14.10.2024, згідно з якою повідомлено, що рапорт задоволенню не підлягає за наступних причин: абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Саме по собі поняття «догляд вдома» та «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. З огляду на відсутність у висновку, складеному КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Селидівської міської ради про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність постійного догляду, слід прийти до висновку про те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 ЗУ «Про ВО і ВС». Крім того, позивача було повідомлено, що не було додано до рапорту про звільнення з військової служби документів, що підтверджуються відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), які є особою з інвалідністю І чи II групи.
Втім, разом із рапортом від 05.10.2024 позивачем було надано висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 27.06.2024 року, підкріплений висновком ЛКК №119/490 від 27.06.2024, виданим КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради», у якому деталізований діагноз та встановлено потребу постійного стороннього догляду та не здатність до самообслуговування, а тому відповідь військової частини НОМЕР_1 , що з наданих позивачем медичних документів не вбачається необхідності у здійсненні постійного догляду за вітчимом, не відповідають фактичним обставинам.
На даний момент, позивач, був прикомандирований та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_10 з 24.10.2024 по теперішній час.
Разом із цим, військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ) підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_4 ). Тобто, на даний момент, позивач проходить військову службу у складі підрозділу, котрий приймає участь в активних бойових діях.
У зв'язку із цим, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, у разі визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відповідача, позивач звільниться з військової служби на підставі пп. «г»» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Проте, на час розгляду справи, у разі залучення позивача до бойових завдань, включення до складу у бойових чергуваннях або направленнях до інших місць проходження військової служби, забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків останнього до розгляду справи по суті, оскільки відносно позивача може бути прийняте рішення про переміщення до військової частини, в тому числі в зону бойових дій, що може унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача та значно ускладнить виконання рішення суду.
Дослідивши заявлене позивачем клопотання та доводи, наведені в ньому, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм КАС України вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Поряд з цим, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства, під час розгляду адміністративних справ, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Вжиття заходів забезпечення позову належить до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема, в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Отже, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Крім того, спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в звільненні позивача з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити Військовій частині НОМЕР_2 та Військовій частині НОМЕР_10 вчиняти будь-які дії, пов'язані з залученням ОСОБА_1 до бойових чергувань та направленням до інших місць проходження військової служби, при цьому вказані військові частини не є сторонами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Суд має переконатися в тому, чи існує реальна загроза невиконання, чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час постановлення даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та передчасною, у зв'язку з чим, остання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №160/29770/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 08.11.2024.
Суддя О.В. Царікова