08 листопада 2024 рокуСправа №160/16617/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , у зв'язку з подією: встановлення 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що наказом Військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2023 №86-РС рядового ОСОБА_1 , гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону було звільнено. Довідкою МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА від 12.07.2023 №009161 установлено позивачу 15% втрати працездатності; причина втрати професійної працездатності -травма, пов'язана із захистом Батьківщини, що сталась 10.06.2022. У зв'язку з встановленням 15 % втрати працездатності позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.01.2024 №1/в позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з пропуском тримісячного строку після звільнення. Втім, позивач вказує, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, так як в цей період позивач проходив ВЛК з метою встановлення причино- наслідкового зв'язку травми. Також позивач отримав направлення від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/650 від 03.04.2023 для огляду та винесення рішення на предмет встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності у зв'язку із травмуванням отриманого під час захисту Батьківщини, після чого відразу звернувся для проходження військово-лікарської комісії до 20 Регіональної військово-лікарської комісії. Тривале проходження медичного огляду пов'язано з несвоєчасним виготовленням направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також постійними електронними чергами в лікувальних закладах. Отже, позивач вважає, що такий строк не пропущений, оскільки він не міг своєчасно пройти медичний огляд та отримати висновок МСЕК, вказана обставина не залежала від волі позивача щодо вчасного звернення із відповідною заявою про призначення одноразової грошової допомоги, а відтак відповідач не врахувавши всі обставини безпідставно відмовив у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Ухвалою суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
26.07.2024 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що пункт 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) встановлює, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Позивач був звільнений з військової служби 22.03.2023. Позивачу встановлено ступень втрати працездатності 15% без встановлення інвалідності 12.07.2023 згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА №009161, тобто ступень втрати працездатності без встановлення інвалідності встановлено більше ніж через 3 місяці. Питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги повинно розглядатись відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: … отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Позивач звертає увагу, що не мав змоги раніше звернутись, але необхідно зазначити, що відповідно до пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, датою встановлення інвалідності вважається день надходження документів до МСЕК.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією учасника бойових дій серії НОМЕР_2 віл 30.01.2024.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.03.2023 №81 військовослужбовця за призовом рядового ОСОБА_1 , гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 22.03.2023 №86-РС з військової служби в запас за статтею 26 частиною 4 пунктом 2, підпунктом "г" (через сімейні обставини: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", вважати таким, що 22.03.2023 приступив до здачі справ та посади, цього ж числа справи та посаду здав і направлений назарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 22.03.2023 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23.03.2023 №36-РС, рапорт військовослужбовця за призовом рядового ОСОБА_1 від 22.03.2023.
03.04.2023 за вих. №1/650 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 направлення для огляду та винесення рішення на предмет встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності, у зв'язку із травмуванням, отриманим під час захисту Батьківщини.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №374 від 05.06.2023 травма, поранення солдата ОСОБА_1 , які підтверджені довідками про обставини травми №27/1158 та №27/1159 від 08.03.2023, видані командиром в/ч НОМЕР_1 , військово медичними документами та документами лікувальних закладів МОЗ України:
травма, поранення: «Вибухова травма (10.06.2022), 3ЧМТ, струс головного мозку. Акубаротравма, гостра двобічна нейросенсорна приглухуватість. Вогнепальне сліпе осколкове пораненням м'яких тканин середньої третини правого стегна (10.06.2022). Стан після ПХО вогнепальної рани з видаленням стороннього тіла (10.06.2022), накладання первинних швів (11.06.22)», - травма, поранення, так, пов'язанні із захистом Батьківщини;
травма: «Вибухова травма (22.01.2023). Акубаротравма. Струс головного мозку. Астено-невротичний синдром», - травма, поранення, так, пов'язанні із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №099161, виданої МСЕК, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 15%.
Причина втрати професійної працездатності: травма, поранення, так, пов'язанні із захистом Батьківщини.
Дата встановлення страхового випадку: ВЛК протокол №374 від 05.06.2023.
Підстава: акт огляду МСЕК №1187.
Дата огляду: 12.07.2023.
На підставі витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.01.2024 №1/в ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги та зазначено таке:
«Солдату в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), якого 22.03.2023 звільнено з військової служби та 12.07.2023 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталося 10.06.2022 (довідка МСЕК серія 12 ААА №009161 від 12.07.2023).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби. яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Заявника звільнено з військової служби 22.03.2023, а 12.07.2023 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.».
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 16-3 Закону №2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок №975 (суд застосовує у спірних правовідносинах норми Порядку №975, чинні на час виникнення цих правовідносин).
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Абзацом 2 пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов'язків військової служби.
Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а, у якій колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024, повертаючи справу №540/3059/20 направляючи справу на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки медико-соціальної експертної комісії у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності відраховується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.
Позивача звільнено з військової служби 22.03.2023, тобто тримісячний строк закінчувався 22.06.2023, а довідка МСЕК про встановлення часткової втрати працездатності датована 12.07.2023, тобто з пропуском строку на 20 днів.
Суд також виходить з того, що висновку МСЕК про встановлення часткової втрати працездатності передували обстеження (так, направлення на огляд видано позивачу 05.06.2023) та тримісячний термін пропущено лише на 20 днів.
Суд також зазначає, що норма підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, насамперед, передбачає право на отримання спірної допомоги, якщо військовослужбовець отримав захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, при цьому днем виникнення права на отримання такої допомоги в разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності дійсно відповідно до пункту 3 Порядку №975, на який посилається відповідач, є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як зазначено вище, позивача звільнено з військової служби 23.03.2023, однак з витягу з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №374 від 05.06.2023 випливає, що ще до звільнення ОСОБА_1 було здійснено його огляд та встановлено наявність травм, поранень, так, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до довідок про обставини травми №27/1158 та №27/1159 від 08.03.2023, виданих командиром в/ч НОМЕР_1 .
Тобто ще під час проходження військової служби позивача встановлено у нього наявність травми та захворювань, що пов'язані з захистом Батьківщини.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач у відповідності до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII має право на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, що отримав захворювання під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також позивачем пропущений тримісячний строк з об'єктивних, незалежних від нього причин.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (адреса: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , у зв'язку з подією: встановлення 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар