08 листопада 2024 р.Справа №160/29675/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними, скасування мобілізаційного розпорядження, наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
07.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 жовтня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до поіменного списку;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №303 від 12 жовтня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
07.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
08.11.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову відповідно до якої заявник просить:
- вжити заходи забезпечення позову: заборонити переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до інших військових частин з військової частини НОМЕР_1 - до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач з 01.09.2022 року є студентом денної форми навчання Комунального закладу «Кам'янський фаховий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради», куди він був зарахований наказом ректора №105-о від 03.08.2022 року зі строком навчання до 27.06.2025 року. Таким чином, поточне здобуття освіти позивачем не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Позивач вважає, що з вересня 2022 року і по теперішній час на нього розповсюджується відповідний імунітет від призову його на військову службу, передбачений пунктом 1 частини З статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас, отримання базової військової підготовки у військовій частині НОМЕР_1 (це навчальний центр) має свої терміни і після завершення позивачем вказаної підготовки, його буде направлено в одну з військових частин Збройних Сил України, з виданням нового наказу він буде переведений до іншого місця служби з виданням нового наказу. Також, позивача після отримання базової військової підготовки у військовій частині НОМЕР_1 можуть розподілити до бойового підрозділу, де під час виконання бойового розпорядження (наказу), він може отримати поранення чи бути вбитим ворогом. Водночас, з Комунального закладу «Кам'янський фаховий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради» позивача буде відраховано за відсутність на навчанні, де позивач бажає навчатись, але його позбавили права, встановленого ст.53 Конституцією України та можливості її отримувати, але позивач не бажає переривати навчання на підставі власної заяви. З огляду на вказане заявник просив задовольнити його заяву.
Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ч. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.
Так, предметом позову у цій справі є оскарження мобілізаційного розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 жовтня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до поіменного списку та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №303 від 12 жовтня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.
Суд зазначає, що Закон України «Про військову службу і військовий обов'язок» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» регламентовано поняття військового обов'язку.
Відповідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Крім того, частинами 5 та 7 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно зі частиною 1 статтею 4 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» встановлено, що комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 24 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем встановлені ряд обмежень щодо мобілізації громадян України, однак такі громадяни повинні відповідати певним вимогам (критеріям).
У відповідності до положень частини 2 абзацу 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (чинної на час прийняття оскаржуваних розпорядження та наказу), призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Дана норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив окрім вказаних у цій нормі закону.
Судом встановлено, що відповідно до довідки №423989 від 14.10.2024 року про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 відповідно до наказу №105-о від 03.08.2022 року зараховано на денну форму здобуття освіти до Комунального закладу «Кам'янський фаховий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради», дата початку здобуття освіти 01.09.2022 року, дата завершення здобуття освіти 27.06.2025 року.
Суд зазначає, що денна (стаціонарна) форма навчання є основною формою здобуття певного рівня освіти або кваліфікації і передбачає таке навчання з відривом від виробництва.
Також, суд погоджується з доводами про те, що переведення позивача до іншої військової частини може істотно ускладнити виконання рішення суду в разі, якщо позовні вимоги будуть задоволені, з огляду на те, що позивач просить суд, серед іншого, зобов'язати відповідача виключити позивача зі списків особового складу військової частини.
При цьому, переведення позивача до іншої військової частини призведе як до необхідності зміни суб'єктного складу учасників справи, так і до припинення правовідносин між позивачем і відповідачем - відповідною військовою частиною.
Таким чином, виключення позивача зі списків особового складу військової частини, в якій позивач не проходитиме службу на момент набрання рішенням законної сили, не забезпечить ефективної реалізації прав позивача за наслідком прийнятого судом рішення, оскільки у зазначеної військової частини вже не буде повноважень на звільнення позивача з військової служби, а так само на виключення позивача зі списків особового складу іншої військової частини.
Враховуючи викладене, на момент розгляду заяви про забезпечення позову знайшли підтвердження обставини того, що невжиття заходів забезпечення у вигляді заборони переведення позивача на службу до іншої військової частини може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в цій справі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
У порядку забезпечення адміністративного позову заборонити командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до інших військових частин з військової частини НОМЕР_1 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв