08 листопада 2024 рокуСправа №160/18968/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100000,00 грн розмірі за періоди з 10.05.2022 до 25.05.2022 (включно), з 22.06.2022 по 11.07.2022 та з 21.08.2023 по 04.09.2023 у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100000,00 грн розмірі за періоди з 10.05.2022 до 25.05.2022 (включно), з 22.06.2022 по 11.07.2022 та з 21.08.2023 по 04.09.2023 у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 19.04.2022 по 12.05.2023, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 починаючи з 19.04.2022 по 12.05.2023 включно, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 19.04.2022 по 15.11.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 10.05.2022 під час виконання бойового завдання, перебуваючи у районі населеного пункту Новомихайлівка (Донецька обл.), позивач отримав поранення та у період з 10.05.2022 до 25.05.2022 (включно), з 22.06.2022 по 11.07.2022 та з 21.08.2023 по 04.09.2023 проходив лікування у закладах охорони здоров'я. За твердженням позивача, за час перебування на лікуванні йому не нарахована та не виплачена додаткова винагорода у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". Крім того позивач зазначив, що при обчисленні розмірів його посадового окладу, окладу за військовим званням відповідачем протиправно не застосовано п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що призвело до обчислення та виплати його грошового забезпечення у неналежному законодавством розмірі. Так, позивач вважає вказані дії протиправними у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із цією позовною заявою; відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/18968/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
22.07.2024 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до наданої до відзиву картки особового рахунку за 2022 та 2023 роки, додаткова винагорода у збільшеному до 100 000грн. розмірі була виплачена позивачеві за період з травня 2022 року по квітень 2023 року включно в повному обсязі, згідно законодавства. Також, відповідач щодо застосування Приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704, при виплаті позивачу грошового забезпечення зазначив, що такі Додатки 1 та 14, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. Примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Отже, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права, що власне і випливає із п. 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ №870 від 06 вересня 2005р.Також відповідач зазначив, що згідно з Постановою КМУ №704 (в редакції Постанови КМУ №103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. 3 огляду на викладене, позиція позивача є помилковою щодо незастосування військовою частиною при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, оскільки зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не є нормами права та не узгоджуються з пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на тому, що позивач звертаючись із вказаним позовом пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду, а тому така позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
23.07.2024 позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій останнім, зокрема, визнано виплату Військовою частиною НОМЕР_1 додаткової винагороди у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 10.05.2022 до 25.05.2022 (включно) та з 22.06.2022 по 11.07.2022, проте позивач зазначив, що за період з 21.08.2023 по 04.09.2023 така виплата здійснена йому не у повному обсязі. У зв'язку із наведеним позивач просить суд задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2022 №109 та від 15.11.2023 №321 ОСОБА_1 з 19.04.2022 по 15.11.2023 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 від 11.04.2024.
Відповідно до довідки про обставин травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2022 №1110 під час виконання бойового завдання 10.05.2022, перебуваючи у районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області, позивач отримав мінно-вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення черевної порожнини з крайовим пошкодженням VII сегменту печінки та наскрізне поранення правої нирки. Гемоперитонеум. Вогнепальне осколкове сліпе непроникаюче поранення м'яких тканин спини справа. Стороннє тіло м'яких тканин спини справа. Сліпе осколкове поранення, лапаротомія, хірургічний гемостаз печінки, ушивання поранення нирки, санація та дренування черевної порожнини.
Також в означеній довідці зазначено наступне: «Травма та поранення солдата ОСОБА_2 не пов'язані з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Солдат ОСОБА_3 на момент отримання травми чи поранення перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом). Травма та поранення солдата ОСОБА_2 отримані під час бойових дій із забезпечення, здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних сил Російської федерації на території Донецької області».
Внаслідок отриманої травми позивач 10.05.2022 був евакуйований в польовий шпиталь по місцю знаходження частини, а в подальшому проходив лікування в закладах охорони здоров'я:
- 11.05.2022 по 13.05.2022 перебував в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР» з діагнозом МВТ (10.05.2022): Вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення черевної порожнини крайовим пошкодженням VII сегменту печінки та наскрізне поранення правої нирки. Гемоперитонеум. Вогнепальне осколкове сліпе непроникаюче поранення м?яких тканин спини справа. Стороннє тіло м?яких тканин спини справа. СПО (10.05.22). Лапаротомія, хірургічний гемостаз печінки, ушивання поранення нирки. Санація та дренування черевної порожнини (що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №Е5221);
- 14.05.2022 по 16.05.2022 перебував у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з діагнозом: (10.05.2022) МВТ. ВОСП проникаюче в черевну порожнину з крайовим пошкодженням VII сегменту печінки та наскрізне поранення правої нирки. Гемоперитонеум. ВОСП м?яких тканин спини справа. Стороннє тіло м'яких тканин справа. СПО (10.05.2022) Лапаротомія, хірургічний гемостаз печінки, ушивання поранення нирки. Санація та дренування черевної порожнини. (що підтверджується перевідним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №5843);
- 16.05.2022 по 25.05.2022 перебував на лікуванні в військовій частині НОМЕР_4 з діагнозом МВТ (10.05.2022). Проникаюче вогнепальне уламкове сліпе поранення черевної порожнини з VII сегменту печінки та наскрізне поранення правої нирки. Гемоперитонеум. ВОСП м?яких тканин спини справа. Стороннє тіло м?яких тканин спини справа. СПО (10.05.22). Лапаротомія, хірургічний гемостаз печінки, ушивання поранення нирки. Санація та дренування черевної (що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1908);
- 22.06.2022 по 11.07.2022 перебував в КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» з діагнозом ВОСП проникаюче в черевну порожнину з крайовим пошкодженням VII сегменту печінки та наскрізне поранення правої нирки. Гемоперитонеум. ВОСП м?яких тканин спини правобіч. Сторонне тіло м?яких тканин правобіч. СПО (10.05.2022) - Лапаротомія, хірургічний гемостаз печінки, ушивання поранення нирки. Санація та дренування черевної порожнини. Злукова хвороба черевної порожнини, больовий синдром. Часткова кишкова непрохідність (що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4763);
- 21.08.2023 по 04.09.2023 знаходився на лікуванні в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР» з діагнозом: Посттромботичний синдром глибоких вен клубово-стегново-підколінного сегменту зліва. ХВН 2 ОСОБА_4 розвитку сечової системи, подвоєння порожнистої системи обох нирок. MBT (10.05.22) травма правої нирки. СПО-ушивання правої нирки. Хронічний пієлонефрит. Зморщення верхньої половини правої нирки (посттравматична) Зморщення нижньої половини лівої нирки. ХНН. Цукровий діабет 2 тип середнього ступеню важкості в стадії субкомпенсації (що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1342).
17.06.2024 року позивач звертався до командира Військової частини НОМЕР_3 та командира Військової частини НОМЕР_1 із проханням здійснити нарахування за період його лікування в розрахунку 100 тис гривень на місяць та здійснити перерахунок його грошового забезпечення з 19.04.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення з врахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №714, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Відповідей військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_1 на вказану заяву позивача матеріали справи не містять.
Також згідно з випискою з картки особового рахунку працівника за 2022 рік та за 2023 рік ОСОБА_1 , зокрема, була нарахована та виплачена додаткова винагорода на час дії військового стану:
травень 2022 - 36666,67грн.;
червень 2022 - 100000,00грн;
липень 2022 - 70000,00грн;
серпень 2022 - 87096,77грн та 3870,97грн;
вересень 2022 - 106666,67грн та 7000,00грн;
жовтень 2022 - 100000,00грн;
листопад 2022 - 100000,00грн;
грудень 2022 - 100000,00грн;
січень 2023 - 100000,00грн;
лютий 2023 - 80645,16грн та 5806,45грн;
березень 2023 - 100000,00грн;
квітень 2023 - 93548,39грн;
травень 2023 - 70000,00грн;
червень 2023 - 35483,87грн;
липень 2023 - 14000,00грн;
серпень 2023 - 5806,45грн;
вересень 2023 - 7741,94грн;
жовтень 2023 - 19000,00грн.
Не погоджуючись з сумами його грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє до сьогодні.
За змістом абзацу четвертого статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
За приписами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу"(далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У силу абзацу другого частини другої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Як визначено частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018), пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 9 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Пунктом 1 розділу XXVIII Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
У абзаці першому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"(далі - постанова №168), встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац 1 пункту 1-2 постанови №168).
Абзацом 3 пункту 1-2 постанови №168 зазначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 видно лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Також, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", що застосовується з 01.02.2023 та пунктом 10 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
У цій справі спір виник з приводу нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період перебування на лікуванні.
За встановлених обставин у цій справі позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини у період з 10.05.2022 до 25.05.2022, з 22.06.2022 по 11.07.2022 та з 21.08.2023 по 04.09.2023 безперервно, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями медичних документів.
Позивач вважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не виплачено йому у повному обсязі грошове забезпечення за період з 10.05.2022 до 25.05.2022, з 22.06.2022 по 11.07.2022 та з 21.08.2023 по 04.09.2023.
Втім, як встановлено судом, згідно з випискою з картки особового рахунку працівника за 2022 рік та за 2023 рік ОСОБА_1 , зокрема, була нарахована та виплачена додаткова винагорода на час дії військового стану:
травень 2022 - 36666,67грн.;
червень 2022 - 100000,00грн;
липень 2022 - 70000,00грн;
серпень 2022 - 87096,77грн та 3870,97грн;
вересень 2022 - 106666,67грн та 7000,00грн;
жовтень 2022 - 100000,00грн;
листопад 2022 - 100000,00грн;
грудень 2022 - 100000,00грн;
січень 2023 - 100000,00грн;
лютий 2023 - 80645,16грн та 5806,45грн;
березень 2023 - 100000,00грн;
квітень 2023 - 93548,39грн;
травень 2023 - 70000,00грн;
червень 2023 - 35483,87грн;
липень 2023 - 14000,00грн;
серпень 2023 - 5806,45грн;
вересень 2023 - 7741,94грн;
жовтень 2023 - 19000,00грн.
При цьому слід наголосити, що наявні в матеріалах справи медичні документи підтверджують те, що позивач фактично з 10.05.2022 до 25.05.2022, з 22.06.2022 по 11.07.2022 та з 21.08.2023 по 04.09.2023 дійсно проходив лікування через наявність у нього травми пов'язаною із захистом Батьківщини.
Як слідує з означеної довідки, наданої Військовою частиною, позивачу протягом травня 2022 по квітень 2023 додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, виплачувалась у належному розмірі, що також підтверджується відповідачем у відзиві, а також визнається позивачем у відповіді на відзив.
Водночас, суд зазначає, що доказів виплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 21.08.2023 по 04.09.2023 матеріали справи не містять.
При цьому, суд констатує, що обидві вказані умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у цих спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на ім'я позивача, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок про те, що позивачу підлягає нарахуванню та виплаті додаткова винагорода передбачена Постановою №168 за період з 21.08.2023 по 04.09.2023 включно з розрахунку 100000 грн на місяць, з урахуванням вже виплачених сум.
Щодо вимог позивача щодо незастосування п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні, починаючи з 19.04.2022 по 12.05.2023, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд зазначає наступне.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції:«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас Закон України від 05.10.2000 №2017-III«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII«Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) та Закони №1082-IX, №1928-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу -Закону №1928-IX та Закон №2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на вказані висновки Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд робить висновок, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 29.01.2020, діяв протиправно.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.
Суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст.2374), та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Враховуючи наведене у сукупності суд зазначає, що з 19.04.2022 по 12.05.2023 визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.
За таких обставин, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 19.04.2022 по 12.05.2023, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є протиправними, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Щодо строку звернення до суду з позовом та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає, що в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду розглянуто та задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із цією позовною заявою, а тому підстави для залишення вказаної позовної заяви без розгляду відсутні.
Згідно з ч. 1ст. 77 Кодекс адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а докази понесення ним інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 грн за період з 21.08.2023 по 04.09.2023 у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000 грн за період з 21.08.2023 по 04.09.2023 у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.04.2022 по 12.05.2023, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 19.04.2022 по 12.05.2023 включно перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський